2. Причономорський рекреаційно-географічний мезорайон

Автором усталеного рекреаційного районування України є професор О. Бейдик, який виокремив п'ять ресурсно-рекреаційних районів нашої держави. За згаданою вище схемою найвищий рейтинг (дуже високий у О. Бейдика) має Причорноморський ресурсно-рекреаційний район (АРК, Одеська, Миколаївська і Херсонська області).

Причорноморський рекреаційний район охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську області (без м. Генічеська та Арабатської стрілки), а також Авто­номну Республіку Крим (без Азовського узбережжя Криму). Площа району становить понад 110 тис. км² або близько 18% площі країни. Район знаходиться на межі двох кліматичних поясів — помірного та субтропічного. Характеризується приморським поло­женням і загалом має зручне розташування щодо великих річок України. У районі чимало різноманітних міфологі­чних та історичних об'єктів. Кількість туристів і рекреантів, які щороку відвідують цей район, становить близько 49% від загальної кількості туристів в Україні.

Рельєф рекреаційного району переважно рівнинний з висотами від 50 до 200 м, у південній частині Криму височать Кримські гори, середні висоти яких колива­ються в межах 300-1500 м, найвища  вершина – г. Роман-Кош (1545 м). Район розташовано переважно в степовій зоні, де поширені справжні та лучні степи, подекуди з ознаками опустелення. Тут також представлені кримські гірські ліси дубово-грабового складу, шиблякові зарості, а на Південному бе­резі Криму –  паркові вічнозелені ліси з кипариса, платана, туї, кедра, магнолії. У видовому складі флори і фауни багато реліктів та ендеміків.

Кліматичні умови оцінюються як комфортні для  турис­тичної та рекреаційної діяльності, а тривалість періоду з температурою понад +10°С є найбільшою в Ук­раїні й становить 180-190 днів у Криму, Миколаївській та Одеській областях.

Тут зосереджено найбільші в Україні експлуатаційні запаси мінеральних вод різного хімічного складу, однак використовуються вони лише на 5%.  У Криму 26,4%  розвіданих запасів мулових органо-мінеральних сульфідних грязей, ропа Мойнакського і Сакського озер, більшість з яких не використовується.

Унікальними ландшафтами в межах рекреаційного району є             при­родоохоронні території, зокрема Кримський природний заповідник площею 34,6 тис. га, розташований у межах Алуштинського,               Бахчиса­райського і Ялтинського районів, Єланецький степ, площею 1,7 тис. га, розташований у Миколаївській області, Дунайський біосферний заповід­ник площею 46,4 тис. га, розміщений у Кілійському районі Одесь­кої області, що займає частину ос­тровів та акваторії Чорного моря, а та­кож заказники Новий Світ, Вели­кий Каньйон Криму, пам'ятки природи – Демерджі, гора Кішка та ін.

Унікальність Причорноморського рекреаційного району полягає і в наявності карстових форм рельєфу в Гірському Криму, де знаходиться 85% карстових порожнин України. Вони переважно короткі (загальна довжина – 34,4 км; найдовша печера – Червона (13,7 км) у Сімферопольському районі), однак займають перші позиції за глибиною (наприклад, Каскадна – 400 м). У карстовому гроті Кіїк-Коба на Довгоруківській яйлі (за 25 км на схід від Сімферополя) було виявлено перші знахідки решток неандертальця на території України і Центральної Європи.

Причорноморський рекреаційний район багатий на суспільно-історичні ресурси всіх видів. Їх за­гальна кількість становить 9275 об'єктів. Серед цих ресурсів особливими є історичні міста та села. Так, у Кри­му – це Бахчисарай, Інкерман, Балаклава, Судак, Коктебель, Керч, Євпаторія, у Миколаївській обла­сті — Очаків, Воскресенськ, Жовтне­ве, в Одеській — Балта, Болград, Білгород-Дністровський, Вилкове, Рені, Ізмаїл, у Херсонській — Каховка.

Серед найвизначніших архітек­турно-містобудівних споруд пере­важає громадська архітектура. Найбільш цінними об'єктами, ба­гато з яких отримали статус націо­нальних або державних історико-культурних заповідників, є Херсо­нес Таврійський, Бахчисарайський ханський палац, Державний палацево-парковий музей-заповідник (м. Алупка), Державний архітектур­но-історичний заповідник "Судацька фортеця" (м. Судак). З-поміж культових споруд у м. Євпа­торії – мечеть Джума-Джамі, що відрізняється високою автентич­ністю і є найбільшою і найвідомішою мечеттю України. У м. Фео­досії – Генуезький міст XIV ст., єди­ний міст в Україні, розташований на одній із магістральних вулиць міста, що функціонує з XIV ст. Кримський півострів має унікальну архітектурну спадщину, яка представлена античними пам¢ятками (з IV ст. до н.е.), середньовічними фортецями й печерними містами, культовими спорудами різних світових релігій і конфесій та палацовими ансамблями (XVI-XX ст.). На державний облік узято 1087 пам¢яток.

У Миколаївській області на державний облік узято 3,3 тис. нерухомих пам¢яток, у тому числі 143 пам¢ятки архітектури. Тут розта­шований історико-археологічний заповідник "Ольвія", у самому м. Мико­лаєві – будинок чоловічої гімназії — одна з перших монументальних споруд України      (1850 р.); обсерва­торія (1821-1827 рр.), що й сьогодні вико­ристовується за призначенням.

В Одеській області на державний облік узято 7,4 тис. нерухомих пам¢яток, з яких 1440 – пам¢ятки містобудування й архітектури. Унікальним туристичним об'єктом є Аккерманська фортеця – XIII-XV  ст., виняткова пам'ятка оборонної архітек­тури середньовіччя, що вирізняється високою автентичністю, Турецька фортеця Ізмаїл, місто-фортеця Кілій, Вілковська Українська Венеція; у м. Оде­сі – театр опери і балету (1884 –1887 рр.), збудований віденськими архітекторами Г. Гельмером і Ф. Фельнером та інші об'єкти дер­жавного значення.

У Херсонській області на державний облік узято 5,9 тис. нерухомих пам¢яток. Привер­тає увагу Катерининський собор (1782-1787 pp.) – одна з найбільш ранніх культових споруд Херсона, поховання князя Потьомкіна-Таврійського. Цікавими пам¢ятками міста, крім Катерининського собору, є Греко-Софіївська церква, будинок В. Сенявіна.

Спеціалізація району багатопрофільна, тут розвивається культурно-розважальний, діловий, релігійний туризм, види спортивного туризму (пішохідний, водний, спелеологічний, повітроплавальний, гірський, мисливський, велотуризм). Однак найбільше рекреантів відвідують цей район з ме­тою лікування та оздоровлення (майже 60% від загальної кількості ту­ристів).

Проблеми розвитку рекреацій­ної галузі в районі пов'язані насам­перед з екологічним станом тери­торії.

Впливають на розвиток туриз­му й економічні чинники, зокрема недостатність інвестування про­грам розвитку галузі, порушення законодавства при відчуженні зе­мель для туристично-рекреаційних цілей, рівень розвитку інфраструк­тури, а саме – скорочення кількості закладів розміщення, аварійний стан комунального господарства, відсутність стандартизованих шляхів сполучення.

З-поміж перспективних видів рекреації в Причорноморському районі варто виділити ділову, рел­ігійну, спортивну, зокрема та­кі її види, як спелеотуризм, велотуризм, мисливський, водний, повітроплавальний, гірський туризм, а та­кож освітній, науковий, геологіч­ний, виробничий, зокрема дегуста­ційний.

Перспективними турами, вра­ховуючи як наявні ресурси, так і менш вивчені, є "Релігійні святині Європи", "Шляхами великих емі­грантів", "Унікальні каньйони", "Найвизначніші фортеці", "Шля­хами видатних особистостей", "Сла­ветні мандрівники і першопрохідці", "Славетні острови" та ін.

Білет № 16