Тема 10. Інноваційні технології соціальної роботи та їх види

Соціальна інновація - свідомо органі­зоване нововведення або нове явище в практиці соціальної роботи, що формується на певному етапі розвитку суспільства відповідно до со­ціальних умов,

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути:

фізичні і (або) юридичні особи України,

фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав,

особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Об'єктами інноваційної діяльності відповідно до Закону «Про інно­ваційну діяльність» є:інноваційні програми і проекти. (Інноваційний проект — це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.);нові знання та інтелектуальні продукти;виробниче обладнання та процеси;інфраструктура виробництва і підприємництва. організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

Технологія інноваційного процесу.

Фаза аналізу — це визначення проблеми, її ідентифікація й актуа­лізація, огляд стану методів розв'язання, оцінка можливих методів розвитку, ухвалення рішення про можливість або неможливість (до­цільність) нововведення.

Фаза розроблення складається з таких етапів: визначення цілей і спрямованості нововведення, а також потреб у ньому; окреслення проблем, що виникають у ході розроблення; збирання і опрацюван­ня інформації; пошук і добір альтернативних рішень;

Фаза розвитку являє собою процес дослідження інновацій і їх екс­периментального застосування, перевірка їх адекватності і у разі потреби, їх доведення і переробку.

Фаза оцінки є вихідним пунктом для подальшого розвитку ново­введення і дає основу для його поширення і впровадження

Фази поширення і впровадження полягають у підготовці необхід­них матеріалів, поширенні нововведення серед потенційних користу­вачів і його застосуванні

Механізм управління інноваційними процесами:

1. Виконуються маркетингові дослідження, визначається актуальна потреба та конкретний споживач інновації.

2. Ідентифікація потреби в інновації представляє собою її визначення і правильне формулювання, яке дозволить розробити комплекс заходів, які підвищують ефективність функціонування організації при задоволенні потреби в інновації.

3. Під прогнозом розуміється науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкта у майбутньому, про альтернативні шляхи і строки його існування.

4. Розробка альтернатив — це розробка всіх можливих варіантів і модифікацій інновацій, а також альтернативних шляхів їх впровадження, серед яких менеджер може обрати найбільш оптимальний із урахуванням специфіки організації, поставлених цілей і ситуації у зовнішньому середовищі.

5. Визначення критеріїв відбору альтернатив інновацій передбачає вибір критеріїв, за якими буде відбуватися порівняння альтернатив інновацій і вибір найкращої (наприклад, витрати на інновацію, життєвий цикл інновації, віддача від її використання і т. ін.).

6. Вибір найкращої альтернативи — порівняння переваг і недоліків, а також аналіз імовірності їх застосування.

7. Планування — це стадія процесу управління, на якій визначаються цілі і задачі конкретного напряму інноваційної діяльності, розробляються необхідні для цього методи і засоби їх вирішення, найбільш ефективні в конкретних умовах.

8. Контроль і оцінка результатів.

9. Управління реалізацією управлінського інноваційного рішення починається із визначення комплексу робіт і ресурсів, виконавців і строків