Слов'янське язичництво

Слов'янська міфологія і релігія формувалися протягом довгого періоду в процесі виділення древніх слов'ян з індоєвропейської спільності народів в II-I тисячолітті до н. е.. і у взаємодії з міфологією і релігією сусідніх народів. Тому, природно, у слов'янській міфології є значний індоєвропейський пласт. Передбачається, що до нього ставляться образи бога грози і бойової дружини ( Перун), бога худоби і потойбічного світу ( Велес), елементи образів блізнечного божества ( Ярило і Яріліха, Іван та Марія) і божества Неба-Батька ( Стрибог). Також індоєвропейськими по суті є такі образи, якМати Сиру-Земля, пов'язана з нею богиня ткацтва та прядіння ( Мокоша), сонячне божество ( Дажбог), і деякі інші ^[1].

У першій половині I тисячоліття н.е.. на релігію слов'ян мали значний вплив кельти і степове іраномовних населення ( скіфи, сармати і алани). Під впливом кельтів знаходилося язичництво західних (лужицьких) слов'ян, зокрема формувалася архітектура культових будівель ^[2]. Деякі дослідники припускають кельто-слов'янські паралелі між божествами Дагда і Дажбог, а також Маха і Макошь ^[3]. У іраномовного населення слов'яни мабуть запозичили саме слово "бог" (яке також мало семантику "частка", СР "бог атство", "у бог ий"), яка прийшла общеиндоевропейское позначення для божества * div' ^[4]. Східні слов'яни мали у своєму пантеоні божеств імовірно іранського походження - Хорс, Семаргл та ін ^[5]

Дуже близькі були вірування слов'ян і балтів. Це стосується імен таких божеств, як Перун ( Перкунас), Велес ( Вельняс) і, можливо, інших. Чимало спільного також з германо-скандинавською міфологією : мотив світового древа, наявність драконів та інше.

При поділі праслов'янської спільноти стали формуватися племінні вірування слов'ян, мали значні регіональні відмінності. Зокрема, релігія західних слов'ян перед початком християнізації, очевидно, значно відрізнялася від усіх інших.

При розселенні східнослов'янських племен в VI - IX століттях (а російських - аж до XIX століття) міфології їх окремих груп могли відчувати вплив міфологій фінно-угорських, балтських і тюркських народів.

Вплив християнства на кр

Із прийняттям християнства Київська Русь входить як рівна до

співдружності європейських країн. Вона активно вбирає кращі культурні

набутки Європи: кам'яну архітектуру, живопис, книгописання,

книго-збирання, шкільництво. Створюються монастирські осередки як

своєрідна концентрація інтелектуального потенціалу.

Утвердження єдиної віри стабілізувало політичну систему в державі,

обгрунтувало право князя-імператора на владу.

Православна церква досить гнучко розпочала свою діяльність: частково

адаптувала місцеві звичаї, включила до сонму святих вихідців з Руської

землі — Бориса, Гліба, Ольгу, Володимира та інших, служби відправляла

слов'янською мовою, навіть ураховувалися регіональні особливості. Усе це

зумовлювало поширення християнства по окраїнах Русі. Варто наголосити і

на тому, що в українського духовенства був високий освітній і культурний

рівень, а тому воно мало високий авторитет серед руської людності.