46. Сутність середніх та граничних витрат та їх обчислення

Середні витрати – витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони показують, яка середня вартість витрат фірми на виробництво одиниці продукції. Тому саме показники середніх витрат, зазвичай, використовуються фірмою для порівняння з ціною, яка завжди дається в розрахунку на одиницю продукції. Розрізняють середні загальні витрати (АТС), середні змінні витрати (АVC) і середні постійні витрати (АFC).

Середні постійні витрати (АFC) – це постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони визначаються шляхом ділення постійних витрат (FC) на обсяги вироблюваної продукції (Q):

AFC =FC/Q

В процесі зростання обсягів виробництва продукції середні постійні витрати будуть зменшуватися. Це пояснюється тим, що з кожним новим зростанням обсягів виробництва дана сума постійних витрат буде розподілятися на все більшу кількість продукції.

Середні змінні витрати (AVC) – це змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони визначаються шляхом ділення всіх змінних витрат (VC) на обсяги продукції (Q), що виробляється:

AVC = VC/ Q .

Позаяк середні змінні витрати розраховуються на базі загальних змінних витрат, які формуються під впливом закону спадної віддачі, то вони спочатку падають до певного мінімуму, а потім починають зростати.

Середні загальні витрати (ATC) – це всі (постійні і змінні) витрати в розрахунку на одиницю продукції. Їх можна розрахувати шляхом ділення суми загальних витрат (ТС) на кількість виробленої продукції (Q), або шляхом складання AFC і AVC. Тобто:

ATC = TC/Q=AVC + AFC

Для визначення максимуму загальної маси прибутку фірма використовує показник граничних витрат, який констатує доцільність додаткових витрат при збільшенні обсягів виробництва.

Граничні витрати (МС) – це додаткові або додатні витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї одиниці продукції. Інакше кажучи, граничні витрати - це та сума, на яку зростають загальні витрати при збільшенні обсягів виробництва продукції на одну одиницю.

Граничні витрати можна визначити для кожної додаткової одиниці продукції на основі відношення змін в загальних витратах до змін обсягів виробництва:

MC= Зміна TC/Зміна Q

Чинники виробництва, які знаходяться в розпорядженні фірми, повинні використовуватися з дотриманням певної пропорційності між постійними і змінними. Не можна необґрунтовано збільшувати кількість змінних чинників на одиницю постійного, тому що в цьому випадку вступає в дію закон спадної віддачі.

 

47. Характеристика попередільного методу калькулювання собівартості продукції

Переділ - це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок виконання яких одержують продукт пращ, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт). При цьому методі витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів, Цей метод обліку витрат застосовують на тих промислових підприємствах, де продукція виготовляється

при послідовній переробці вихідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу.

Попередільний метод має два варіанти: одно- та багато-передільний.

Однопередільний метод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення тощо.

Багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.

Попередільний метод обліку витрат має у різних галузях свої особливості. Вони пов'язані з особливостями технології І та організації виробництва й незавершеного виробництва. Наприклад, на підприємствах чорної металургії повний технологічний цикл складається з таких виробництв - доменне, • сталеве, прокатне. Перші два переділи виготовляють напівфабрикати - чавун, сталь, які переробляють на наступному ;' переділі, і лише третій переділ (прокатний) випускає готову продукцію.

В усіх випадках синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 "Виробництво". Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" відображають прямі витрати. Усі непрямі витрати обліковують на : рахунках № 23, 91, 92 в цілому по підприємству, а потім розподіляють пропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Після зведення витрат розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цього визначають ? незавершене виробництво по кожному переділу або фазі технологічного процесу, оцінюють його за галузевими рекомендаціями та згідно з чинним законодавством про оцінку ресурсів