0. 2.5. Узагальнена оцінка фінансового стану підприємства

Одним із пріоритетів сучасного розвитку фінансового аналізу, є узагальнена (комплексна) оцінка фінансового стану підприємств, яка дозволяє на підставі певної кількості показників всебічно оцінити та об’єктивно порівняти (як в динаміці, так і з іншими підприємствами) фінансовий стан суб’єктів господарювання.

Усі методики узагальненої оцінки фінансового стану можна поділити на декілька видів:

• методики сформовані на статистичних даних з використанням економіко-математичних методів – так звані математичні моделі;

• методики рейтингової оцінки, які дозволяють проводити ранжирування підприємств за найбільш істотними характеристиками;

• методики, сформовані з використанням експертних методів та методів комплексної оцінки.

Розгляд існуючих сьогодні методик узагальненої оцінки фінансового стану підприємств засвідчив їх наступні характеристики:

• методики дуже істотно відрізняються у формуванні системи показників, які використовуються для узагальненої оцінки фінансового стану;

• найчастіше застосовується два види бальної (рейтингової) оцінки: безпосереднє підсумовування часткових показників або інтегральна оцінка;

• результати комплексної оцінки або відносяться до якої-небудь групи (пропонується від трьох до п'яти груп в залежності від фінансового стану), або відбувається їх ранжирування.

Важливе значення надається питанню щодо того, які показники відображають міру стійкості фінансового стану підприємства. Але, водночас, відзначається відсутність єдиного підходу до побудови відповідного алгоритму оцінки і наявність різних методик, які пропонують використовувати показники, що відрізняються один від одного методом розрахунку. Крім того, для оцінки фінансової стійкості підприємства не існує єдиних нормативних критеріїв, оскільки вони залежать від галузевої належності підприємства, галузевих особливостей формування капіталу, принципів кредитування, структури капіталу, що склалася на підприємстві, оборотності оборотних активів, репутації підприємства тощо. 

В міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства – його інтегральну оцінку, серед яких заслуговують на увагу моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера.

Переважна кількість цих моделей спрямована на оцінку ймовірності банкрутства підприємства у найближчий час. Більш детально ці моделі будуть розглянуті у одній з наступних тем.

Однак ці моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. У зв'язку з наявними відмінностями, показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства.

Вітчизняні фахівці¹ обґрунтували та запропонували наступну дискрімінантну функцію для оцінки фінансового стану машинобудівної галузі (ДФМГ) України:

Z=-0,2628x₁+0,1895x₂+0,0071x₃+4,2095x₄+0,3312x₅, (2.13)

де х₁ – коефіцієнт виробничого потенціалу (відношення суми вартості незавершеного будівництва, основних засобів, виробничих запасів, незавершеного виробництва до сукупної вартості активів);

х₂ – коефіцієнт трансформації (сума чистої виручки, поділена на суму активів);

х₃ – співвідношення чистої виручки та чистої кредиторської заборгованості;

х₄ – питома вага власних оборотних активів у сукупних активах;

х₅ – відношення чистого прибутку до суми всіх витрат. Результативний показник (Z) може приймати наступні значення:

Z < -0,3454	– неплатоспроможне підприємство;
-0,3454 < Z < 0,6881	– необхідні додаткові дослідження;
Z > 0,6881	– робота підприємства в межах норми.

Методики рейтингової оцінки стають особливо популярними останнім часом. Вони дозволяють проводити ранжирування підприємств за найбільш істотними характеристиками; суб’єктами проведення такої градації найчастіше виступають рейтингові агенції. Найчастіше використання ранжирування підприємств відбувається в фінансовій сфері.

Однією з поширених методик є Національна шкала рейтингів фінансової стійкості Українського агентства фінансового розвитку (далі Національна шкала), яка представляє собою рейтингову градацію встановлення рівнів фінансової стійкості підприємств. Рейтинг фінансової стійкості за Національною шкалою відображає думку агентства щодо здатності компаній виконувати свої фінансові зобов'язання.

Рейтинг, що встановлюється за Національною шкалою, використовується для визначення рівня фінансової стійкості певної компанії відносно інших компаній вітчизняного фінансового сектору економіки. Встановлюючи рейтинг фінансової стійкості, Українське агентство фінансового розвитку не враховує адміністративні та політичні ризики, притаманні Україні як суверенній державі.

Рейтинг фінансової стійкості за Національною шкалою Українського агентства фінансового розвитку не є рекомендацією припиняти чи продовжувати відносини з певною компанією, а також не є оцінкою ринкової вартості та інвестиційної привабливості компанії. Рейтинг також не є гарантією фінансової стійкості та надійності компанії.

Методика формування рейтингів є комерційною таємницею агентств. Рейтингові значення за Національною шкалою рейтингів фінансової стійкості варіюються в межах від позначки uaAAА (найвище значення) до позначки uaD (найнижче значення) для довгострокових рейтингів, і в межах від позначки uaAa (найвище значення) до позначки uaDk (найнижче значення) для короткострокових рейтингів.

Довгострокові рейтинги фінансової стійкості застосовуються для оцінки фінансової стійкості компанії у перспективі більше одного року. Короткострокові рейтинги фінансової стійкості застосовуються для оцінки фінансової стійкості компанії у перспективі від одного та більше років.

Компанії, яким встановлено найвищі рейтинги (група А), вважаються безпечними, тобто мають показники фінансової стійкості, що перевищують ризики, яким вони піддаються, а їхня спроможність до виконання фінансових зобов'язань висока, порівняно з іншими компаніями, що функціонують на українському фінансовому ринку.

Компанії, яким встановлено рейтинг груп В, вважаються вразливими: чутливість до впливу несприятливих факторів перевищує їхні сильні сторони, а фінансова стійкість знаходиться на нижчому рівні, по відношенню до компаній, які за своїми показниками прийнято вважати безпечними. Компанії з цим рейтингом мають достатній запас фінансової стійкості, але підвищену чутливість до впливу несприятливих факторів. Ризик невиконання фінансових зобов'язань - невисокий.

Компанії з рейтингом C мають дуже слабку фінансову стійкість. Здатність до виконання фінансових зобов'язань компанії цілком залежить від ділової кон'юнктури. Ризик невиконання фінансових зобов'язань - дуже високий. Вони мають надзвичайно слабку фінансову стійкість, і, скоріше за все, вони не спроможні будуть виконати свої фінансові зобов'язання, навіть за сприятливих для діяльності компанії умов.

До компаній, з рейтингом D регуляторними органами застосовуються відповідні заходи в зв'язку з їхньою неспроможністю виконувати свої фінансові зобов'язання. Даний рейтинг встановлюється компаніям, які мають порушення виключно не фінансового характеру.

Остання група методів узагальненої оцінки фінансового стану підприємств це методи, сформовані з використанням експертної та комплексної оцінки. Сутність цих методів полягає у визначені експертами основних критеріїв узагальненої оцінки фінансового стану:

• необхідних та достатніх показників;

• оптимального значення вибраних показників для характеристики фінансового стану;

• ранжирування показників за ступенем значущості.

Узагальнивши отримані від експертів дані за допомогою математично-статистичних методів, формується модель комплексної оцінки фінансового стану підприємства.

Використання цих методів має певні переваги та недоліки. До переваг необхідно віднести:

• можливість врахування специфіки діяльності сектору економіки або окремого підприємства;

• простота застосування;

• достатньо високий рівень об’єктивності отриманих результатів.

Головним недоліком практичного застосування є певний рівень суб’єктивізму експертів.

1 Гребенікова О.В. Дискрімінантна модель діагностики неплатоспроможності українських підприємств машинобудівної галузі / О.В. Гребенікова, К.О. Соломянова-Кирильчук // Фінанси України. – 2007. − №12. − С.129 − 137.