11.2. Особливості страхування майна

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сільське господарство — найдавніша і традиційно одна з найваж­ливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки. В умо­вах України ця галузь є однією з ключових як для дедалі повнішого забезпечення внутрішніх потреб у сировині та продовольстві, так і для нарощування експортних можливостей. За розрахунками відомих віт­чизняних і зарубіжних вчених, за належних інвестицій аграрний потен­ціал країни може бути доведений до рівня, достатнього для того, аби нагодувати понад 500 млн населення. Фактичні показники — на поря­док нижчі. АПК вже давно потерпає через дефіцит фінансових ресур­сів, що було й певною мірою лишається наслідком нееквівалентного міжгалузевого обміну, недоліків у податковій та митній політиці. За­нижені ціни на сільськогосподарську продукцію, що закуповується для державних потреб, продаж селу матеріально-технічних засобів за цінами, не адекватними якості добрив, машин, обладнання, багатокра­тне зростання вартості енергоносіїв, постійний відплив із села найак­тивнішої частини трудових ресурсів — ось ті чинники, які зумовили відчутне відставання розвитку аграрного сектора не тільки від інших держав, а й від рівня середніх економічних макропоказників України.

Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського вироб­ництва перебуває у прямій залежності й від того, як вирішується проб­лема зменшення та розподілу ризику підприємств.

У роки централізованої, планової економіки захист радгоспів і кол­госпів від негативного впливу стихійних явищ насамперед забезпечу-

225

вався фінансуванням комплексу витрат з державного бюджету, проло­нгацією на тривалі строки сплати заборгованості за кредитами Дер­жавного банку СРСР, перерозподілом коштів підприємств через фонди міністерств, відомств та об'єднань. Крім того, діяла система обов'яз­кового страхування всіх сільськогосподарських підприємств.

З початку 90-х років страховий захист сільськогосподарських то­варовиробників значно послабився. Різко скоротилася реальна бюдже­тна допомога. Комерційні банки не можуть покривати збитки, спричи­нені природними катаклізмами. Негативну роль відіграла висока інфля­ція. За цих умов годі було й сподіватись на високу страхову актив­ність. Здійснення аграрної реформи має змінити ситуацію. Приско­рення процесу приватизації власності, у тому числі й на землю, дедалі інтенсивніше її використання, зміна стосунків із банками, перехід до сплати єдиного податку та інші чинники зумовлюють необхідність ор­ганізації страхового захисту сільських товаровиробників на нових за­садах. Такий захист має насамперед спиратися на систему комерційно­го та взаємного страхування.

Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Воно включає в себе страхування врожаю сільськогос­подарських культур та багаторічних насаджень, тварин, будинків, ма­шин, транспортних засобів, кормів, насіння, готової продукції та ін­ших матеріальних цінностей. Усе це об'єкти майнового страхування.

Страхування сільськогосподарських підприємств здатні здійсню­вати лише ті страховики, котрі мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахіві/ів, добре ознайомлених з особливостями аграрного виробництва. Понад 95 % усіх застрахованих сільськогосподарських об'єктів припадає на HACK «Оранта» та компанії, що виокремилися з її складу. Жодна з інших компаній, що володіють ліцензіями на ці види страхування, досі не взяла на себе значних ризиків.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогосподар­ських культур та багаторічних насаджень. Під це виробництво від­ведено понад 31 млн га угідь, або більш як половину території Украї­ни. Рослинництво — це діяльність, що проводиться переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут суттєво вплива­ють коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які не піддаються точному прогнозуванню.

Згідно з чинним законодавством України страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень для держа­вних підприємств здійснюється в обов'язковій формі, а для коле­ктивних і фермерських господарств — на добровільних засадах. В Україні частка державних підприємств у виробництві продукції рос­линництва не досягає й 20 % і має тенденцію до подальшого зменшен­ня. Для цих господарств нове положення про страхування врожаю ще не затверджено. Тому далі докладно розглядаються умови добровіль-

226

ного страхування врожаю, що діють в HACK «Оранта», а також досвід деяких зарубіжних страховиків.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно доб­ровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взає­модіють з національними фермерськими спілками, банками та ішими суб'єктами бізнесу. Наведені далі дані (розраховані з огляду на Дола­ровий еквівалент) показують: ТВС за обсягами премій, резервів та прибутку значно випереджують українських страховиків, які лідирують у сільськогосподарському страхуванні. Вони свідчать про ви рівень фінансової надійності товариств взаємного страхування і відно­сно низькі суми прибутку.

Можна сподіватися, що в перспективі в Україні страховий захист всіх сільськогосподарських товаровиробників здійснюватиметь на добровільних засадах. Уже нині саме таким є страхування твариИ; бу­дівель, транспортних засобів, готової продукції та інших матеріальних цінностей у державних, колективних і приватних господарстві- У перспективі, з появою в сільськогосподарських підприємствах країн фінансових можливостей, може стати реальністю і створення това­риств взаємного страхування.

Об 'єкти страхування розбито на чотири групи.

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насад­жень плодоносного віку. Виняток становить урожай природних сіно­косів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав, а також культур, які господарство висівало протягом трьох— п'яти років, але жодного paзу не отримувало врожаю.

2. Дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та вино­градники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження,

227

знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підля­гають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах, крім господарств, де щодо тварин установлено каран­тин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незаве­ршеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Рибо­ловецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову.

Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та непридатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (з моменту відповід­ного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою тощо). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.

Страхові ризики. Тривалий час перелік страхових подій у сільсь­кому господарстві був надто великий. Він містив практично всі мож­ливі випадки загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподар­ських культур та іншого майна радгоспів, колективних і фермерських господарств. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхування могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування. За таких умов плата за страхові послуги для більшості господарств бу­ла непосильною.

З 1 липня 1997 року в HACK «Оранта» застосовується новий, знач­но коротший перелік страхових ризиків.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторіч­них насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: посуха, вимерзання, заморозок, град, злива, буря, по­вінь, сель, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокан­ня, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страху­вальника перелік страхових випадків може бути доповнений або скорочений.

Новими правилами уточнено склад страхових ризиків при вирощу­ванні врожаю в захищеному грунті. Тепер страхування врожаю може здійснюватися на такі випадки: град, злива, буря, ураган, повінь, сель, пожежа і, якщо було пошкоджено саму споруду, — припинення по­дання електроенергії, до якого призвело стихійне лихо або аварія в цій споруді.

За особливими умовами договору (підвищені тарифи, франшиза) сільськогосподарські культури, на продукцію яких установлено ціни за сортами і номерами (тютюн, льон, хміль), можуть бути застраховані на випадок зниження якості продукції, якщо це є наслідком страхового випадку. Вартість втрат урожаю визначають виходячи із середньої ці­ни реалізації цієї продукції за останні 5 років.

228

Страхування багаторічних насаджень провадиться на випадок повної загибелі внаслідок ліорозіа. сильних снігопадів, повені, бурі, зли­ви, граду, землетрусу, пожежі, посухи, сі також повного їх знищення карантинними комахалт.

Зауважимо, що й після уточнення наведений щойно перелік стра­хових ризиків значно більший, ніж застосовуваний у країнах з розви­неною ринковою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежуєтьсїі такими ризиками: пожежа, повінь, град, обприс­кування (третьою стороною). У жодній країні Заходу немає страху­вання на випадок чосухи.

Страхування тварин здійснюється HACK «Оранта» при досягнен­ні ними певного віку, за винятком молодняку великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз, хутрових звірів, кролів, домашньої птиці, які на випадок знищення або вимушеного забою внаслідок стихійного ли­ха, пожежі, дії електричного струму страхуються незалежно від віку.

Свині, хутрові звірі й кролі приймаються на страхування після до­сягнення ними чотиримісячного віку, домашня птиця яйценосних по­рід — п'ятимісячного, птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів, — одномісячного, велика рогата худоба, вівці й кози — шестимісячного віку, коні — після одного року.

Страховими ризиками зі страхування тварин HACK «Оранта» ви­знає інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледицю, наст, попадання під рухомий тран­спорт або під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.

У Великій Британії поліс зі страхування тварин передбачає також покриття на випадок загибелі їх від переляку (причиною можуть бути літальні апарати, дикі звірі, злі собаки тощо), птиці — від гризунів. У Голландії фермер має змогу страхувати як усе стадо, так і лише окре­мих тварин.

Страхування будівель, споруд та іншого манна здійснюється на випадок знищення або пошкодження через пожежу, вибух, удар блис­кавки, повінь, паводок, землетрус, бурю, ураган, зливу^ град. зсув, не­звичайні для даної місцевості снігопади, сель, припинення постачання електроенергії (спричинене страховою подією). Засоби транспорту стра­хуються на випадок дорожньо-транспортних пригод.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика уг.ага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід з ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює температурний режим у теплиці або в резервуарах з молоком.

Страхова сума і страхові платежі. Ці надзвичайно важливі показ­ники визначають взаємовідносини між сторонами страхового договору і обчислюються на підставі даних про вартість окремих об'єктів стра-

229

хування, розмір франшизи, страхові тарифи. Правління HACK «Оранта» затвердило страхові тарифи за окремими видами або групами сільсько­господарських культур, тварин, інших матеріальних цінностей в розрі­зі областей.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей стра­хування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за оди­ницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70 % варто­сті врожаю (50 % —у разі обов'язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випа­док має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Уявляється, що така велика і, по суті, примусова франшиза не виправдана. Страху­вальники, як правило, не мають можливості створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ризиків господарс­тва захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи ви­значався за домовленістю між учасниками страхового договору. Вони повинні також мати право диференціювати розмір франшизи залежно від сільськогосподарських культур.

Тварини приймаються на страхування в договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Так само визначається страхова сума за матеріалами, кормами, насінням, готовою продукцією та іншими ма­теріальними цінностями. Щодо тварин і зазначених щойно активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на стра­хування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можуть бути прийняті на стра­хування і в сумі, меншій за їх балансову (розрахункову) вартість. У та­кому разі всі об'єкти відповідного виду майна вважаються застрахова­ними в тому відсотку їх балансової вартості, в якому їх узято на страхування в цілому.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування. Для цього від страхової суми відкидають франшизу, різницю перемножують на тарифну став­ку і ділять на 100. Правилами HACK «Оранта» передбачена можли­вість, е огляду на ступінь ризику та обставини укладання договору страхування, застосовувати знижувальні (від 0,5 до 1) або підвищуваль­ні (від 1 до 5) коефіцієнти.

Страхувальники, які протягом двох років безперервно страхували тварини, будівлі, споруди та інше майно у повній вартості, а врожай сільськогосподарських культур — у повній розрахунковій страховій сумі, не одержуючи при цьому страхового відшкодування, мають пра­во на знижку суми обчислених страхових платежів'у розмірі до 20 %. при страхуванні протягом трьох років — ЗО, протягом чотирьох і більше років — 40 %.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в роз­мірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогос-

230

подарських культур і не менш як 50 % відповідної суми — зі страху­вання тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше 30 днів з дня його підписання. Решта платежів сплачу­ється так: зі страхування врожаю сільськогосподарських культур у два-три строки за згодою сторін, але не пізніше ЗО серпня. Якщо йдеться про страхування окремих культур, то розрахунки за внесками мають бути закінчені не пізніше передбаченого агротехнічними нор­мами початку збирання врожаю.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу. Загальна сума страхових платежів має зараховуватися за строками сплати в такій послідовності:

одна частина надходжень спрямовується на сплату платежів за твари­ни та інше майно (не менше як 50 % нарахованої суми), а решта — на сплату платежів зі страхування сільськогосподарських культур.

У разі, коли на рахунок страхової компанії коштів надійде менше за обчислену суму страхового платежу або за встановлену її частину, то цей договір щодо страхування сільськогосподарських культур про­довжується до кінця строку страхування пропорційно до суми сплаче­них внесків, а щодо решти майна він припиняє дію, і страхові платежі підлягають поверненню за мінусом витрат, передбачених на ведення справи.

Особливості укладання страхових договорів. Договір страхуван­ня укладається на підставі письмової заяви сільськогосподарського під­приємства. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів.

Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. При цьому не допускається вибіркове страхування окремих діля­нок, зайнятих під сільськогосподарськими культурами, чи окремих тварин, інших матеріальних цінностей. Страхуванню підлягає все ная­вне в господарстві майно певного виду чи групи (окремі сільськогос­подарські культури, види тварин тощо).

Зі страхування врожаю сільськогосподарських культур договір ук­ладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптималь­ного строку посіву (посадки) для даного регіону. А за багаторічними насадженнями — до припинення вегетації. На страхування сільськогос­подарських культур, які вирощуються в захищеному грунті, договір має бути укладений до початку виробничого циклу (посіву, висадки). А якщо після укладення договору страхувальник змінює розмір посів­ної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатко­вий договір.

Майно, що надійшло до страхувальника в період дії договору, вважається автоматично застрахованим, а те, що вибуло, — вилученим зі страхового захисту без зміни страхової суми і страхових платежів.

Визначення збитку і страхового відшкодування. При пошкодже­нні або загибелі врожаю сільськогосподарських культур розмір збитку

231

визначають виходячи з вартості кількісних втрат врожаю основної продукції застрахованої культури або групи культур (залежно від того, як їх було взято на страхування). Збиток обчислюють, множачи різни­цю між вартістю фактично одержаного урожаю даного року і серед­ньою врожайністю за попередній п'ять років з одного гектара на всю площу посіву.

Якщо на всій площі, де загинула (пошкоджена) культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового урожаю основ­ної культури (за цінами, про які досягнуто домовленості при укладанні договору страхування) і фактичної вартості урожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації цієї продукції.

У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, ко­тру було взято в розрахунок при страхуванні, розмір збитку у разі її за­гибелі (пошкодження) визначається з розрахунку всієї фактичної пло­щі посіву даної культури. Сума страхового відшкодування виплачу­ється пропорційно до відсотка площі культури за договором страху­вання від фактично посіяної.

Проілюструємо порядок розрахунків страхових платежів та випла­ти страхового відшкодування на умовному прикладі.

Колективне господарство «Мрія» (Київська область) подало заяву районному відділенню HACK «Оранта» на страхування врожаю озимої пшениці на площі 300 га. І оскільки відповідне поле практично не мо­же бути затоплене, господарство просить виключити зі страхових ризи­ків повінь, вимокання, сель і відповідно скоригувати страхові платежі.

Середньорічна врожайність озимої пшениці за останні 5 років ста­новила 32 ц/га. Погоджена зі страховиком ціна центнера основної продукції — 28 грн. За цих умов вартість урожаю з одного гектара — 896 грн. (28 х 32), а з усієї площі (300 га) — 268800 грн. (896 х 300). Страхова сума дорівнює 188160 грн. (268800 х 70 : 100). Страховий тариф зі страхування озимої пшениці для господарств області визначений Правлінням HACK «Оранта» у розмірі 10 % від стра­хової суми. Враховуючи специфіку природних умов і склад ризиків у господарстві, страховик має право застосувати знижувальний коефіці­єнт до базової ставки. Нехай він дорівнює 0,25. Тоді тарифна ставка становитиме 7,5 % (10 - 2,5). Сум.а нарахованих страхових платежів за озимою пшеницею досягне 14] 12 грн. (188160 х 7,5 : 100).

Через незвичайні для даної місцевості морози в господарстві пов­ністю загинули посіви озимої пшениці на площі 70 га і пошкоджені на 90 га. На площі, що звільнилася через повністю загиблі посіви, госпо­дарство висіяло цукрові буряки, а на частково пошкодженій — підсія­ло ярові культури з метою використати продукцію на зелені корми. У поточному році отримано урожай озимої пшениці 3552 ц , цукрових буряків 25400 ц, зелених кормів — 8200 ц. Вартість одного центнера uj і-рових буряків — 5 грн., а зелених кормів — 1 грн. 50 коп. При роз­гляді справи про відшкодування збитків виявлено, що фактична площа

232

посівів озимої пшениці до страхового випадку становила 320 га. Гос­подарство має заборгованість зі страхових внесків за цією культурою в сумі 4250 грн. На підставі наведеної інформації потрібно визначити суму збитку, котру страховик має відшкодувати і перерахувати госпо­дарству.

Послідовність розв'язування може бути така.

1. Визначається фактична середня врожайність пшениці в роз­рахунку на гектар засіяної площі. Вона становить 11,1ц (3552 : 320).

2. Кількісна втрата врожаю пшениці з гектара—20,9 ц (32 - 11,1).

3. Втрата вартості врожаю пшениці з гектара— 585 грн. (20,9 х 28).

4. Вартість утраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі — 187200 грн. (585х320).

5. Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі загиб­лих і пошкоджених посівів озимої пшениці, усього 139300 грн., у тому числі вартість цукрових буряків — 127000 грн. (25400 х 5), зелених кормів — 12300 грн. (8200 х 1,5).

6. Сума втрат пшениці за мінусом вартості отриманого врожаю цук­рових буряків та зелених кормів — 47900 грн. (187200 - 139300).

7. Сума чистих втрат в розрахунку на один гектар — 150 грн. (47900 : 320). Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці — 45000 грн. (150х300).

9. Частка фактично сплачених страхових платежів серед усіх нара­хованих, термін сплати яких минув, — 70,1% (14211 - 4250) : (14211 х х 100). Сума збитків на застрахованій площі з урахуванням коефіцієн­та фактичної сплати страхових платежів дорівнює 31545 грн. (45000 х х70,1 : 100).

10. Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові, становить 22081 грн. (31545 х 70 : 100).

Чинний порядок розрахунку суми збитку має, на нашу думку, певні недоліки. Головний із них полягає в тому, що при визначенні збитків не беруться до уваги витрати господарств на вирощування врожаю на пересіяних і підсіяних площах. За таких умов господарствам часто бу­ває невигідним або страхування, або використання в поточному році площі, на якій загинули сільськогосподарські культури. Компроміс має полягати в гарантії страхувальникові виплати відшкодування в сумі, не нижчій за нормативні витрати на пересів або підсів площі, зайнятої під загиблими або пошкодженими посівами.

Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: вста­новлюють середню страхову суму за одну голову тварини за догово­ром страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до ви­мушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин. У разі, якщо за висновком ветеринарної служби м'ясо буде визнане не­придатним для використання, страхове відшкодування виплачується як за тварин, що загинули.

233

При знищенні майна, яке входить до складу основних засобів, роз­мір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з ураху­ванням зносу) і витрати на рятування й упорядкування майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. При пошкод­женні майна збиток визначають, виходячи з вартості відновлення за ціна­ми, що існували на момент укладення договору страхування.

Збиток при пошкодженні (загибелі) кормів, насіння, готової про­дукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на під­ставі облікових даних про рух цих цінностей.

Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкодже­не майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної в договорі.

З метою задоволення невідкладних потреб у фінансуванні заходів з відновлення пошкодженого (знищеного) урожаю та іншого майна страхувальник може одержати аванс — до 50% від попередньо обчис­леної суми страхового відшкодування.

На розрахунковий рахунок страхувальника страховик переказує різ­ницю між остаточно визначеною сумою збитку, франшизою, яка пере­дбачена договором, і отриманим авансом.

Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських під­приємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонно­го, непосильного і неефективного застосування принципу «страхуван­ня від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізо­ваним і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного удосконален­ня. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взає­мозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами з сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сіль­ськогосподарських ризиків.