6) Суб'єктивність - об'єктивність:

- чи визначає суб'єктивний, суто особистий життєвий досвід формування особових і поведінкових особливостей індивіда, унікальність способів актуалізації його особового потенціалу (Сфера феноменології, що орієнтується на вивчення суб'єктивних еталонів людини - його потреб, відчуттів, думок, станів, інтенций, цінностей, - тобто психологічної структури його інтраперсонального духовного досвіду);

- або на формування стилю поведінки, переважаючі форми і способи особистісної самоактуалізації впливають перш за все (якщо не винятково), зовнішні, об'єктивні чинники предметного і соціального оточення (Вотчина біхевіоризму, акцентуючого увагу у вивченні особистості перш за все на об'єктивних поведінкових реакціях і закономірних взаємозв'язках поведінки із змінними чинниками навколишнього середовища - тобто психологічної структури екстеро - і інтерперсонального досвіду взаємодії індивіда зі світом).

7) Проактивність - реактивність:

• чи (чи мотивуються) ініціюються дії, вчинки, диспозиції, світоглядні установки людини внутрішньоособистісними чинниками, (до яких зокрема, слід віднести і об'єктивно існуючі чинники життєвого оточення, асимілюючі особистістю в процесі соціалізації - інтеріорізованні форми поведінки і засобу особової адаптації), тобто чи є особистість активно-діючим, інтенціональним, індивідом, що самореалізовується;

• або дії, поведінка і вчинки особистості є лише її реакціями на зовнішні стимули, тобто її суб'єктивна позиція пасивно-пристосовна, страждальна, а вся її поведінкова активність направлена лише на протидію діям навколишнього середовища або на адаптаційні трансформації власної індивідуальної структури під впливом цих дій.

8) Гомеостаз - гетеростаз:

чи рухає особистістю перш за все (або винятково) прагнення до зменшення напруги і збереження стану внутрішньої рівноваги з середовищем, тобто предметом дослідження і інтерпретації особистості у такому разі є зміст і різноманітність основних інстинктів, і захисних механізмів людини, направлених на зниження напруги, створюваної потребами, а також - процеси, що забезпечують становлення механізмів пониження напруги (З.Фрейд, КЛьовін);

- або основна мотивація особистості направлена на розвиток, пошук нових стимулів і можливостей випробувати свої сили, щоб досягти самореалізації (на подолання, порушення стану рівноваги), тобто пріоритетними напрямами в дослідженні і інтерпретації особистості в цьому випадку будуть питання інтеграції мотивів людини, їх ролі в реалізації його спрямованості в майбутнє, а також виявлення і опис різних засобів, за допомогою яких люди досягають особового зростання і самореалізації (Маслоу, Ньютен, Роджерс).

9) Пізнаваність - непізнаваність:

- чи є феномен особистості повністю впізнаним наукою, тобто чи можна шляхом систематичного спостереження, наукового експерименту і узагальнень емпіричного матеріалу діяльності психологів і психотерапевтів відкрити принципи, що лежать в основі поведінки людини, і відповідно - оптимізувати цю поведінку, гармонізувати особу в її відносинах з навколишнім світом цілеспрямованими науковими методами;

- або в природі феномена особистості є щось, що перевершує потенціал наукового пізнання, тобто особистий світ окремої людини, унікальний світ особистості, що індивідуалізується (якщо не сказати - індивідуалістичний), є конфіденційним, приватним і може бути пізнаний в справжньому або повному значенні слова і видозмінений тільки самим суб'єктом, а тому для розуміння людиною своєї суті потрібен вихід за межі науки, можливо - в область «містичних одкровень» і «екзистенціального інсайта», здійснюваних в його (людини) саморефлексії («духовної медитації»).

ЛИТЕРАТУРА:

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М., 1977. - С. 5-48.

2. Анцыферова Л.И. Системный подход к изучению формирования и развития личности // Проблемы психологии личности. - М., 1982.-С. 140-141.

3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.- метод, материалы к курсу «Общая психология». - М., 1986. - С. 60 - 72.

4. Ильенков Э.В. Что же такое личность? // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея.-М., 1982.-С. 11-19.

5. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М, 1975. С. 159-230.

6. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. -М., 1984.- С. 289-310.

7. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. -М., 1984. - С. 36, 45, 49- 51,61-62,120,126.

8. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского, - М., 1990,494 с.

9. Рейнвальд Н.И. Психология личности. - М., 1987. - С. 8-30.

10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. Т.Н. -М., 1989. - С. 95-103,236-249.

11. Холл К.С., Линдсей Г. Теории личности. - М., 1997.- С. 14-44.

10. Хьелл, Д.Зиглер. Тории личности (Основные положения, исследоания и примнения). - СПб., 1997.- С. 19-55.