11. Міжособистісні комунікації

Для характеристики процесів комунікації між двома або більшою кількістю людей використовується термін міжособові комунікації, під яким розуміється обмін інформацією з іншою особою.

Визначають наступні види міжособових комунікацій: письмова комунікація.; усна комунікація; комунікація з підтекстом.

Невербальна комунікація – в її основі лежить інформація, відіслана відправником без використання слів, натомість застосовуються різні символи. Функції цього виду комунікації: доповнення і заміщення мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу.

12. Природа рішень та їх класифікація

Решение-любое предписание,любая команда,всё то,что приведёт к изменению в д-ти орг-ии во время её функционирования

Организац. решения –это решение,кот. должен принять рук-ль в рамках своих обязанностей, чтобы обеспечить достижение общ-м целям.

Формы упр.реш.

указы,распоряжения,планы,нормативы

КЛАССИФИКАЦИЯ:

1)по последоват-ти действий

-запрограмирован-е

-незапрограмиров-е

2) по степени охвата

-локальные

-частные

-общие

3)по субъекту принятия решения

-единоличное

-коллект-е

-коллегиальное

4)про объекту

-для одного индивида

-для группы лиц

-для всей орг-ии

5)по уровням управления

-стратегические

-тактические

-оперативные

6)по длит-ти действия

-долгосрочные

-среднесрочные

-краткосрочные

7) взав-ти от выполения

-рекомендат-е

-обязат-е

8. по месту принятия

-рациональные

-интуитивные

13. Технологія прийняття рішень в організації

1. Диагноз проблемы

-Выявление осложнений и их решение

-Подготовка инф-ии

-Формулировка проблемы

2. формулировка ограничений и критерий принятия решений

-Ограничения - все сдерживающие факторы, препятствующие решению его принятию

Критерий-правило, согласно которому оценивается альтернатива

3. Разработка альтернативных вариантов

- Альт. выявляются на основе ранее сформулированных ограничения

4. Оценка альтернативных вариантов

-Выбор осуществляют исходя из установленных критериев

5. выбор единственной альтернативы

- Принятие решения на основе единственной альтернативы

6.прийняття решения

7. реализация

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ

1. личные стереотипы

2.середа принятия решения

3.своечаснисть принятия

4.можливи негавни последствия

5. инфор-я, доступ, точность

14. Моделі прийняття рішень

Модель- это предоставление объекта или идеи в некоторой форме, кот отличается от самого объекта

ТИПЫ МОДЕЛЕЙ:

1.физические

2.аналоговые

2.математические

ЭТАПЫ ПОСТРОЕНИЯ МОДЕЛЕЙ:

1.постановка задачи

2. построение модели

3. проверка её на достоверность

4.корректировка модели

5. передача лоя реальн-х посчётов

ТИПЫ МОДЕЛЕЙ:

1.теория игр

2. теория очередей(масс.обслуживания)

Цель-снижене издержек

3. теория управления запасами

Цель-свести к мин. запасы,кот. скапливаются,что выражается в доп. издержках

4. модель линейных программ

используется для оптимального определения дефицитных ресурсов когда на них есть высокий спрос

5. теория имитационного моделирования

6. эк. анализ

включает в себя все методы оценки эк. издержек и доходов

МЕТОДЫ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ:

1.платёжная матрица

каждое принимаемое решение-это выбор наилучшего варианта с точки зрения полученной выгоды и платежа.Позволяет установить необходимую стратегию,кот. в наиб. степени будет достигать целей

2.дерево решений

представляет собой варианты действий,, когда принятие решений требует нескольких действий

15. Методи прийняття рішень в організації

Решение-любое предписание,любая команда,всё то,что приведёт к изменению в д-ти орг-ии во время её функционирования

Организац. решения –это решение,кот. должен принять рук-ль в рамках своих обязанностей, чтобы обеспечить достижение общ-м целям.

Кількісні методи застосовуються у тих випадках, коли фактори, які впливають на вибір рішення можливо оцінити кількісно. Якісні методи використовуються тоді, коли фактори, які визначають прийняття рішення не підлягають кількісній характеристиці і не можуть бути зміряні.

МЕТОДЫ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ:

1.платёжная матрица

каждое принимаемое решение-это выбор наилучшего варианта с точки зрения полученной выгоды и платежа.Позволяет установить необходимую стратегию,кот. в наиб. степени будет достигать целей

2.дерево решений

представляет собой варианты действий,, когда принятие решений требует нескольких действий

16. Влада як основний елемент керування

ФОРМЫ ВЛАСТИ:

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей.

1) Власть, основанная на принуждении

- исполнитель верит, что тот, кто имеет влияние, имеет возможность наказать так, что помешает удовлетворения жизненных потребностей исполнителя

2) Власть, основанная на вознаграждении

- исполнитель верит, что тот, кто имеет влияние, имеет возможность удовлетворить его жизненные потребности

3)Экспертная власть

- исполнитель верит, что тот, кто имеет влияние, обладает специальными знаниями, которые позволяют удовлетворить потребности исполнителя

4)Эталонная власть (власть примера) --характеристики или свойства того, кто имеет влияние, настолько привлекательны для исполнителя, что он хочет быть похожим на того, кто влияет

5)Традиционная власть

- исполнитель верит, что тот, кто имеет влияние, имеет право отдавать приказы и его обязанность - исполнять их.

17. Вплив як основний елемент керування

Влияние - это такое поведение одного лица, которое вносит изменения в поведение второго лица.

Вплив – це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку другої особи. З точки зору керування важливим є не вплив взагалі, а такі дії керівника на підлеглого, які забезпечують досягнення цілей організації.

ФОРМЫ ВЛИЯНИЯ:

1) Убеждение - эффективная передача своей точки зрения. Базируется на власти примера или власти эксперта, но отличается тем, что исполнитель полностью понимает что он делает и зачем

2) участие - менеджер привлекает подчиненного к принятию решений и способствует свободному обмену информацией

Одним з дієвих способів впливу – це переконання тобто ефективна передача своєї точки зору. Переконання засновано на владі експерту та владі прикладу, але відрізняється від них тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і для чого. Другий тип впливу – через участь. Керівник у цьму випадку не приймає зусиль щоб нав’язати виконавцю свою волю або думку. Він лише напрявляє зусилля підлеглого і сприяє вільному обміну інформацією.

19. Лідерство

Лидерство- это спос-ть оказывать воздействие на отд. личности или группы людей, направляя их на достижение пост-х целей.

Дослідження в області теорій лідерства показали, що поряд з особистими якостями і манерою поведінки керівника на ефективність управління впливають ситуаційні фактори.

Ситуаційна модель керівництва Ф.Фідлера. Ця модель визначає 3 фактора, що впливають на поведінку керівників: відношення між керівником і підлеглими, які визначаються лояльністю підлеглих, довірою до керівництва, а також привабливістю особи керівника; структура завдання, що визначається звичністю завдання, чіткістю його формулювання і структуризації; посадові повноваження, які визнвчаються обсягом законної влади, пов’язаної з посадою керівника, рівнем підтримки, яку надає керівнику формальна організація.

Ф.Фідлер вважає, що стиль кожного конкретного керівника залишається в цілому постійним і він не може пристосувати його до умов конкретної ситуації.

Модель «шлях-мета» Т. Мітчела та Р. Хауса. Ідея моделі «шлях-мета» складається з того, що керівник може спонукати підлеглих до досягнення цілей організації, намагаючись вплинути на шлях досягнення цих цілей. Роберт Хаус відзначає, що керівник може вплинути на підлеглих у двох випадках: збільшуючи особистий прибуток при досягненні підлеглими мети даної роботи; зробивши шлях до цього прибутку більш легким.

Згідно з даною теорією визначено чотири основних типи управлінської поведінки, тобто стилів керівництва:

1. Стиль підтримки (відповідає стилю, орієнтованому на людину) - керівник має інтерес до підлеглих, піклується про них. Більш ефективний цей стиль тоді, коли у підлеглих спостерігається потреба в самоповазі та належності.

2. Інструментальний (директивний, відповідаючий стилю, орієнтованому на роботу) - менеджер віддає підлеглим чіткі накази, розробляє графіки робіт, правила, процедури, а ті в свою чергу знають, що від них хочуть. Більш ефективно застосувати такий стиль, коли у підлеглих простежується потреба в автономії та самовиявленні.

1. Партисипативний (стиль, який заохочує підлеглих в прийнятті рішень) - керівник шукає поради у підлеглих, а також пропонує їм брати участь в прийняті рішень. Цей стиль доцільно використовувати по відношенню до підлеглих, які вірять, що вони впливають на навколишнє середовище.

2. Стиль орієнтований на досягнення - характеризується тим, що перед підлеглими постає напружена ціль і очікується, що вони будуть робити, використовуючи повністю свої можливості. Застосування цього стилю підходить до ситуацій, коли підлеглі намагаються досягти високого рівня продуктивності і вірять в те, що мають можливість його досягти.

Використовуючи дану теорію, керівник може використовувати усі чотири типа управлінської поведінки в любих ситуаціях. Основним завданням теорії в кожному випадку є розробка питання, як збільшити мотивацію підлеглих і задоволення роботою, формуючи її мету та шлях до її досягнення.