21. Структура лекції. Формування питань і логічна витриманість плану

Лекція від лат. слова lectio – читання) ще у Стародавній Греції закріпилася як головний спосіб передачі знань учням. Вона отримала свій розвиток у Стародавньому Римі, а потім у середньовічних університетах. Під самим терміном «лекція» в той час розуміли просте «зчитування» з книги або зошита готового тексту. Лекції доповнювались диспутами, повідомленнями учнів і висновками викладачів. Ставлення до лекції, її роль у вищому закладі освіти на різнихетапах розвитку вищої школи змінювались. Суперечки про роль і місце лекції не припиняються і в наш час. В аргументах противників лекцій є аспекти, які наводять на роздуми. Структура навчальної лекції залежить від її змісту, характеру викладеного матеріалу і типу лекції. Однак, для більшості видів лекцій педагогічна практика розробила ряд загальних положень. Передусім, до аудиторії доводиться тема лекції, її мета і план, яких належить суворо дотримуватись. Перед викладом кожного питання формується проблема, установлюється її зв’язок з раніше вивченим матеріалом, із забезпечуючими дисциплінами, указується роль, місце призначення даної проблеми у системі підготовки спеціаліста.

Розкриття питання може здійснюватися як на ряді прикладів, фактів, явищ, поступово підводячи аудиторію до наукових висновків, тобто просуваючись індуктивним шляхом, так і дедуктивним, з наступним показом можливостей його застосування на конкретних прикладах. Зрозуміло, лектор повинен завжди ураховувати, що індукція і дедукція пов’язані між собою таким же необхідним чином, як синтез і аналіз. Тому лектор повинен завжди ураховувати, що індукція і дедукція пов’язані між собою таким же необхідним чином як синтез і аналіз. Тому лектор, незалежно від характеру дисципліни користується і аналізом і синтезом, а процес індуктивного і дедуктивного розвитку думки супроводжується юридичними доказами, отриманими аналітичним чи синтетичним шляхом.

Аналіз дає можливість поглибитися у вивчення складових частин предмету, явищ з тим, щоб таким шляхом підійти до розуміння і пізнання цілого. Синтез утворює повну картину предмета, що вивчається, явища, процесу.

Синтез дозволяє вести думку від відомих навчальних принципів, доведених лектором, до наслідків. Інакше кажучи, індукція і аналіз, дедукція і синтез повинні вживатися у тісному зв’язку між собою. У безпосередньому зв’язку з розглядом логічних засобів побудови лекцій знаходиться питання про те, як викладати матеріал: від конкретного до абстрактного чи навпаки.

Перше, - це чітко сформулювати тему. Вона повинна бути ясною і конкретною. Відштовхуючись від теми, продумайте структуру побудови плану лекції. Кожен лектор визначає структуру по-різному. Це залежить від його особистості, зацікавленості, його бажання працювати і від підготовленості слухачів. Різної аудиторії одну і ту ж тему не завжди слід підносити однаково. Ви можете скласти план-конспект або план-тези. Кожен лектор сам повинен визначитися, що йому підходить більше. Далеко не кожен може грамотно провести лекцію, грунтуючись лише на тезах. З іншого боку, іншому лектору зовсім не потрібен детальний план-конспект.

Наступне, на що варто звернути увагу, - це мета, яка повинна бути досягнута завдяки вашій лекції. Цілі поділяються на: освітні, виховні, розвиваючі і т.д.

Наступний пункт плану лекції - це хід самої лекції. Тут повинні бути розписані всі дії викладача, методи, застосовувані ним, припущення, як у тому чи іншому випадку повинен себе повести себе слухач.

Власне лекція повинна складатися з трьох частин: вступної, викладу і висновку.  Вступ має зацікавити слухача, тому слід звернути увагу на "чіпляють" фрази, а також певну недомовленість, змушує аудиторію перебувати протягом всієї лекції в стані уваги і внутрішньої напруги, очікуючи розгадки, розкриття, квінтесенції теми і відповідей на всі питання. У той же час вступ має бути коротким.  Основна частина лекції - це її виклад, в ній повинна бути розкрита тема і досягнута мета.  Висновок - підведення підсумків, коротке повторення теми, закріплення її основних пунктів.