- •Теоретичні засади багатоаспектності поняття «лізинг»
- •Поняття, предмет договору лізингу
- •Форми та зміст договору лізингу
- •2.1. Види лізингу
- •2.2. Суб’єкти і об’єкти договору лізингу
- •2.3. Права і обов’язки суб’єктів договору лізингу
- •2.4. Стадії укладення договору лізингу
- •3.2. Нормативне регулювання лізингових відносин
Поняття, предмет договору лізингу
Відносно сутності лізингу не існує єдиної думки. Його зміст та роль в економічній теорії трактуються по-різному. Одні вчені розглядають лізинг як форму кредитування, другі ототожнюють його з довгостроковою орендою, що зводиться, по суті, до відносин найму, треті вважають лізинг прихованим способом купівлі-продажу засобів виробництва, четверті інтерпретують його як дії з управління чужим майном за дорученням.
Прийнято вважати, що розуміння лізингових відносин як таких бере початок ще від класичних принципів Римського права про розмежування відносин власності на майно та права користуватись ним. Але спробуємо розібратися, що саме розуміється під терміном «лізинг» сьогодні.
Визначення лізингу наведено у Цивільному кодексі України (стаття 806 ЦК), відповідно до якого лізинг кваліфікується як договір, за умовами якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоотримувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоотримувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний термін і за встановлену плату (лізингові платежі).
У Господарському кодексі України (стаття 292 ГК) лізинг трактується як господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування іншій стороні (лізингоотримувачу) на визначений термін майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоотримувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.
Глибше дослідити сутність лізингу можна за допомогою виокремлення відмінностей лізингу від інших форм оренди, та проведення чіткої межі між лізингом й іншими, схожими з ним, економічними відносинами. Як різновид орендних відносин лізинг має наступні особливості:
⎯ предмет лізингу, зазвичай — це машини, обладнання та устаткування, споруди, виробничого призначення (перелік предметів оренди як такої є набагато ширшим, враховуючи майно споживчого характеру);
⎯ термін лізингу; як правило він наближається до терміну повної амортизації предмета лізингу (що не є обов’язковим для оренди в цілому);
⎯ купівля орендодавцем майна, виходячи безпосередньо з потреб орендаря.
Сполучення трьох наведених якостей, що притаманні лізингу, досить чітко відрізняє його від інших форм оренди.
Предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Майно, яке перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом України «Про фінансовий лізинг».
У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов’язки лізингодавця переходять до нового власника предмета лізингу.
Із моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.
Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Лізинг характеризується як позитивними, так і негативними моментами для сторін, які беруть участь у ньому.
Розглянемо переваги лізингу для лізингоотримувача:
- ризик втрати або пошкодження майна, що орендується, лежить на його власнику(лізингодавцю), якщо інше не встановлене договором;
- власник може здійснювати обслуговування і ремонт обладнання;
- лізинг модернізує устаткування і надає можливість лізингоотримувачу користуватись найсучаснішим обладнанням;
- лізингові платежі здійснюються не одноразово, а частинами у погоджені терміни;
- з точки зору оподаткування лізинг є вигідніший для лізингоотримувача;
- лізингові платежі здійснюються після того, як устаткування встановлене на підприємстві і досягло відповідної продуктивності;
- немає необхідності у заставі;
- можливість співпраці з потенційними інвесторами, оскільки у лізинговій угоді беруть участь щонайменше три сторони.
Переваги лізингу для лізингодавця:
- лізинг є додатковим інструментом фінансування, який є актуальним для дослідження нових сфер прибуткового вкладення капіталів банків і їх дочірніх організацій;
- оформлення лізингових операцій порівняно з банківським кредитуванням є простішою і оперативнішою процедурою;
- ризик знижується порівняно з банківськими кредитами.
Проаналізуємо переваги лізингу для постачальника:
- лізинг є “нетрадиційною” формою комерційних взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні посередники;
- підприємство розширює канали збуту своєї продукції;
- розширюється коло споживачів за рахунок тих підприємств, які або не потребують постійного володіння технікою, або не можуть придбати її у власність, або хочуть випробувати техніку на ділі;
- лізинг сприяє встановленню каналу зворотного зв’язку, під час короткочасного використання виявляються конструкційні недоліки і уся інформація такого роду передається підприємствам-виробникам для вживання заходів щодо їх усунення;
- за лізингу постачальник форсує темпи оновлення продукції – прискорюється зміна моделей, що дає змогу завоювати ринки;
- з’являється можливість на якийсь час позбавитися невживаного устаткування;
- зручність розрахунку – продавцю не доводиться вдаватися до комерційного кредиту і він може одержати усю суму безпосередньо після здійснення операції. Лізингова фірма забезпечує 100 % фінансування;
- зняття ризику можливого неплатежу;
- лізинг слугує засобом ефективної реклами. Потенційні покупці можуть переконатися у можливостях пропонованих машин і устаткування не за рекламними проспектами, а на ділі – у процесі експлуатації;
- постачальник збільшує обсяги продажу за рахунок підвищення попиту на допоміжне устаткування – розширення лізингу може викликати збільшення попиту, а отже, і продажі допоміжного устаткування, приладів, використовуваних під час експлуатації машин і устаткування, що реалізується каналами лізингу [7, с. 196].
Недоліками лізингу є:
- лізинг передбачає тимчасове користування майном і не надає право власності;
- ризик морального старіння устаткування і отримання лізингових платежів лягає на лізингодавця;
- для лізінгоотримувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі або банківського кредиту;
- короткий термін лізингової угоди може виявитись економічно не вигідним для лізингоотримувача;
- після закінчення терміну лізингової угоди залишкова вартість устаткування повертається власнику;
- сплата лізингових платежів здійснюється протягом усього терміну дії договору, навіть якщо науково-технічний прогрес робить лізингове обладнання морально застарілим.
