2. Розкрийте суть норманської теорії про походження Русі – України та родоводи її правлячих (княжих) династій.

В історичній науці склалося декілька суперечливих теорій походження України-Русі. Залежно від політичного клімату та суб’єктивних симпатій істориків, то одна,то інша бере гору. Найбільшого поширення набула норманська теорія. Провідну роль норманів в утворенні Київської Русі відстоювали німецькі вчені Г. Байєр, Г. Міллер, А. Шльоцер, які у ХVІІІ ст. працювали у Петербурзькій Академії наук. У такий спосіб вони намагалися довести неспроможність слов’ян створити власну державу. Свої докази автори даної теорії здебільшого базували на «Повісті минулих літ» Нестора, де, дійсно, є новела про закликання на князювання слов’янами Рюрика (нормана) та його братів. Проте це аж ніяк не означає, що саме нормани створили слов’янам державу хоча б тому, що до них (Рюриковичів) сиділи на руському престолі Києвичі (такий факт міститься у «Повісті минулих літ»). У той же час, німецькі вчені пов’язували походження слова «Русь» від норманського «Роутсі» (так називали норманів у ХІІІст.).

Першим опонентом норманської теорії став видатний російський вчений М.Ломоносов. Він доводив наявність у східних слов’ян необхідних передумов для створення власної держави. Щодо походження етноніма «Русь», то багато вчених пов’язують його з назвами річок Рось, Руса, Роставець, що знаходяться в Центральній Україні. З українських істориків норманську теорію підтримували О. Єфименко, Д.Дорошенко, Є. Маланюк. На захист провідної ролі слов’ян в утворенні своєї держави стали М. Грушевський, М. Костомаров, В. Антонович, Д. Багалій та ін. У 20-х роках ХХ ст. основна частина вчених віддавала перевагу «варязькому фактору», а офіційна радянська історіографія назвала норманську теорію політично шкідливою.Деякі сучасні вчені (П. Толочко) вважають норманську теорію надто заангажованою. На думку П. Толочка, вона має політичне й ідеологічне навантаження, принижує роль слов’ян в утворенні давньоруської держави. На сьогодні багато вчених відійшли від крайностей і враховують одночасно і вплив варягів, який не став провідним, і власну здатність слов’ян до утворення держави як наслідок ряду об’єктивних факторів.

3. Реформаторська діяльність князя Володимира Великого.

Володимир став верховним правителем, одержавши перемогу в гострій боротьбі за владу зі своїми братами. Перші роки правління Володимира були позначені міжусобною боротьбою. Він придушив намагання «племінної верхівки» відокремитися від Києва і продовжив політику об’єднання слов’янських земель.

За часів Володимира Давньоруська держава стала найбільшою у середньовічній Європі. Важливим завданням Володимира стало зміцнення кордонів великої держави. Він засновує нові міста і фортифікаційні укріплення по Десні, Остру, Рубежу, Сулі і Стугні.

Посилення відцентрових тенденцій з боку племінної верхівки поставило перед Володимиром завдання подальшої централізації країни. Існуюча система державної організації вичерпала себе і потребувала змін. Володимир здійснює ряд реформ, які були спрямовані на зміцнення держави: адміністративну, військову, релігійну, грошову. Тому в історію українського державотворення Володимир увійшов як князь-реформатор.

Завдяки адміністративній реформі вдалося вкінці Х ст. зміцнити і сконцентрувати владу в руках однієї династії, усунути від владина місцях племінних князів, відтак Русь стає об’єднаною, централізованою державою.

Велику увагу Володимир приділив військовій реформі. Її було спрямовано на створення єдиної системи оборони країни, основою якої стала бенефіціальна система землеволодіння, тобто: наділення своїх дружинників землею за умови несення військової служби на користь великого князя.

Особливий вплив на процес консолідації держави мала релігійна реформа. На той час основна частина європейських країн вже прийняла християнство, тому і князь Володимир обирає ту релігію, яка зміцнила б його владу і надала Київській Русі статусу рівної серед рівних та допомогла її проникненню в європейський простір.Прийняття християнства позитивно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі. Це надавало князеві безмежної влади, сприяло перетворенню його на абсолютного володаря влади в державі. Відтоді і починається на Русі формуватися абсолютистська, тобто монархічна влада.

У період князювання Володимира було запроваджено монетне карбування. Володимир випускав так звані златники та срібляники, тобто золоті і срібні монети, на лицьовому боці яких було розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на звороті - княжий герб (тризуб). З цього часу починається історія українського національного герба.

Зміцненню міжнародного авторитету Русі сприяло встановлення тісних стосунків з багатьма країнами. Володимир обрав політику династичних шлюбів, які зміцнювали політичні, економічні та культурні стосунки з іншими країнами.