14.Школи взаємовідносин та поведінських наук. Їх значення в еволюції менеджменту. (Інтернет)
Школа людських відносин і поведінських наук, засновниками якої є Е.Мейо, М.Фоллєт, Д. Мак-Грегор та ін., і яку слід характеризувати як менеджмент людських ресурсів бо представники цієї школи перенесли центр уваги в управлінні з його задач на його сприйняття людиною і тому вона базується на досягненнях наук про людську поведінку, тобто на соціології і психології.
Особливістю теорії менеджменту в період передфази є перехід до ієрархічно-пірамідальної побудови організацій та застосування менеджерами в управлінні, переважно, авторитарного стилю керівництва.
Головним у теорії періоду фази розвитку школи поведінських наук (біхевіористської школи), за твердженнями американського економіста Ф. Герцберга, є надання допомоги менеджером підлеглому в усвідомленні ним своїх власних можливостей для самовиявлення у процесі праці.
У сучасній фазі розвитку теорії менеджменту характерним є розробка моделей управлінських рішень залежно від тих чи інших ситуацій. За допомогою побудови сучасних управлінських моделей відбувається скорочення кількості впливових змінних величин після оцінки суттєвості впливу їх на кінцевий результат. Таким чином, залишаються найбільш впливові змінні складові, що дає менеджерам змогу об’єктивно описати кожну змінну зокрема, а також порівняти їх вплив між собою.
Школа поведінкових наук зосередила свою увагу насамперед на методах налагодження міжособистісних відносин. Цей підхід прагне більшою мірою надати допомогу працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей. Основною метою школи поведінкових наук було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності людських ресурсів, повного використання потенціалу кожного працівника.
15.Школа науки управління (кількісний підхід). (Інтернет)
Наукове управління було спрямовано на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (операційних виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.
Засновниками школи були Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрет, Генрі Форд, Генрі Гантт.
Здобутки школи наукового управління:
обґрунтоване нормування праці, включаючи необхідність відпочинку та перерв (реалістичних завдань);
доведення необхідності відбору робітників для виконання певних операцій, а також їх навчання;
впровадження практики стимулювання кращих результатів робітників-виконавців;
відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання робіт.
16.Основні підходи в управлінні: процесний, системний, ситуаційний.
Процесний підхід
На основі розвитку класичної школи принципів щодо управління праці та побудови структури управління менеджмент розглядають як послідовність дій (ф-й), що поєднані у загальний процес за допомогою певних пов*язуючих дій.
Основні процеси мають також складний х-ер і поділяються на управлінські функції, завдання та ін.
Системний підхід
Додав до процесного розуміння організації як складної відкритої системи.
На базі формальних методів системного підходу було запропоновано їх використання для вир. проблем організації як соціо-технічної системи.
Метод передбачає використання системного аналізу розкладання на компоненти із необхідністю надалі системним синтезом.
Приклад використання системного підходу
1 блок: чітке визначення сутності проблеми
2 блок: факторний аналіз уточненої проблеми
3 блок: прийняття безпосереднього рішення
формулювання проблеми у загальному вигляді
підключення факторів, що впливають на проблему за рахунок теоретичних знань, діалектичного класифікатору практичних знань
1.4виявлення сутності проблеми (в лекції пропущено було 1.3 , або вона пропустила, або не правильно нам дала нумерацію)
2.1 підключення факторів до уточненої проблеми (1.2)
2.2 визначення факторів:
- позитивні
- негативні
2.3 визначення елементів впливу факторів
2.4 обрання тих факторів, які найбільше сприяють вирішенню проблеми
3.1 обрання підходу методу уточненої проблеми
3.2 підключення інформаційної бази та створення математичної моделі за визначеним напрямом
3.3 перевірка моделі на адекватність найчастіше виконується за даними минулих періодів
3.4 корегування моделі
3.5 виконання моделі на практиці
Ситуаційний підхід
Ситуаційний підхід додав до процесного і системного розуміння ситуації як набору певних чинників і факторів на визначений відрізок часу
Ситуаційний підхід замість поняття «ідеального рішення» ввів розуміння оптимальної для даної сит. вибору.
Ситуаційне мислення щодо вирішення управлінських проблем:
високий рівень теоретичної та практичної підготовки
практичне вміння інтерпретувати ситуацію
володіння суч моделями та методами прогнозування