9. Фінансова політика: її сутність, зміст та основні задачі

Політика – діяльність держави у різних сферах та напрямках.

Фін. політика – особлива сфера діяльності держави, спрямована на мобілізацію фін. ресурсів та їх раціональне використання з метою виконання державою своїх функцій.

Фін. політика є складовою соц.-ек. політики держави.

Основна мета фін. політики полягає в оптимальному розподілі ВВП між галузями народного господарства, госп. суб’єктами, соц. групами населення, регіонами для ведення безеперервного процесу виробництва, створення фін. незалежності території, виконання загально-держ. програм і забезпечення соц. гарантій населенню.

На фін. політику впливають наступні фактори:

1) Структура економіки.

2) Соц. склад населення та рівень його добробуту.

3) Форми власності на засоби виробництва.

4) Організація грош. обігу в країні.

5) Стабільність грош. одиниці.

6) Ек. взаємовідносисни з іншими країнами світу.

7) Експортні можливості країни.

8) Світові інтеграційні процеси.

Об’єктами фін. політики виступають сфери фін. відносин.

Суб’єктами виступає держава в особі вищих органів влади і управління та безпосередньо Мін-ва Фінансів та інших фін. інститутів.

Фін. політика є відображенням суб’єктивної сторони фінансів.

Процес формування та реалізації фін. політики включає кілька етапів:

1-й – визначення цілей, постановка задач в галузі фінансів.

2-й – вибір типу ФП (жорстка регламентація, помірна регламентація, політика мінімальних обмежень).

3-й – вибір напрямів реалізації ФП (монетарна чи фіскальна).

4-й – вибір інструментів реалізації ФП.

5-й – здійснення конкретних заходів.

6-й – контроль за виконанням ФП.

Зміст ФП включає наступні складові:

1) Розробка теоретичних науково-обрунтованих концепцій розвитку фінансів на перспективу.

2) Визначення основних напрямків організації фін. відносин.

3) Розробка конкретних форм і методів реалізації фін. відносин, а саме розробка фін. механізму.

Завдання ФП:

1) Виявити джерела формування фін. ресурсів, їх склад, структуру та резерви зростання.

2) Визначити напрямки використання фін. ресурсів з метою забезпечення соц. та ек. розвитку держави.

3) Розробка загально-держ. програм щодо структурної перебудови економіки та виявлення приорітетних напрямків її розвитку.

4) Підвищення життєвого рівня населення.

5) Оптимальне збалансуванн різних елементів ФП з метою фін. стабілізації суспільства.

10. Характеристика видів та типів фінансової політики.

Існує два види ФП:

1) Фін. стратегія – довгостроковий курс ФП, розроблений на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних задач, визначених ек. і соц. стратегією суспільства. В процесі фін. стратегії визначаються основні напрямки розвитку фінансів, окреслюються принципи організації і використання фін. ресурсів.

2) Фін. тактика – вирішення задачі в галузі фінансів на окремому етапі розвитку суспільства шляхом своєчасного перегрупування фін. ресурсів чи зміни способів організації фін. відносин. ФС і ФТ тісно взаємопов’язані між собою та доповнюють одна одну.

ФП реалізується за двома основними напрямками:

1) Регламентування фін. відносин у суспільстві. В залежності від ступеню законодавчого і адміністративного регламентування фін. відносин розрізняють три типи ФП:

* жорстка регламентація – переважна частина фін. відносин регламентується державою законодавчими чи адміністративними рішеннями.

* помірна регламентація – здійснюється законодавчою формою та охоплює обмежену частину фін. відносин.

* політика мінімальних обмежень – спрямована на формування максимальної зацікавленості суб’єктів підприємницької діяльності та громадян в ефективному господарюванні.

2) Здійснення поточної фін. діяльності. Поточна фін. діяльність поділяється на наступні види:

* політика стабілізації – спрямована на підтримку макроек. рівноваги.

* політика ек. зростання – спрямована на досягнення необхідного рівня щорічного збільшення обсягів ВВП.

* політика стримування ділової активності – спрямована на регулювання ділової активності в країні та ек. циклу економіки країни.