Соціальна функція

Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний час та відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства,, вирівнюючи соціальні можливості населення.

Соціальний туризм - залучення найменш захищених соціальних верств населення до туризму, людей, що мають невеликі статки, реалізуючи іх право на відпочинок. До соціального туризму належить також туризм людей з обмеженими можливостями. Щоб забезпечити потреби таких людей у подорожуванні, розробляються спеціальний транспорт, у проекти готелів закладаються відповідні вимоги до обладнання номерів і холів, розробляються спеціальні тури та інша заходи оздоровчого характеру. За рівнем розвитку соціального туризму в тій чи іншій країні, який найчастіше здійснюється за спонсорської допомоги, із залученням грошей різних фондів та гуманітарних програм, можна дійти про стан соціальних свобод та соціальної захищеності, загалом про рівень демократії в суспільстві.

Таким чином, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму. Соціалізація туризму, його доступність для більш широких верств населення завдяки проведенню відповідної державної туристичної політики має стати суспільною метою, сферою державної опіки та посиленої уваги задля зменшення соціальної напруги. Соціальний туризм – це мета, до якої суспільство повинно спрямовуватися в інтересах менш забезпечених громадян щодо забезпечення іх права на відпочинок.

Екологічна функція

Дедалі більшого значення набуває екологічна функція туризму. З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. Філософський підхід тлумачить екологічну функцію туризму таким чином, що лише екологічно компетентна людина здатна оцінити достоїнства культурного чи природного ландшафту, де вона подорожує, і всі інші функції туризму мають безпосереднє відношення до проблем екології.

Економічна функція

Беззаперечно значною є економічна функція туризму. Потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення. Подальше зростання запитів стимулювало розвиток галузі, а мультиплікаційний ефект та комплексний характер споживання/обслуговування сприяли її переростанню в індустрію туризму - міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення. Кількість туристів, які подорожуєть за межі своєї країни становить у середньому 700 млн осіб, аз урахуванням внутрішніх осіб ця цифра може зростати на порядок. Тобто за межами своєї країни вдпочиває кожен десятий житель планети.

Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Сьогодні в індустрії туризму зайнятий кожен десятий працюючий.

Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами. На туризм і споріднені з ним галузі припадає майже 40% обсягу світової торгівлі послугами. Щорічні прибутки від туристичної діяльності становлять близько 500млрп$ і такж постійно зростають.

Туризм – одна з найбільших сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (у середньому 5% на рік) темпи зросатння і не зазнає коливань попиту/пропозиції.

Тобто, економічна функція туризму є визначеною, такою, що сформувала сферу економічної діяльності, оду з найдинамічніших галузей світового господарства.

Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, а й в посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму.

Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів.