Форми права власності:

1. Українського народу,

2. комунальна,

3. державна – 48,7% земель,

4. приватна - 51,2 %земель,

Поза межами такої класифікації:

1. право власності на землю іноземних громадян,

2. право колективної власності – 0,1 % земель на 01.2009р.

Розкрити проблеми колективної власності.

історія: 4 форми, яким сином набували ( до проведення земельної реформи – ці суб’єкти – суб’єкти права постійного користування, вони звертались із заявами, здавали акти на постійне користування і отримували державні акти, якщо створювались КСП – видавали акти,

процес паювання і розпаювання 1994 Указ , 1995 Указ, 1999 Указ.

Проблема: паюванню і розпаюванню підлягали лише СГ угіддя, жодного слова не йшлось про інші категорії земель, на законодавчому рівні не врегульовані питання. Практика йде шляхами:

1. визнання на законодавчому рівні Не СГ угідь державною власністю з моменту припинення діяльності КСП та розпорядження ними ОДВ, ОМС,

2. перехід права власності на Не СГ угіддя до ЮО – правонаступників реформованих СГ підприємств, 29.08.2003 Лист Держкомзема - щодо права розпорядження земельними ділянками, зайняти нерухомістю об’єднаннями співвласників майнових паїв.

Міркулов, Мірошниченко, Журнал Земельне право України, 2008 – 2009,

Кулинич, 2005р. № 10 П,Г і П.

Проблеми реалізації права власності:

1. через призму проблем суб’єктно – об’єктного складу: ст.ст. 80 – 82: не всі суб’єкти визначені,

2. з точки хору проблем реалізації:

• відсутність механізму реалізації п.4 ст. 81 і п.4 ст. 82 ЗК. ст. 22 ЗК: обмеження іноземних суб’єктів щодо набуття права приватної власності СГ земель, як виняток – прийняття спадщини, але механізму реалізації – немає ( з якого моменту відчуження, хто контролює дотримання терміну 1 рік, чи припиняється у громадян право власності, коли мине 1 річний термін),

• обмеження суб’єктивних правових можливостей власників земельних ділянок наданих для ведення особистого підсобного господарства у зв’язку із введенням чинного ЗК і запровадження нової категорії земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства. Виникає проблема у захисті і реалізації прав,

• проблема в реалізації прав на земельні ділянки працівниками державних та комунальних закладів осіб, культури, охорони здоров’я згідно зі ст. 25 ЗК,

• встановлення обмежень та мораторію відповідно до п. 13 – 15 Перехідних положень ЗК.

Оцінити зміст ст.ст. 83, 84.

Ознайомитись зі змінами Р.4

Перехідні положення п. 15:

обмежує розпорядження земельними ділянками - до 2012.

мораторій поширюється лише на п.15

Ст. 84 ЗК - право власності на землю держави, ця стаття потребує корегуванню, адже є землі колективної форми власності на землю, можуть існувати земельні ділянки іноземних держав (ст. 85 ЗК), можуть існувати земельні ділянки, власник яких тимчасово не визначений ( мова йде про спадкування, відумерла 1 рік, ліквідація, реорганізація юридичної особи).

Для чого земля у державні власності (для функцій оборони). Держава в особі уповноважених органів – КМУ, МДА + державні органи приватизації відповідно до закону – ФДМ і його структурні підрозділи. Проблема – немає закону. Діє тимчасове положення про ФДМ, затв. Постановою ВРУ 7.07.1992р.

об’єктний склад – ч.ч.3,4 ст. 84 - ніби виключний перелік, але в законодавстві існують ще земельні ділянки – треба змінити: + земельні ділянки під об’єктами,що не підлягають приватизації і земельними ділянками під об’єктами державного матеріального резерву. п.3 ст.4 ЗУ «Про державний матеріальний резерв» - такі ділянки не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

п. «и» ч.4 ст. 84 ЗК у зв’язку із некоректністю терміну «штучно створені земельні ділянки». Земельна ділянка створюється шляхом реєстрації права на земельну ділянку ( мова йде про створення рельєфу земельної ділянки шляхом намову, але це не призводить до створення земельної ділянки.

проблеми реалізації права державної власності:

1. Відсутність на законодавчому рівні чіткого розмежування компетенції ОВВ щодо всіх форм розподілу та перерозподілу земель (користування, власність). п.12 Перехідних положень - це повноваження здійснюють ОВВ, але не сказано які,

2. спори між ОМС і ОДВ щодо розпорядження земельними ділянками у зв’язку із відсутністю встановлення меж у всіх населених пунктах в межах території України. Дані Держкомзему 1.01.2010 із 29835 населених пунктів встановлені межі у 19252 населених пунктах. В Києві теж не встановлено, адже проект землеустрою,

Проблеми комунальної власності –ст. 142 КУ п.10 – 12 Перехідних, ст. 83 ЗК, ЗУ «Про м.с.», ЗУ «Про розмежування земель державної і комунальної власності», Методичні рекомендації щодо розмежування 2006.

За станом на 25.10.2010 землі не розмежовані. на 1.04.2010 року в Україні розмежувань підлягає 29 246 000 га земель.

суб’єктно – об’єктний склад, механізм розмежування. Об’єктивні і суб’єктивні причини не розмежування (до розмежування землі в межах міста ОМС, а після розмежування - зменшиться число таких земель – відсутність інтересу, немає матеріального забезпечення таких засобів: підготовка здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, процедура – прийняття рішення - до виділення в натурі і встановлення межових знаків ( це не продумано), не затверджена типова форма державного акту на землі комунальної власності.

Пропозиції розмежувати не в натурі, а компетенцію.

окрім того, відсутні землі комунальної власності.

Тема: Проблеми набуття та реалізації права власності на землю

1. проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами,

2. проблеми припинення права власності на земельні ділянки,

3. проблеми гарантій права власності на землю,

ЗУ про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони культурної спадщини + до ЗК (ст. 53, 54, 141).

Постанова КМУ «Про затвердження порядку продажу земельних ділянок не СГ призначення на земельних торгах» 2.09.2010 №805,

Постанова КМУ 12.10.2010 №931 «Про визнання такою, що втратила чинність Постанова КМУ від 17.04.2008 №394 (про порядок проведення у 2008 земельних аукціонів),

Настечко К.О, «Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання» автореф.,

Ковалено, Мірошниченко «Проблеми ефективності правового забезпечення приватизації земель України», Юридична Україна 2009 № 2,

Кулинич П.Ф. «Земельні ділянки СГ призначення як об’єкти правового обігу», ПУ, 2010 №5.

філологічно «набуття» - отримання володіння, а «реалізації» - використання. в ЗК закладаються моделі можливої поведінки.

в теорії – (способи) форми набуття земельної ділянки - нормативно – правові засади, т. зв. моделі дозволеної та зобов’язаної поведінки суб’єктів, які можуть бути реалізовані у ПВ. Саме способи набуття прав на землю забезпечуються динаміку об’єктивного права в суб’єктивне, сприяють задоволенню інтересів громадян, ФО, ЮО, держави щодо прав на землю за допомогою законодавчо закріплених засобів організаційно – правового і процесуального характеру.

право власності набувається у такі способи:

1. приватизації земельних ділянок і земель державної і комунальної,

2. придбання земельних ділянок на підставі цивільно – правових угод, в т.ч. на аукціонах,

3. набуття права власності за набувальною давністю,

4. перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будинок,

5. виділення в натурі ( на місцевості) земельних часток (паїв),

6. розмежування земель державної та комунальної власності,

7. передача земельних ділянок із державної в комунальну власність і з комунальної в державну ( остання – після розмежування)

Проблеми приватизації:

1. відсутність на законодавчому рівні поняття «земельної ділянки» і її юридичних ознак,

2. відсутність в єдиному законі виключного переліку окремих категорій осіб, які мають переважне право на одержання земельних ділянок ( ветерани війни ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», потерпілих від ЧАЕС ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від ЧАЕС» ст.20, 21; ветеранів праці п.7.ст.7 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку»),

3. відсутність реалізації положень, закріплених у ч.1 ст. 1 і ч.2 ст. 42 ЗК що можливості приватизації земельних ділянок ЖБК і ГБК, ОСББ,

4. виділяють від 6 – до 8 моделей приватизації: вони виділені лише у спеціальній літературі, ці стадії є неконкретними,

відсутність закріплення на рівні закону всіх стадій, різних моделей приватизації земельних ділянок з визначенням конкретних та реальних строків щодо:

• розробки та проходження документів,

• надання висновків та прийняття рішень зацікавленими ОДВ, ОМС,

• перенесення меж земельної ділянки в натуру на місцевість,

• строки виготовлення та державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку (частково, адже для спрощеної процедури – 30 днів),

5 . відсутність на законодавчому рівні чіткого переліку технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки у відносинах реалізації права на приватизацію земельних ділянок громадянами України за спрощеною моделлю, що гарантовано ч.ч.1,2 ст. 118 ЗК.

Проблеми приватизації земельних ділянок із земель державної та комунальної власності із земель запасу ( повна модель)

ст.ст. 121, 116 – 118, 186 – 1 ЗК,

стадії:

законодавець гарантує кожному громадянину приватизувати 1 раз земельну ділянку:

1. подання клопотання громадянином України про приватизацію земельної ділянки (відповідно до ст.121). Новела: до клопотання мають подаватись графічні матеріали, погодження землекористувача і + висновок конкурсної комісії (для ОСГ). Слід написати які органи мають подати графічні матеріали, очевидно, мова йде про копіювання містобудівної документації, але не визначено процедуру одержання документів, тому часто відмовляють у видачі такої документації відділами земельних ресурсів – відсутність законодавчо врегульованої процедури одержання графічних матеріалів ( стор звернення, строк надання, якого виду графічний матеріал, випадки надання),

Погодження землекористувача:не визначено випадки, коли необхідна згода,

2. розгляд клопотання (1 міс.) і надання дозволу на зайняття земельної ділянки. Проблема – порушення місячного терміну надання дозволшу органами місцевого самоврядування, оскільки ради працюють сесійно, а сесія скликається 1 р. /місяць щодо відведення земельної ділянки,

3. розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в процесі приватизації, строки розроблення - в угодах. Проблеми – укладання угоди - з порушенням принципу породження всіх умов істотних, оскільки, фактично, зводиться до підписання громадянином і замовником заздалегідь підготовлених угоди, завдання на виконання робіт, календарного плану виконання робіт, протоколу погодження договірної ціни, кошторису на виконання робіт з розцінками, проставленими виконавцем ( тобто немає реального погодження розцінок, адже такі ЮО займають монопольне становище і диктують свої розцінки),

4. погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: ст. 186 - 1 ЗК, Постанова КМУ 23.12.2009р. № 1420 – погодження у комісії з погодження документації із землеустрою, які мають створюватись у районах, містах обл. значення, містах Києві та севастополі. Проблеми: де комісії не створені погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється окремо з кожним із органів: територіальним органом Держкомзему, органу містобудування та архітектури, територіальних органів Мінприроди, органама Санепідемслужби, органами культурної спадщини. Порядку такого погодження із визначеними строками немає. Єдиний орган, який видав наказ - Мін О НПС встановив строки на погодження № 434 5.11.2004 « Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок» - погодження – протягом 2 тижнів. Іншими органами не встановлено – то затягується на довго, 2 – Незаконне встановлення плати окремими територіальними органами за надання висновку про погодження проекту землеустрою (80 – 250 грн., проте немає жодного підзаконного акту, який би це встановлював). Порядок роботи комісії станом на 11. 2010 призупинена Постанова КМУ № 1420, оскільки ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва 2.02.2010 відкрито провадження у адміністративній справі за адміністративним позовом КМДА до КМУ про скасування Постанови КМУ. Розглянувши клопотання про забезпечення позову – зупинено дію п. 1 – 3 Постанови. Ухвала суду набула чинності з 4.02.2010р.

5. Стадія державної експертизи проекту землеустрою про відведення земельної ділянки: ЗУ «Про державну експертизі землевпорядної документації» - обов’язковій ДЕ:

• особливо цінних земель – ч.1 ст. 150 ЗК,

• земель лісогосподарського призначення,

• водного фонду,

• природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико – культурного призначення.

6. розгляду у 2 – тижневий термін погодженого проекту землеустрою органами приватизації з позитивним висновком державної експертизи та прийняття рішення:

• затвердження проекту землеустрою на праві приватної власності,

• про відмову на передачу земельної ділянки на праві власності.

Проблема: порушення 2 – тижневого терміну, оскільки ради працюють сесійно.

У зв’язку їх запровадженням спрощеного та безоплатного оформлення правопосвідчуючих документів можна виокремити 2 порядку оформлення та видачі громадянам правопосвідчуючих документів:

1. повний порядок – оформлення всіх документів за власний рахунок громадянин щодо:

• разі прийняття рішення для ведення фермерського господарства,

• ОСГ за межами населених пунктів,

• для індивідуального дачного будівництва,

• для будівництва індивідуальних гаражів – ст. 55, 56 ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про захист конституційних прав громадян на землю», Постанова КМУ «Про затвердження 2.04.2002 №449, тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель» Наказ Держкомзему 2.07.2003р., Інструкція Держкомзему 4.05.1999р. Інструкція № 325 ( перевага письмової форми державного акта перед електронною у разі виникнення спору з цього питання)

2. спрощений, які застосовуються після прийняття рішення ОМС ви ОВВ про приватизацію земельної ділянки – за рахунок коштів ДБУ, поширюється у разі прийняття рішення щодо приватизації земельних ділянок:

• для будівництва господарських будівель,

• для ведення садівництва,

• для ведення ОСГ в межах населених пунктів – ст. 55, 56 ЗУ «Про судоустрій», Постанова КМУ 5.08.2009 «деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України».

2.