5. Зміст,специфіка та принципи організації соціальної роботи у районнах техногенних катастроф.

Техногенні та природні катастрофи, які виникають, вимагають організаційних, лікувально-діагностичних, санітарно-епідеміологічних втручань на найбільш ранніх стадіях ліквідації наслідків згаданих катастроф. Але тільки алгоритми дії медичних служб по застосуванню своєчасно напрацьованих медико-соціальних технологій можуть зробити останні досить ефективними. Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об’єктах, радіаційно небезпечних об’єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об’єктах, а також гідродинамічно небезпечних об’єктах. Внаслідок техногенних аварій та катастроф складається надзвичайна ситуація, раптове виникнення якої призводить до значних соціально–екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які сталися.

Таким чином, з цієї роботи формуються про те, що для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій створені 30 бригад постійної готовності першої черги, що нададуть медичну екстрену допомогу на догоспітальному етапі і 8 спецбригад постійної готовності другої черги для посилення функцій другого госпітального етапу.

Одним з найбільш важливих елементів у загальній моделі ліквідації наслідків аварії є управління лікувально-профілактичною допомогою. Початком формування системи такого управління мусить бути, як це показав досвід, видання державних документів, які б імперативно регламентували заходи медико-санітарної допомоги з використанням необхідних медичних служб, ресурсів, кадрів та медичної оснащеності.

Всі громадяни, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до встановлених категорій мають право на пільги та компенсації.

Постраждалі I – IV категорій мають право на:

– безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

– безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них);

– позачергове щорічне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні (для постраждалих І та ІІ категорій путівки надаються безкоштовно, для ІІІ – пільгова путівка або компенсація 70 % її вартості, для VІ – пільгова путівка або компенсація 50 % її вартості).– переважне право залишення на роботі у разі реорганізації виробництва;

– вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів з обов’язковим наданням гур­тожитку на час навчання для тих, хто не має житла, гарантована виплата стипендії, підвищеної на 100 %. Особи, які закінчили середні навчальні заклади з відзнакою, приймаються до вузів без екзаменів (за результатами співбесіди). Вони навчаються за рахунок держави;

– позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення[4].

Більший рівень пільг визначений для постраждалих І і ІІ категорій:

– знижка плати за житло в розмірі 50 %;

– безкоштовне користування всіма видами міського та міжміського транспорту;

– пільгове встановлення та користування телефоном (для І категорії, для сімей, які мають дитину-інваліда, якщо інвалідність пов’язана з Чорнобильською катастрофою);

– звільнення від сплати податків і мита всіх видів.

Особи, які евакуйовані в 1986 році за межі України і бажають повернутися в Україну, мають право переселитися на жилу площу близьких родичів з наступним першочерговим забезпеченням житлом як такі, що не мають житла. Громадяни, що не мають на території України близьких родичів або не бажають переселятися на їх жилу площу, включаються виконкомами місцевих Рад народних депутатів за обраним місцем проживання до окремих від інших категорій списків для першочергового одержання житла. Ця пільга може бути використана один раз [4].

У разі евакуації надаються такі компенсації:

– виплата одноразової допомоги у розмірі трьох мінімальних заробітних плат на кожного члена сім’ї;

– оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним, водним, автомобільним транспортом;

– збереження зарплати за час зборів та переїзду (не більше 14 днів);

– першочергове влаштування на роботу.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачуються компенсації у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (30 %, 40 %, 50 % мінімальної зарплати відповідно до зони). Працюючим на територіях радіоактивного забруднення провадиться доплата (3, 2, 1 мінімальна зарплата). Виплати здійснюються з мінімальної зарплати, яка склалась на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника протягом одного місяця з дня настання вказаного випадку [7]. На кожного непрацездатного члена сім’ї померлого годувальника, який був на його утриманні (крім дітей), призначається щомісячна компенсація в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від одержуваної пенсії. Громадянам, які відмовляються переселятися із зон обов’язкового відселення у побудоване для них житло, у період їх подальшого проживання в радіоактивно забруднених зонах припиняється виплата пільг та комп.