12. Товар як фундаментальна категорія товарного виробництва. Вартість товару. Суть вартості товару та визначення її величини. Теорії вартості. Закон вартості, його сутність та функції.

Базовою категорією товарного виробництва є товар, який виступає фундаментом ринкової економіки.

Товар – продукт людської праці, який задовольняє потреби людей і для обміну та продажу на ринку.

Будь-який товар – це річ створена для задоволення потреб і для обміну.

Отже, товар має властивості:

• споживча вартість.

• мінова вартість.

Споживча вартість – це здатність товару задовольняти певні людські потреби.

В умовах товарного виробництва споживча вартість є:

1) речових носіїв суспільних відносин.

2) проміжною ланкою між виробництвом і споживанням.

3) завжди виступає як суспільна споживча вартість.

Для того, щоб стати товаром, річ повинна бути корисною не для того, хто її виробляє, а для інших.

Отже, суспільна споживча вартість це корисність товару, його здатність задовольнити потреби для самого виробника, а й інших членів суспільства до яких він надходить через обмін.

Вартість –це втілена і уречевлена в товарі суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, що пов’язані суспільним поділом праці і обміном.

Для того, щоб річ функціонувала як товар, вона повинна перейти в інші руки в обмін на шось, тобто на іншу споживчу вартість у певній пропорції.

Таким чином мінова вартість це кількісна пропорція в якій споживча вартість одного виду обмінюється на споживчу вартість іншого виду і ці пропорції змінюються залежно від місця та часу.

Мінова вартість – це специфічна властивість товару, яка з’являється в процесі обміну.

Мінова вартість відображає:

1)суспільну працю затрачену на виробництво товару, що дозволяє товари: порівняти між собою.

2) мінова вартість пов’язана з якістю продукції, оскільки неякісний продукт обмінюватись не буде.

3) мінова вартість це спосіб вираження( форма прояву) якогось її змісту.

Як в споживчій вартості всі товари є якісно різнорідними.

Здатність до обміну речі набувають тому що вони містять щось спільне що їх поєднує.

Таким спільним, що поєднує всі товари і затрачена на ці товари праця.

Праця виступає як суспільна праця і вона створює вартість товару.

При характеристиці властивостей товару категорія вартість і мінова вартість тісно пов’язані при цьому мінова вартість виступає як форма прояву вартості.

В основу товару закладено:

• суспільно необхідний робочий час.

• суспільно-споживчу вартість.

Суспільно-необхідний робочий час – час потрібний для виготовлення певної споживчої вартості для задоволення потреб суспільства за наявності суспільно-нормальних умов виробництва.

Вартість товару має якісну та кількісну сторону.

Якісна сторона виражає виробничі відносини між товаровиробниками.

Кількісна сторона показує величину взятої в товарі суспільно-необхідної праці та суспільно-необхідного робочого часу.

При характеристиці товару розмежовують поняття приватна та суспільна праця.

Приватна праця – це праця економічно відособленого самостійного товаровиробника, який керується повною свободою в організації виробництва, здійсненні витрат,оплаті праці.

Тобто кожен товаровиробник має індивідуальні витрати праці і і індивідуальну вартість товару.

В основі вартості товару лежить витрата суспільно-необхідної праці і наявність у речі суспільно-споживчої вартості.

Саме ці 2 властивості роблять продукт товару і на ринку формується єдина ціна, яка базується на єдиній вартості, що випливає із суспільно-необхідних витрат часу, тобто для виробника процес виготовлення речі не закінченим виробництвом. завершення виробництва настає на ринку.

І лише ринок показує чи даний продукт має корисність для інших людей і чи витрати даного індивідуального виробника стануть суспільно-необхідними витратами.

Тобто, в процесі реалізації розв’язується суперечність між приватним та суспільним характером праціі між індивідуальною і споживчою вартістю.

Величина вартості товару визначається на основі наступних підходів:

• ринок не зважає на інші витрати праці(оскільки це приватна справа окремого товаровиробника).

• на ринку всі товари певного виду втрачають своє персональне обличчя і виступають як єдина товарна маса яка повинна реалізуватись для єдиної суспільної вартості.

В основу вартості товару закладено індивідуальні затрати праці, які скороч на суспільно-необхідний робочий час.

Тобто, за основу вартості береться такий час, який необхідний при наявності суспільно-нормальних умов виробництва або середнього рівня техніки, середнього рівня кваліфікації і середнього рівня інтенсивності праці.

Отже, дана кваліфікація визначення вартості товару має назву трудова теорія вартості і вона спирається на категорію продуктивності праці і інтенсивності праці. (1-ша теорія)

З розвитком продуктивності праці в кожну одиницю товару вкладається менша кількість праці, тому вартість одиниці товару зменшується, а вартість всієї маси залишається незмінною.

Тобто для кожного підприємства є вигідним прийняття заходів, щодо нарощування продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці залежить від розвитку техніки, розвитку технологій, форм та методів організації праці, розвитку науки, доступності природних ресурсів, і рівня кваліфікації працівників.

Інтенсивність праці – затрати праці на одиницю часу.

Зростання інтенсивності можна прирівняти до подовження робочого дня.

Більш інтенсивна праця створюється за одиницю часу більшу вартість.

Отже, величина вартості товару є прямопропорційною до інтенсивності праці.

При рості інтенсивності праці вартість одного товару не змінюється, а загальна величина вартості створюється протягом робочого дня збільшується.

Для того, щоб виробництво було ефективнішим потрібно поєднувати зростання продуктивності праці і зростання інтенсивності праці, що дасть:

1) зростання обсягів виробництва.

2) зростання загальної вартості випуску продукції.

3) зниження вартості продукції.

Праця, як створений товар може бути простою або складною.

Проста праця – та, що не потребує для працювання певної освіти та кваліфікації. Проста праця створює низьку вартість, оскільки сама коштує дешево.

Складна праця - та, що вимагає освіти, кваліфікації, певного професійного рівняЮ ця праця оплачується дорожче і продукти складають предмети дорожчі.

В економічній теорії складну працю розглядають як примножену працю.

Для того, щоб здешевити процес виробництва, в організації виробництва складну працю розкладають на просту та допомогою конвеєра, де кожен робітник виконує 1 просту операцію, а в сукупності виступають як сукупний робітник високої кваліфікації.

В сучасній економічній теорії, крім теорії трудової вартості існують інші теорії, зокрема суб’єктивно-технологічна теорія вартості.(2-га теорія).

Суть полягає в тому, що вона спирається на поняття граничної корисності речі і закон спадної граничної корисності, де вартість речі встановлюється за психологічним підходом.

Неокласична теорія вартості (3 теорія)(Маршал, Самуельсон).

Розрізняють 2 категорії вартості:

• ринкову.

• нормальну.

Ринкова – вартість, яка формується в короткі проміжки часу, на неї впливають витрати виробництва.

Нормальна – формується в довгому періоді і в її основі лежать витрати виробництва.

Таким чином, ринкова вартість підвладна тимчасовим подіям, впливам часу.

А нормальна – це та яку економічна сила створює в кінцевому результаті.

В товарному виробництві діє закон вартості.

Суть: виробництво та обмін товарів відбувається відповідно до втіленої в них суспільно-необхідної праці.

В умовах товарного виробництва закон вартості проявляє свою дію через стихійне відхилення

цін товарів від їх вартості.

Напрямки та стихійне відхилення цін від вартості визначає співвідношення попиту та пропозиції при цьому ціни товарів коливаються навколо вартості.

Закон вартості проявляється через функції:

1) він є стихійним регулятором виробництва(оскільки коливання цін навколо вартості веде до стихійного розподілу праці і засобів виробництва між різними галузями виробництва).

Якщо попит переважає пропозицію на даний товар то на нього зростає ціна і відповідно в галузь починають приходити інші виробники.

Якщо пропозиція збільшується то попит почне падати, відповідно впадуть ціни, виробництво стане невигідним (або збитковим) і почнеться відплив робочої сили і закону вартості із галузі.

2) Закон вартості є двигуном стихійного розвитку продуктивних сил, оскільки кожен виробниу прагне знизити вартість товару, він вимушений вдосконалювати закони вартості, методи та форми організації праці, впливати на продуктивність праці, тобто кожен хоче знизити свої індивідуальні витрати виробництва проти суспільно-необхідних.

Чим нижчі будуть індивідуальні витрати при реалізації продукту за суспільно-неебхідними витратами, тим більша економія буде отримана при реалізації продукту на ринку за ціною, яка спирається на суспільно – необхідні витрати.

Таким чином, ті з виробників, які мають нижчі витрати будуть у виграші, а ті, що мають вищі – у програші.

Оскільки всі прагнуть до здеревіння виробництва(до зниження витрат виробництва), то вцілому на рівні суспільства це обертається у розвиток матеріало-технічної бази виробница, лежать індивідуальні витрати виробництва, той хто може доволити собі витрати, кошти на зниження індивідуальних витрат, той набуває переваги у конкуренції, той хто не може (або не хоче) втрачає переваги у конкуренції.

В другому випадку товаровиробник йде по шляху банкруцтва. а в першому – по шляху процвітання.