- •Кафедра менеджменту
- •Затверджено на засіданні кафедри менеджменту
- •1.1. Організації та їх загальні характеристики
- •2. Ознаки діяльності менеджера
- •3. Рівні управління
- •4. Управління, спрямоване на успіх
- •Розвиток науки управління.
- •2.Ранні теорії менеджменту.
- •Школа людських стосунків (1930–1950) Науки про поведінку (1950 — до теперішнього часу)
- •Наука управління, або кількісний підхід (1950— до теперішнього часу)
- •Класична, або адміністративна, школа в управлінні (1920–1950)
- •3.Інтегровані підходи до управління.
- •1. Розширене та вузьке поняття прийняття рішень. Місце прийняття рішень у процесі управління
- •2. Етапи раціонального вирішення проблем
- •1) Діагностика проблеми
- •2) Формулювання обмежень та критеріїв прийняття рішення
- •3) Визначення альтернатив
- •4) Оцінка альтернатив
- •5) Вибір альтернативи
- •3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень
- •1) Особисті оцінки керівника
- •2) Середовище прийняття рішення
- •4. Моделювання у процесі прийняття рішень
- •2. Поняття «мети в управлінні» та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями
- •Позитивні та негативні риси управління за цілями
- •3. Поняття «стратегії». Елементи та рівні стратегії. Визначення місії фірми
- •Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •Елементи стратегії розвитку фірми:
- •Види стратегій
- •Вивчення стратегічних альтернатив
- •Вибір стратегії
- •5. Реалізація стратегії
- •1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності
- •2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації, ступінь централізації
- •3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні, штабні, функціональні
- •Типи повноважень
- •4. Типи організаційних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •Етапи організаційного проектування
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •Тема 7. Мотивація
- •5.1. Поняття мотивації
- •2. Змістові теорії мотивації
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 8. Управлінський контролю
- •1. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •2. Види управлінського контролю
- •3. Етапи процесу контролю. Модель процесу контролю
- •4. Дисфункціональний ефект системи контролю
- •5. Основні характеристики ефективної системи контролю
- •Тема 9. Лідерство
- •1. Вертикальний поділ праці в організаціях та необхідність керування. Поняття повноважень, впливу та влади. Форми влади та впливу
- •Шкала найбільш суттєвих характеристик керівника за Гізеллі
- •2. Поняття лідерства
- •3. Поняття стилю керування
- •4. Стилі керівництва
- •5. Моделі керування
- •Р ис.9.3. Ситуаційна модель керівництва Херсі та Бланшара
- •6. Поняття «групи» в організації
- •Характеристики груп
- •7. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •Тема 10. Комунікації в управлінні
- •1. Поняття комунікації та її роль у системі управління
- •2. Види комунікацій
- •3. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •Тема 11. Ефективність в управлінні
- •1. Поняття продуктивності організації
- •Ринкова вартість виходів
- •Ринкова вартість входів
- •Економічність Цінність для споживача
- •Витрати виробника
- •2. Комплексний підхід до питань продуктивності
- •1. Системний погляд на продуктивність.
- •2. Якість та продуктивність.
- •3. Цінність, якість та продуктивність.
- •4. Позитивні та негативні результати на виході.
- •5. Продуктивність та взаємозалежність організацій.
- •6. Продуктивність та зовнішнє середовище.
- •7. Продуктивність і внутрішнє середовище.
- •3. Управління за критерієм продуктивності
- •Рекомендована література з дисципліни «менеджмент»
1.1. Організації та їх загальні характеристики
Організація складає основу світу менеджерів, вона є чинником, що зумовлює існування менеджменту.
Для того щоб вважатися організацією, певна група має відповідати декільком обов’язковим вимогам. До них відносяться:
Наявність, щонайменше, двох осіб, які вважають себе часткою цієї групи.
Наявність, щонайменше, однієї мети, яку приймають як спільну усі члени даної групи.
Наявність членів групи, які навмисно працюють разом, щоб досягти значущої для всіх мети.
Отже, організація — це група осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.
Організації бувають формальними та неформальними. Наведене вище визначення справедливе для формальних організацій. Неформальні організації — це групи, що виникають спонтанно, але у них люди вступають у взаємодію один з одним достатньо регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних організаціях, за винятком, можливо, невеликих.
Формальне управління рідко має справу з організаціями, що мають тільки одну мету. Предмет нашого курсу — це керування складними організаціями. Складні організації мають ряд взаємопов’язаних цілей.
Усі складні організації є не тільки групами, що цілеспрямовані у своїй діяльності та мають певний набір взаємопов’язаних цілей; вони також мають загальні для всіх складних організацій характеристики.
Ці загальні риси допомагають зрозуміти, чому для досягнення успіху організацією потрібно керувати.
У загальних рисах цілі будь-якої організації включають перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, що використовуються організацією,— це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, техніка та інформація.
Однією з найбільш значущих характеристик організації є її взаємозв’язок із зовнішнім середовищем. Ні одна організація не може являти собою «острів у собі самій». Організація повністю залежить від оточуючого світу — від зовнішнього середовища — як стосовно своїх ресурсів, так і стосовно споживачів, користувачів їх результатів, яких вони прагнуть досягти.
Термін «зовнішнє середовище» включає у себе економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей у суспільстві, суспільні погляди, техніку, технологію та інші складові.
Найбільш очевидною характеристикою організацій є поділ праці. Якщо, щонайменше, дві особи працюють разом для досягнення однієї мети, вони повинні ділити роботу між собою.
Розподілення усіє роботи на складові компоненти звичайно називається горизонтальним поділом праці. Розподілення великого обсягу роботи на численні невеликі спеціалізовані завдання дозволяють організації виробляти набагато більше продукції, ніж у випадку, коли та ж сама кількість людей працювала б самостійно.
Складні організації здійснюють чітке горизонтальне розподілення за рахунок утворення підрозділів, які виконують специфічні конкретні завдання та досягають конкретних специфічних цілей. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами.
Оскільки робота в організації поділяється на складові частки, хтось повинен координувати роботу групи з метою зробити її успішною.
Отже, в організації існують дві внутрішні органічні форми поділу праці. Перша — це поділ праці на компоненти, що складають частини загальної діяльності, тобто горизонтальний поділ праці. Друга, яка називається вертикальним поділом, відокремлює роботу з координації дій від самих дій. Діяльність з координування роботи інших людей і становить сутність управління.
Для того, щоб організація могла домогтися реалізації своїх цілей, завдання мають бути скоординованими через вертикальний поділ праці. Тому управління є суттєво важливою діяльністю для організації.