1. Обгрунтувати розподіл витрат між підрозділів між його дільницями та бригадами.

2. Виробнича структура перебуває у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.

Відносна економічна самостійність підрозділів підприємства –

Оцінка запасів за середньозваженою собівартістю проводиться по ко­жній номенклатурній позиції запасів. Вона виражається відно­шенням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звіт­ного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів до загальної кількості запасів на початок звітного місяця й одержа­них у звітному місяці запасів.

Методи ієрархічного планування Метод «зверху-вниз» дає змогу досить чітко координувати і збалансовувати розроб­лення планів підрозділів у вертикальному і горизонтальному ас­пектах.Метод «знизу-вверх» позбавлений недоліків централізованого планування. У розробленні планів активну участь беруть усі підроз­діли, у планах більшою мірою враховуються можливості підрозді­лів, вони точніші, вищі мотиви до їх реалізації

У комбінованому методі намагаються поєднати (комбінувати) позитивні сторони централізованого і децентралізованого плану­вання та уникнути недоліків цих методів.

Коефіцієнт завантаження-

Білет 20

1. Обчислити прямі витрати та розподілити непрямі витрати.

2. Загальна структура

Прогресивна нормативна база

Оцінка запасів за методом ФІФО передбачає, що запаси ви­користовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у виро­бництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надхо­джень.

Стабільні норми і нормативи залишаються незмінними протягом тривалого періоду (кількох років). До них належать передусім норми і нормативи, що встановлюються державою і стосуються формування і розподілу прибутку

Резерв пропускної спроможності.

Білет 21

1. .Розкрити зміст формування кошторису та планування в-ат по статтях кошторису.

Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання по­слуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення про­дукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються.

Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції: Організуюча функція ко­шторису полягає в тому, що, маючи встановлену планову величи­ну витрат, працівник, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Контролююча дають змогу контролювати роботу праців­ників, відповідальних, за рівень витрат. Стимулююча стимулювання здійснюється через відпові­дальність за необґрунтовані витрати і заохочення в їх зниженні. Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загально виробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підро­зділу. Матеріали - витрати на основні матеріали, на матеріали допоміжного призначення на окремі вироби витрати обчислюються на основі встановлених норм, цін на матеріали і виробничої програми, ураховуються транспортно-заготівельні витрати. Куповані вироби і напівфабрикати - це вироби, які додатково обробляються на підприємстві обчислюються аналогічно витратам на матеріали згідно з нормами і цінами. Паливо та енергія на технологічні потреби - об­числюються аналогічно попереднім статтям, тобто за нормами ви­трат і встановленими цінами (тарифів).Основна заробітна плата виробничих робітників - вона складається з відрядної та почасової заробітної плати згідно з установленими розцінками та тарифними ставками (посадовими окладами).Додаткова заробітна плата виробничих робітників - обчислюється згідно з пе­редбаченими умовами оплати праці в плановому періоді, а у разі їх відносної стабільності — у відсотках від основної заробітної плати за даними звітного періоду. Відрахування на соціальні заходи - обчислюється їх сума у встановлених від­сотках від заробітної плати (основної і додаткової) виробничих робітників. Загальновиробничі витрати:1) Витрати на утримання й експлуатацію машин та устатку­вання; 2) витрати на організацію та управління виробництвом. Втрати від браку. Ця стаття витрат планується тільки в тих виробництвах, де за досягнутого рівня технології та якості матеріалів неможливо забезпечити стопроцентну відповідність продукції встановленим технічним вимогам, тобто брак невід­воротний. Допустимі втрати від браку обґрунтовуються за цих умов на основі досвіду й установлюються у відсотках від вироб­ничих (цехових) витрат. Фактичні втрати від браку обчислюю­ться так:

Вб = Сб.в + Сб.з — Ск, де Вб — втрати від браку, грн.;Сб .в — собівартість внутрішнього остаточного браку, грн.;Сб .з — собівартість зовнішнього остаточного браку, грн.;Ск — компенсації втрат від браку, грн.

Собівартість внутрішнього браку обчислюється за виробни­чою (цеховою), а зовнішньою (у споживачі в) — за повною собі­вартістю.

2. Основні цехи підприємства спеціалізуються на виготовленні будь-якого виробу, групі однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням найрізноманітніших технологічних процесів і операцій.

Оцінка обліку руху матеріальних цінностей

Оцінка запасів за методом ЛІФО передбачає, що запаси вико­ристовуються у послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які першими надходять у вироб­ництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надхо­джень.

Змінні Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їх якості істоти залежить наукова обґрунтованість розроблюваних планів. Із прискоренням науково-технічного процесу ускладнюється нормування й одночасно зростає його роль в обґрунтованості та збалансованості планів

Дефіцит пропускної спроможності

Білет 22