4. Чому Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.

Протягом ста років після занепаду Києва Галицько-волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної ідентичності. Це почуття матиме вирішальне значення для їхнього існування як окремого національного утвору в лихі часи, що насувалися.

Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у і 1199р. ламає опір великих бояр і об'єднує Галичину і Волинь. Сміливий воїн, талановитий політик, жорсткий, а інколи навіть жорстокий володар, князь веде активну зовнішню політику і вже у 1202р. оволодіває Києвом і фактично стає великим князем. Літописець називає його "самодержцем всія Русі". Але не тільки мечем здобув собі славу Роман. В останні роки життя він виступив з проектом підтримки "доброго порядку" на Русі. Відповідно до проекту планувалось припинення князівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зовнішнім ворогам, запровадження майорату (передачі князівського столу і всіх земель старшому сину, що могло зупинити, на його думку, процес роздрібненості) і навіть - вибори київського князя (у разі його смерті) шістьма найбільшими на Русі. Роман здобув собі авторитет сміливими і успішними походами на половців та литовців. Згодом він втрутився в боротьбу між гвельфами (прихильниками пап) та гібелінами (прибічниками імператорської династії Гогенштауфенів), виступивши на боці Філіппа Швабського Гогенштауфена, 4. 4.1 який боровся за владу в імперії з Оттоном IV Саксонським, союзником пап. На шляху до Саксонії Роман Мстиславич загинув у випадковій сутичці з військом краківського князя Лешка Білого під Завихостом на Віслі (1205 р.).Проте Роману не вдалося об'єднати Русь. Енергійна державна діяльність Данила (дипломатичні контакти з Польщею, Угорщиною, папою римським та ін., зведення численних укріплень та міст, зміцнення системи місцевого управління, переозброєння армії) була спрямована головним чином на створення могутньої антиординської коаліції та скинення іга. Реалізувати свої плани князю не вдалося, але створена та зміцнена ним державність проіснувала у надзвичайно несприятливих умовах майже сто років.

5. Чи була Річ Посполита Обох Народів «матір’ю» чи «мачухою» укр. Козацтву наприкінці хуі- на початку хуіі ст.?

Швидкий ріст козацтва немало засмутив польський уряд та шляхту, поставив їх у два різні положення. З точки зору шляхтича, козак – це лише кріпак, що втік від пана. Яким чином він перетворився в нову і організовану силу – це вище розуміння дворянина. Але зневага зневагою, а інтереси Речі Посполитої вище всього. І якщо ці інтереси потребують козаків – то шляхта не проти їх використати. Як тільки потрібно відбитись від Московії чи оттоманців уряд збільшував реєстр, збільшував платню і обіцяв привілеї як для польського воїна. Але наступає затишшя і всі обіцянки забуті, а козаки це беззаконне.

Головною ціллю козацтва було отримати ті права і привілеї, що були належними для воїнів. Але після посиленої феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала та політики полонізації укр. населення та наступу католицької церкви на права православної – козацтво ставало на захист свого народу, розуміючи складну ситуацію в яку потрапив укр.народ. Замість дворянства, яке було втрачено в результаті полонізації Україна отримує керуючу і направляючу силу в особі козацтва. Особливо після Берестейської церковної унії за допомогою чого поляки прагнули ще тісніше приєднати Україну до Польщі, полонізувати її населення.

Тому наприкінці ХУІ ст. відбулись перші організовані виступи козаків проти польського панування за свої станові права. Одним з найбільших були повстання під проводом К. Косинського, С.Наливайка, Т.Федоровича (Трясила), а також 5.1 національно-визвольна війна під проводом гетьмана Хмельницького.

Визвольний рух укр. народу першій чверті ХУІІст. підготував сили для рішучої боротьби проти шляхетської Речі Посполитої, визволення України від іноземного панування, утворення незалежної держави – Української козацької республіки.

Отже Річ Посполита була для українського козацтва «мачухою», створюючи політику проти них і використовуючи лише для задоволення своїх військових потреб, а саме: захисту від моноголо-татарів.