Поняття «Транснаціональної Корпорації ( тнк )»

Під транснаціональними корпораціями розуміють міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи у двох або більше країнах і фірми, що управляють цими підрозділами, з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, що дозволяє проводити погоджену політику й загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології й відповідальність для досягнення результату – одержання прибутку.

Основними ознаками ТНК можна вважати:

1) забезпечення виробництва іноземною сировиною;

2) утримання закордонних ринків через мережу філій;

3) розміщення виробництва в тих країнах, де виробничі витрати нижчі, ніж у країні базування;

4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгово-фінансову діяльність.

Основним чинником появи ТНК було поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації, що дало змогу поліпшити економічне становище підприємств та країн, які беруть участь у цих процесах. Причинами виникнення ТНК можуть бути: існування обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі; сильна монопольна влада виробників; валютний контроль; транспортні витрати; відмінності в податковому законодавстві.

Для визначення транснаціональних компаній і ступеня їх транснаціоналізації існує спеціальний індекс транснаціоналізації. Розрахунок індексу транснаціоналізації здійснюється за такою формулою

I_T = 1/3 ( A_I /A + R_I /R + S_I /S) * 100%, (1)

де I_T – індекс транснаціоналізації, %;

A_I – закордонні активи;

A – загальні активи;

R_I – обсяг продаж товарів і послуг закордонними філіями;

R – загальний обсяг продажів товарів і послуг;

S_I – закордонний штат;

S – загальний штат працівників компанії.

Розрахунок і аналіз індексу транснаціоналізації показує, що він збільшується з кожним роком для найбільших ТНК. Це означає, що відбувається подальша інтеграція національних економік у глобальну світову економічну систему, в якій провідну роль відіграють ТНК, а транснаціональні корпорації усе глибше впроваджуються в національні економіки.[9]

Структура й типи тнк

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації й кооперування вона здійснює техніко-економічну політику та контроль над діяльністю закордонних компаній і філій.

Стратегія транснаціональних корпорацій базується на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому.

Комплексна стратегія полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значним підвищенням ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можлива завдяки досягненням техніки в галузі зв'язку й інформації, розвитку національних і міжнародних банків даних, повсюдній комп'ютеризації. Вона дозволяє транснаціональним корпораціям координувати виробничу й фінансову активність закордонних філій і дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках транснаціональних корпорацій вимагає й комплексної організаційної структури, що виражається у створенні регіональних систем управління й організації виробництва.

Регіональні системи управління підрозділяються на три основні види:

– головні регіональні управління, відповідальні за всі види діяльності концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами з координації й контролювання діяльності всіх філій у відповідному регіоні;

– регіональні виробничі управління, що координують діяльність підприємств за лінією руху продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка та підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництв, нових моделей і товарів;

– функціональні регіональні управління забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи й т.д. Ці управління відповідальні за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані. [9]