7. Методи класифікації економічної інформації.

Метод класифікації це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх зв’язки між собою.

Розрізняють два основні методи класифікації:

1 – ієрархічний;

2 – фасетний.

Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об’єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі – на угруповання наступного рівня тощо.

Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображають у вигляді розгалуженого графа; вузлами цього графа є угруповання. Кожному об’єктові в даному випадку на кожному рівні відводиться місце лише в одному класифікаційному угрупованні, тобто такі угруповання не повторюються і кожне з них поділяється лише по одній і тій самій основі класифікації.

Недоліки ієрархічного методу класифікації:

• жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак і їхньою послідовність;

• не дає змоги агрегувати об’єкти за будь-яким раніше не передбаченим довільним поєднанням ознак;

• ускладнює автоматизовану обробку, оскільки утворюється нестандартний розподіл послідовності ознак.

Перелічені недоліки ієрархічного методу класифікації компенсуються фасетним (багатоаспектним)методом, за якого початкову множину об’єктів можна незалежно поділяти на класифікаційні угруповання щоразу з використанням однієї з обраних ознак.

Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Наприклад, ознака „колір” містить список значень: „червоний”, „білий”, ..., „зелений” тощо.

Отже, систему класифікації можна подати переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації.

Вибір того чи іншого методу класифікації залежить від мети досліджень економічних даних і повинен виконуватись з врахуванням задоволення вимог всього комплексу задач управління.

Методи кодування економічної інформації.

Мета кодування номенклатур економічних даних полягає в тому, щоб подати інформацію в компактній і зручній формі. Нагадаємо, що процес кодування – це присвоєння умовних позначень різним об’єктами визначеної номенклатури за встановленими правилами на базі прийнятого для цього алфавіту, а сукупність правил, за якими присвоюються коди окремим об’єктам номенклатур, представляють собою метод або систему кодування.

Розрізняють порядкову, серійну системи кодування, систему повторення, розрядну (позиційну) і комбіновану системи кодування.

Порядкова система застосовується для кодування однозначних, стабільних і простих номенклатур. Вона передбачає присвоєння об’єктам цифрових номерів у порядку їх розміщення в номенклатурі з натурального ряду чисел без пропуску номерів.

Переваги даної системи –простота побудови кодів, мала значність, густота записів.

Недоліки – не передбачається групування об’єктів за ознаками; з появою нових об’єктів даної номенклатури порушується прийнята класифікація.

Серійна система служить для кодування аналогічних простих номенклатур і передбачає присвоєння серій номерів об’єктам, виділених в окремі групи за якою-небудь ознакою. У межах кожної серії об’єктам присвоюються номери по порядку. При цьому в кожну серію обов’язково включаються резервні коди, які можна присвоювати новим об’єктам даної номенклатури.

Переваги – найбільш економічна за кількістю розрядів, містить необхідний резерв вільних номерів для нових об’єктів.

Недоліки – важко встановити оптимальну кількість вільних номерів, важко запам’ятовувати.

Система повторення використовує буквені або цифрові позначення, які безпосередньо характеризують об’єкт, який кодується, (наприклад, вага, розмір об’єкта тощо) або асоціативно зв’язані з ним деякі дані, такі як місце розміщення, адреса тощо.

Коди повторення в чистому вигляді використовують рідко, але вони можуть входити в комбіновані коди.

Код повторення можна застосовувати, наприклад. Для позначення дат (рік, місяць, число), розрядів робітників і робіт, синтетичних і аналітичних рахунків тощо.

Переваги – легко запам’ятовуються, оскільки вони виражають ознаки, що склались в силу їх природної і логічної обумовленості.

Недоліки – вузькість застосування.

Розрядна (позиційна) система – застосовується для кодування складних багатозначних номенклатур: кожній класифікаційній ознаці відводиться певна кількість розрядів (позицій), яка залежить від кількості об’єктів у відповідному класифікаційному угрупованні. Така система відповідає ієрархічній класифікації. Розрядна система забезпечує чіткість і логічність кодів, чітке виділення кожної класифікаційної ознаки, зручність для машинної обробки інформації, але разом з тим вимагає збільшення розрядності коду. Крім того, позиційні коди часто характеризуються великою складністю побудови і відсутністю необхідної гнучкості при їх структурному утворені.

За розрядною системою можна побудувати коди матеріальних цінностей, коди причин і винуватці браку, простоювань устаткування.

Коди двозначних номенклатур (причин і винуватців браку, простоювань устаткування тощо) іноді називають матричними або шаховими.

Для кодування великих багатозначних номенклатур, які характеризуються і підлеглістю і незалежністю окремих класифікаційних ознак, використовується комбінована система, яка базується на різних поєднаннях принципів кодування за всіма розглянутими системами. Комбіновані коди при усій їх чіткості і логічності побудови мають найраціональнішу структуру, достатню гнучкість, її можна застосовувати як для ієрархічних, так і багато аспектних номенклатур.