2) Науково-теоретичні підходи до вивчення причинності у кримінології

Складність та багатозначність процесу детермінації злочинності як явища так само складного та багатоаспектного обумовили різні підходи кримінологів щодо вивчення злочинності. Виділяють 3 підходи:

1 щодо розуміння природи причин та умов злочинності

Цей підхід має такі підходи: 1) біологічний підхід - злочинність породжується психофізичними факторами - конституція, психіка, темперамент, емоції, інтелект, моторика, реактивні можливості тощо 2) психологічний - злочинність породжується психологічними факторами сформованими в процесі соціалізації і трансформованими через свідомість людини у суспільну свідомість - психологічні оцінки, ціннісні орієнтири, моральні принципи, уподобання та інтерес 3) матеріалістичний - злочинність породжується об'єктивними факторами - економічними, соціально-культурними, політичними тощо - реальними явищами та процесами суспільного життя 4) комплексний - злочинність породжується сукупністю факторів - фізіологічна та психічна організація людини і середовища в якому вона перебуває.

2 щодо структури причинного зв'язку та механізму взаємодії детермінант: 1) умовний - під причиною розуміється будь-яка необхідна та достатня умова (фактор) цього наслідку або ж сукупність факторів при яких мав місце наслідок. В межах підходу розрізняли: однофакторний та багатофакторний підходи 2) традиційний - причиною злочинності є зовнішній силовий вплив як фізичний, так і психічний чи психологічний. Характерний для вивчення причин конкретного злочину чи окремих їх категорій - злочини в стані афекту, злочини неповнолітніх, вплив віктимної поведінки потерпілих 3) традиційно-діалектичний - причинами злочинності є соціально-психологічні детермінанти обумовлені соціальними умовами формування суспільної свідомості. Обов'язково враховуються послідовність впливу факторів на наслідок - так звані ближні та віддалені причини 4) інтеракціоністський - соціальна взаємодія середовища та особи при певних умовах є процесом породження індивідуальної чи масової злочинної поведінки шляхом певної трансформації первинних характеристик середовища та особи внаслідок чого виникають нові соціальні стани середовища та людини - середовище криміналізується, включає злочинність, а особа набуває кримінального досвіду та стає особою злочинцем. Взаємодія включає внутрішній (різних матеріальних умов життя, різних психологічних ознак осіб - потреб, ціннисних орієнтацій, моральних принципів) та зовнішній прояв (середовища та населення, різних типів осіб).

3 щодо характеру зв'язку, причин злочинності та соціального середовища

Щодо цього існує 2 підходи: 1) мікроструктурний - причини злочинності випливають з мікросередовища існування особи - сім'я, формальне та неформальні колективи тощо 2) макроструктурний - злочинність породжується явищами та процесами, що виникають та розвиваються у макросередовищі на макрорівні - рівень держави, суспільства, соціальних інститутів.

3) Класифікації детермінант злочинності

У кримінологічні науці класифікація детермінуючих факторів злочинності здійснюється за різними критеріями залежно від мети та завдань досліджень. Найбільш поширені:

1 за функціональним призначенням факторів: причини, умови, кореляти

2 за рівнем функціонування: детермінанти злочинності, детермінанти окремих видів злочинності, детермінанти окремих злочинів

3 за сферою дії (за змістом) - політичні, економічні, соціальні, управлінські, правові, етнічні, культурологічні, морально-етичні, релігійні тощо

4 за значенням в процесі детермінації - коренні, головні, другорядні

5 за природою - об'єктивні (матеріальні) та суб'єктивні