46.Наочні методи навчання природознавства.

метод — це система цілеспрямованих дій, направлених на об'єкт (матеріальний, матеріалізований або ідеальний) діяльності.

Наочні методи навчання.

До них прийнято відносити ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Ілюстрування - переведення певних знань у наочну форму пізнання за допомогою малюнків, репродукцій картин, фотографій, схем, плакатів, карт, портретів, графіків, таблиць, колекцій, гербаріїв, матеріалів чи предметів у натурі. Для потреб ілюстрування певних теоретичних положень учителі, як правило, використовують роздаткові матеріали навчального кабінету - колекції мінералів, гербарні зразки рослин, дидактизова-ний малюнковий матеріал.

Демонстрування або метод демонстраційного експерименту - метод, який передбачає використання засобів унаочнення з метою огляду об'єкта навчального пізнання у функціональній площині його розгляду, в той час, коли ілюстрування орієнтується в основному на предметну (компонентно-структурну) площину. У цьому випадку він поєднується з демонстраційним експериментом, який певним чином представляє як наочні методи, так і практичні.

47.Розповідь та її роль у вивченні природознавства.

У початковій школі живе слово вчителя використовується в трьох формах: розповідь, бесіда і читання вголос.

Розповідь учителя є одним із способів викладання нового матеріалу. Розповідь — це систематичне викладання фактичного навчального матеріалу або опис певного природного об'єкта чи явищ природи. До розповіді вчитель вдається тоді, коли вивчається тема, з якої в дітей немає відомостей або вони незначні, а текст підручника не дає повних уявлень про предмети або явища. Розповідь учителя дає учням можливість ознайомитися з матеріалом у послідовному, систематичному вигляді, вчить їх правильно й логічно мислити. Вона повинна створити в учнів образні уявлення про виучувані предмети і явища.

Розповідь учителя за формою викладу повинна бути доступною і популярною з урахуванням віку і рівня розвитку дітей, зрозумілою всім учням, а не окремим з них, повинна бути яскравою й емоційною, пробуджувати інтерес і активізувати розумову діяльність учнів. Розповідь повинна бути також ідейно спрямованою, не містити помилок і неточностей. Розповісти чітко і просто вчитель зможе лише тоді, коли сам знатиме досконало той матеріал, який пояснює дітям. Щоб докладно ознайомитися з науковим трактуванням того або іншого питання, вчитель використовує різні додаткові джерела: енциклопедії, науково-популярну літературу, довідники та ін. Розповідь повинна бути логічно і стилістично правильною, не містити неправильних слів. Тільки правильно побудована, емоційна і яскрава розповідь захопить дітей, зацікавить їх, буде прикладом правильної побудови відповіді. Вона повинна мати і виховне значення.

Під час розповіді вчитель використовує образні описи природи, вірші або читає окремі уривки з художнього твору чи науково-популярної літератури. Проте розповідь не слід перевантажувати зайвими фактами і описами.

К. Д. Ушинський зазначав, що педагогічна розповідь не тільки повинна відрізнятися цікавістю, а й вміщувати в собі чисто педагогічні якості: вона має бути такою, щоб могла легко закарбуватися в пам'яті дітей, щоб, дослухавши розповідь до кінця, дитина запам'ятала її середину і початок, щоб деталі не затінювали головного і щоб головне, позбавлене деталей, не стало сухим.

Отже, в розповіді вчитель використовує головне, найтиповіше і розповідає про нього більш докладно, але не вникає в подробиці.

Щоб створити образні уявлення, вчитель обов'язково ілюструє свою розповідь різними наочними посібниками — таблицями, картинами, картами, гербаріями, колекціями, макетами та ін., а також спирається на ті уявлення й поняття, які вже мають діти. Без унаочнення розповідь втрачає свою якість і гірше сприймається учнями. Вона може супроводжуватись демонструванням дослідів, діафільмів, кінофільмів та діапозитивів. Проте якою цікавою не була б розповідь, вона не повинна бути довгою. Сприймання розповіді вчителя вимагає від дітей великого розумового напруження.

Тривалість розповіді: до 7—10 хв. у 2 і 10—15 хв. у 3 класах. Досвідчений учитель стежить за станом учнів під час розповіді і при перших ознаках стомленості переключає увагу учнів на інші прийоми і методи роботи. Найчастіше розповідь учителя чергується з бесідою, яку проводять за картиною або таблицею, зарисовками на дошці, роботою з картою. Доцільно названий об'єкт запропонувати дітям самим знайти на картах, застосовуючи орієнтири, які дає вчитель. Для бесіди можна використати результати спостережень дітей або елементи евристичної бесіди (найчастіше під час демонстрування дослідів).

До розповіді вчитель повинен старанно готуватися: заздалегідь визначити її місце на уроці, тему, навчальну та виховну мету; ознайомитися з відповідними матеріалами підручника, науковою, науково-популярною літературою; добрати вірші, загадки або уривки з художніх творів, скласти план, виділити місця, на які слід звернути особливу увагу. Вчитель обов'язково добирає потрібні наочні посібники, ознайомлюється з їх змістом, намічає послідовність і момент демонстрування, продумує запитання для проведення бесіди. Відмічає нові слова та назви, які діти повинні запам'ятати.

Висновок: Розглянуто методи та прийми навчання, сучасну класифікацію методів навчання. Ознайомились зі словесними методами навчання природознавства (бесідою та розповіддю), вимогами до їх організації, місцем у процесі навчання природознавства.