18) Надавати кредити за рахунок активів ісі.

Завдання 10.

Материнська компанія (далі – МК) починаючи з вересня 2010р. по вересень 2012р. отримувала дивіденди від своїх дочірніх компаній. У 2013р. МК планує провести виплату дивідендів своїм акціонерам.

Відповідно до п.п.153.3.5 ст.153 Податкового кодексу України, "авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої материнської компанії, та відображає у податковій звітності такі дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики".

На даний момент у звітності МК з податку на прибуток не відображено отримання дивідендів від дочірніх компаній.

Чи потрібно відображати у податковій звітності дивіденди, отримані до 2012 та включно із 2012 роком? Як відобразити отримані дивіденди у звітності, щоб їх отримання було зараховано у відповідності з названим п.п.153.3.5.?

Починаючи з II кварталу 2011 р. оподаткування дивідендів здійснюється відповідно до п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу.

Емітент корпоративних прав може виплачувати дивіденди їх власнику незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, наведеними у ст. 152 цього Кодексу.

При цьому емітент корпоративних прав, який приймає рішення виплачувати дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, визначеної згідно з п. 151.1 ст. 151 вищезазначеного Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі іншій, ніж грошова (крім випадків, передбачених пп. 153.3.5 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу), базою для нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Згідно з нормами пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є він платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку, чи застосовує ставку податку іншу, ніж встановлено п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу (крім платників податку, які підпадають під чинність п. 156.1 ст. 156, тобто страховиків). Суб'єкти господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, відповідно до розділу XIV цього Кодексу авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів не сплачують.

Авансовий внесок, передбачений пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу, не справляється у разі виплати дивідендів: фізичним особам; у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента. У такому разі не має значення, чи було такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровано.

Не справляється авансовий внесок у випадках, коли дивіденди виплачуються на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються у межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат таких дивідендів перевищує суму отриманих цією компанією дивідендів, то дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу, тобто на суму таких «понадлімітних» дивідендів слід нарахувати і сплатити до бюджету авансовий внесок.

З метою оподаткування материнська компанія дивіденди, отримані нею від інших осіб, та дивіденди, сплачені на користь власників корпоративних прав такої компанії, має обліковувати наростаючим підсумком, а також відображати у податковій звітності в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Завдання 11.

У 2004 році Компанія отримала на підставі передавального балансу будівлю нежитлового фонду та сплатила збір до Пенсійного фонду за переоформлення нерухомості у розмірі 1%. Суму збору віднесено до первісної вартості будівлі. 31 грудня 2007 року внутрішньою комісією компанії проведено переоцінку, після якої вартість будівлі значно зросла. Крім того, проводилась модернізація в 2007, 2011 роках та в зв’язку з передпродажною підготовкою в 2012 році. В період проведення ремонту нерухомість виводилась з експлуатації, амортизація не нараховувалась.

Якою вважати залишкову (балансову) вартість при продажу будівлі у 2012 році: з урахуванням сум переоцінок чи первісну амортизовану вартість?

Чи має право компанія згідно зі ст.146 Податкового кодексу України віднести до податкових витрат суму перевищення балансової вартості над сумою доходу від продажу?

1) Відповідно до ПКУ ст. 14.1.3. амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року та сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 Кодексу. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Відповідно до ПКУ Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації. Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Залишкова вартість основних фондів підприємства обчислюється як різниця між первісною вартістю обладнання і сумою амортизаційних відрахувань за певний звітний період.

При проведенні переоцінки об’єкта основних засобів змінюється в однакових пропорціях первісна вартість об’єкта та сума накопиченого зносу, крім випадку, коли залишкова вартість об’єкта, що переоцінюється, дорівнює нулю. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів).

Таким чином до залишкової вартості будуть включатись первісна амортизована вартість з врахуванням сум переоцінок.

2) Відповідно до ПКУ ст. 146.13 Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку. Крім цього, відповідно до Міжнародного Стандарту Бухгалтерського обліку № 16 (МСБО 16) Переоцінка основних виробничих фондів може здійснюватися у двох формах:

1) дооцінка - збільшення залишкової вартості об'єкта основних фондів внаслідок збільшення його корисності;

2) уцінка - зменшення залишкової вартості об'єкта, основних фондів внаслідок зменшення його корисності.

При цьому під зменшенням корисності слід розуміти втрату економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

Таким чином компанія має право віднести до податкових витрат суму перевищення балансової вартості над сумою доходу від продажу.

Завдання 12.

Договірна ціна за договором купівлі-продажу нерухомості між пов'язаними сторонами відповідає ринковій вартості визначеній незалежним оцінювачем. Водночас, така договірна вартість була нижчою від вартості, від залишкової балансової вартості та вартості, за якою нерухомість обліковувалась в БТІ.

Які податкові наслідки з ПДВ по даній операції для продавця та чи існує ймовірність донарахування продавцеві зобов'язання з ПДВ на сума різниці між вартістю зазначеній у довідці з БТІ та договірною ціною?

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, у разі якщо на момент постачання необоротних активів їх договірна ціна є вищою за їх балансову вартість, то база оподаткування таких необоротних активів визначається виходячи з їх договірної ціни.

Можливості донарахування бути не може, оскільки ПДВ є непрямим податком, тобто таким, що «ховається» у вартості товару. Вартість нерухомості при переоформленні буде визначатися БТІ (довідкою). Тобто при реєстрації договору купівлі-продажу нотаріусу треба буде пред’явити квитанцію про те що оплаченим є ПДВ, визначений з вартості об’єкта нерухомості, що встановлена БТІ.

Завдання 13.

У 2007 році Компанія придбала приміщення. У 2011 році після реорганізації Компанії шляхом приєднання її до Страхової компанії (далі – СК), це приміщення відійшло до останньої як до правонаступника за передавальним актом. У приміщенні були розміщені страхові (операційні) підрозділи Компанії та СК. Компанія та СК не відображали суми сплаченого при придбанні Компанією приміщення ПДВ у складі податкового кредиту. Такі суми були віднесені на збільшення вартості основного засобу і, відповідно, через амортизацію – до витрат та на зменшення оподатковуваного прибутку. Зараз СК має намір продати це приміщення. СК була і є платником ПДВ на момент приєднання Компанії та залишається ним на дату продажу приміщення.

Чи має право СК віднести до складу податкового кредиту частину ПДВ, яка припадає на незамортизовану частку вартості приміщення, котре продається?

Операція з передачі майна платника податку до статутних фондів інших платників податків у разі реорганізації такого платника не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ст. 196 Податкового кодексу операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Під реорганізацією платника податків, зокрема, розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:

• зміна найменування платника податків, а для господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну їх коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України та/або податкового номера;

• злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими;

• поділ платника податків на декілька осіб, а саме поділ його майна між статутними фондами новоутворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється;

• виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

СК не має права віднести до складу податкового кредиту частину ПДВ, яка припадає на незамортизовану частку вартості приміщення, котре продається.

Завдання 14.

Який порядок відображення в податковому обліку оподаткування ПДВ операцій з експорту сільськогосподарської продукції (ячмінь, кукурудза, ріпак), якщо попередньо вона була куплена для використання в оподатковуваних ПДВ операціях? Потрібно донарахувати податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 20% від митної вартості товарів, що експортують?

Український класифікатор товарів ЗЕД:

Коди:

Кукурудза 1005;

Ячмінь 1003;

Ріпак 1205.

Відповідно до п.209.4 ст.209 Податкового кодексу України, при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Пунктом 209.14 ст.209 ПКУ передбачено, зокрема, що у разі експорту сільськогосподарської продукції застосовується ставка податку, визначена пп.«б» п.193.1 ст.193 р.V ПКУ, а саме 0%.

Крім цього, п.15 підр.2 р.XX ПКУ передбачено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ.

Оскільки дані операції звільнені від ПДВ, то здійснювати донарахування податкового зобов’язанння з ПДВ в розмірі 20% від митної вартості товарів потрібно для отримання податкового кредиту на такі операції.

Завдання 15.

Яку ставку податку слід застосувати до розміру вихідної допомоги шахтарів – 10 чи 15%? Обгрунтуйте.

Статтею 4 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" визначено, що ставка податку з доходів шахтарів становить 10 відсотків заробітної плати та інших доходів, що отримують за місцем основної роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

При припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до Податкового кодексу України заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 ПКУ щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно ЗУ «Про оплату праці», до структури зарплати не відноситься вихідна допомога.

Отже, вихідна допомога у зв’язку із звільненням працівника, в т. ч. при виході на пенсію, оподатковується за ставкою 15 та/або 17 % в залежності від отриманих доходів у звітному місяці.

Завдання 16.

ТОВ-1 орендує землі ТОВ-2. ТОВ-1 укладає з ТОВ-2 договір комісії, згідно якого ТОВ-2 за дорученням ТОВ-1 укладає договір про надання послуг, пов’язаних з подачею води на полив с/г культур. ТОВ-1 не має дозволу на спеціальне використання води. У ТОВ-2 наявний такий дозвіл. ТОВ-2 на виконання договору комісії укладає договір про надання послуг, пов’язаних з подачею води на полив с/г культур з управлінням Водного господарства. Чи виникають (якщо виникають, то у кого) податкові зобов’язання зі сплати збору за спеціальне використання води за умови, що ТОВ-1 є платником фіксованого с/г податку, а ТОВ-2 – загальна система оподаткування?

Платниками збору є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Об’єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Таким чином збір за спеціальне використання води буде сплачувати водне господарство.