4.2. Джерела отримання аудиторських доказів

Джерела інформації для отримання аудиторських доказів аудитор визначає відповідно до характеру аудиторської перевірки, її змісту, завдань та особливостей бізнесу клієнта. Джерелами аудиторських доказів є: первинні документи клієнта та третіх сторін; первинні звіти, у яких відображається узагальнена інформація про господарські операції; регістри бухгалтерського обліку клієнта; головна книга, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду й обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків; фінансова звітність клієнта; інвентаризаційні матеріали; засновницькі документи, статут; договори, контракти, кошториси, калькуляції, розпорядчі документи, бізнес-плани, розрахунки, декларації; оперативна, статистична, податкова звітність; матеріали перевірок, проведених органами державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, органами статистики та іншими органами управління, банками тощо; матеріали внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту); дані документального і фактичного контролю, експертних перевірок, лабораторних аналізів, контрольних вимірювань, проведених за участю аудитора; письмові та усні заяви, пояснювальні й доповідні записки матеріально відповідальних та посадових осіб клієнта; усні заяви третіх сторін стосовно змісту досліджуваних об’єктів; результати аналізу фінансово-господарської діяльності клієнта.

Аудиторські докази, покладені в основу формування висновків аудитора стосовно фінансової звітності, за якістю та кількістю повинні відповідати двом критеріям (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Критерії оцінки аудиторських доказів

Як показано на рис. 6.2, критерієм кількості аудиторських доказів є достатність. На кількість необхідних аудиторських доказів впливають:

ризик викривлення (чим вищий ризик, тим більше аудиторських доказів може знадобитися);

якість аудиторських доказів (чим вища якість, тим менше потрібно аудиторських доказів).

Кількість та якість аудиторських доказів є взаємозалежними. Разом з тим отримання більшої кількості доказів не компенсує їх низьку якість.

Критерієм оцінки якості аудиторських доказів є відповідність, тоб-то їх доречність і достовірність щодо підтвердження класів операцій, за-лишків на рахунках та розкриття інформації і пов’язаних з нею тверджень або виявлення викривлень у них. Як синонім відповідності та доречності часто застосовують також термін «релевантність». Релевантна інформа-ція становить собою набір відомостей з конкретного питання. Відповідно, релевантні докази – це інформація, яка має цінність для розв’язання конкретної проблеми. Так, отримані аудитором докази при виконанні певного комплексу процедур можуть бути доречними для одних тверд-жень, але недоречними для інших. При цьому, аудитор часто отримує аудиторські докази з різних джерел або різного характеру, які стосуються одного твердження. В той же час отримання аудиторських доказів сто-совно конкретного твердження не замінює потреби отримання ауди-торських доказів стосовно іншого твердження.

На достовірність аудиторських доказів впливає їх джерело та ха-рактер. Вона залежить також від конкретних обставин одержання ауди-торських доказів. Достовірність аудиторських доказів аудитор може оці-нити за допомогою правил, сформульованих у п.9 МСА 500 (рис. 6.3).

Рис. 6.3 Загальні правила оцінки достовірності аудиторських доказів

Можуть бути й певні винятки з названих правил. Так, навіть якщо аудиторські докази отримані з зовнішнього стосовно суб’єкта господарю-вання джерела, то можуть існувати обставини, які впливають на досто-вірність отриманої інформації (наприклад, у разі недостатньої поінфор-мованості джерела).

При використанні інформації, створеної суб’єктом господарювання для виконання аудиторських процедур, аудитор отримує аудиторські докази щодо точності та повноти інформації. Отримання таких доказів може здійснюватися:

одночасно з фактичною аудиторською процедурою, застосованою до інформації (у разі, коли отримання таких доказів є невід’ємною части-ною самої аудиторської процедури);

при перевірці заходів контролю за створенням та збереженням інформації;

шляхом проведення додаткових аудиторських процедур.

Для підвищення рівня впевненості аудитор отримує аудиторські до-кази із різних джерел чи різного характеру. Такі аудиторські докази є більш надійними, ніж окремі аудиторські докази, отримані при окремому розгляді. Крім того, такий підхід дозволяє виявити недостовірність окре-мих аудиторських доказів та визначитись із запровадженням додаткових процедур для усунення невідповідності.