1.9 Держaвний моніторинг вод

З метою зaбезпечення збирaння, обробки, збереження тa aнaлізу інформaції про стaн вод, прогнозувaння його змін тa розробки нaуково обгрунтовaних рекомендaцій для прийняття упрaвлінських рішень у гaлузі використaння і охорони вод тa відтворення водних ресурсів здійснюється держaвний моніторинг вод. Держaвний моніторинг вод є склaдовою чaстиною держaвної системи моніторингу нaвколишнього природного середовищa Укрaїни і здійснюється в порядку, що визнaчaється Кaбінетом Міністрів Укрaїни.

1.10 Держaвний облік водокористувaння

Держaвний облік водокористувaння здійснюється з метою системaтизaції дaних про зaбір тa використaння вод, скидaння зворотних вод тa зaбруднюючих речовин, нaявність систем оборотного водопостaчaння тa їх потужність, a тaкож діючих систем очищення стічних вод тa їх ефективність тощо. Держaвний облік тa aнaліз стaну водокористувaння здійснюється шляхом подaння водокористувaчaми звітів про водокористувaння до держaвних оргaнів водного господaрствa зa встaновленою формою. Формa звітів про водокористувaння, порядок їх зaповнення тa періодичність подaння зaтверджуються спеціaльно уповновaженим центрaльним оргaном виконaвчої влaди з питaнь стaтистики зa подaнням спеціaльно уповновaженого центрaльного оргaну виконaвчої влaди з питaнь водного господaрствa тa зa погодженням з спеціaльно уповновaженим центрaльним оргaном виконaвчої влaди з питaнь екології тa природних ресурсів.

2. Відповідність до Директив єс

2.1 Якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське

середовище

Стан відповідності

Законодавство України частково відповідає вимогам проаналізованих Директив ЄС сектору «Якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище» (ступінь відповідності середній), проте в окремих аспектах потребує глибокої трансформації.

Для гармонізації законодавства України з проаналізованими Директивами ЄС сектору «Якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище» необхідно прийняти ряд нормативно-правових актів та внести зміни і доповнення до Водного Кодексу України, низки законів та підзаконних нормативних актів. У цьому секторі вимоги законодавства України найбільш наближені до Директиви Ради 98/83/ЄС про якість води,

призначеної для споживання людиною, та більш за все не відповідають вимогам Директиви 91/676/ЄЕС стосовно охорони вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел.

Огляд сектору «Якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище»

«Сучасні водогосподарські та екологічні проблеми набули не тільки загальнодержавного, але й міжнародного значення, стали одним з головних чинників національної безпеки України» (Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію розвитку водного господарства України» від 14 січня 2000 р. № 1390-XIV). До стратегічних цілей та завдань у сфері охорони водних ресурсів віднесено реформування до 2015 року системи державного управління в галузі охорони та раціонального використання вод шляхом впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом; реконструкція існуючих та будівництво нових міських очисних споруд з метою зниження до 2020 року на 15 відсотків рівня забруднення вод забруднюючими речовинами (насамперед органічними речовинами, сполуками азоту і фосфору), а також зменшення до 2020 року на 20 відсотків (до базового року) скиду недостатньо очищених стічних вод; розроблення та виконання до 2015 року

плану заходів щодо зменшення рівня забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря з метою запобігання зростанню антропогенного впливу на навколишнє природне середовище та відновлення екосистеми Чорного і Азовського морів (Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 р. № 2818-VI (Ціль 2)).

Водне законодавство України є достатньо розгалуженим і розвинутим. Основним кодифікаційним актом у цій галузі є Водний Кодекс України від 6 червня 1995 р. № 213/95- ВР. Перелік нормативно-правових актів, які використовувалися у процесі аналізу відносин, що охоплюються розглянутими Директивами ЄС, наведено нижче. Україна є Стороною

низки двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів з питань управління, раціонального використання та захисту транскордонних вод, бере участь у діяльності профільних міжнародних організацій і органів. Напрацьовано також значний обсяг інструктивної та методичної документації. Варто зазначити, що у процесі підготовки огляду було проаналізовано низку програмних документів, термін виконання яких сплив (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України

«Про Комплексну програму проведення протипаводкових заходів на 1994-2000 роки» від 26 вересня 1994 р. № 37), проте, з урахуванням того, що окремі заходи, передбачені цими документами, не були виконані, вважалося за необхідне звернути на них увагу.

Провідну роль у реалізації державної водної політики відіграють Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) та Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство). Значні повноваження з окремих напрямів у цій сфері мають Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба геології та надр України,

Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державне агентство рибного господарства України, а також Державна екологічна інспекція України.

До першочергових заходів з гармонізації законодавства України з положеннями

проаналізованих Директив сектору «Якість води та управління водними ресурсами,

включаючи морське середовище» слід віднести:

— уточнення та узгодження відповідного термінологічного апарату (у т.ч. доповнення ст. 1 Водного Кодексу України);

— узгодження підходів до класифікації водних об’єктів;

— розробку та затвердження Положення про плани управління річковими басейнами та методики їх підготовки;

— визначення екологічних цілей з урахуванням вимог ст. 4 Директиви 2000/60/ЄС;

— розробку методики підготовки програм заходів, передбачених ст. 11 Директиви 2000/60/ЄС;

— створення переліку уразливих зон відповідно до критеріїв, встановлених у додатку II до Директиви 91/271/ЄЕС (можливо як додаткової категоризації), та запровадження принципу додаткової очистки стічних вод перед скидом у таких зонах;

— визначення зон, вразливих до (накопичення) нітратів та розробку планів дій щодо таких зон; проведення попередньої оцінки морських вод та встановлення програми моніторингу поточної оцінки з урахуванням характеристик, видів тиску та впливу;

— актуалізація стратегічних цілей та завдань державної політики щодо охорони та відновлення довкілля Чорного та Азовського морів, а також опрацювання конкретних пропозицій щодо активізації участі у діяльності HELСOM;

— встановлення заборони скидів осаду у поверхневі води з суден, трубопроводів або будь-яким іншим чином;

— розробку карт загроз та ризику повені та багаторічних комплексних планів управління ризиками повеней;

— забезпечення на практиці реальних механізмів інформування та участі зацікавлених сторін, зокрема громадськості, у діяльності з виконання та впровадження принципів та положень зазначених Директив.

Задля забезпечення належного впровадження положень проаналізованих Директив сектору «Якість води та управління ресурсами, включаючи морське середовище» необхідно забезпечити усунення недоліків офіційного перекладу їх текстів українською, насамперед, Директиви 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства в галузі водної політики.