77. Охарактеризувати податкоспроможність областей України.

Розглядаючи проблему оподаткування з позицій регіонального розвитку, необхідно справедливо розподіляти податковий тягар між усіма регіонами, враховуючи їх податко­спроможність, що означає вилучення податкових надходжень з регіонів відповідно до їх можливостей з урахування потреб соц.-ек. розвитку при використанні усіх регіональних ресурсів, а також розширення бази оподаткування. Диференціація регіонів Укр. обумовлена їх різним рівнем ек. розвитку, передусім у промисловому плані.

На Східний економічний макрорайон припадає 65 % виробництва промислової та 33 % с/г продукції, 51,8 % експорту України. На противагу йому стоїть розвиток Західного економічного макрорайону, питома вага якого в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і складає близько 37 %, сільського господарства, навпаки, вища – 52 %.

Податкоспроможність є ключовою у фін. плані категорією, кількісні виміри якої відображають можливості регіону щодо виділення в бюджет країни грошових ресурсів після задоволення потреб власних відтворювальних процесів. Оскільки для ек. зростання регіону і країни в цілому необхідно не просте, а розширене відтворення для нарощування нац.. багатства та всіх процесів життєдіяльності суспільства, формалізовано податкоспроможність можна відобразити таким чином: П = ВВП – Пв,

де П – податкоспроможність області;

ВВП – валовий внутрішній продукт області;

Пв – потреби на відтворювальні процеси в області.

Під середньою по областях податкоспроможністю треба розуміти обсяг доходів в межах України, що може бути об’єктом оподаткування закріпленими за громадами податками і припадає на одиницю адміністративно- територіального утворення (1 область). Ті громади, що мають доходи, нижчі рівня середньої податкоспроможності, потребуватимуть фінансової допомоги для надання послуг на відповідному рівні. Інша група громад матиме надлишок власних фінансових ресурсів для цих потреб і повинна їхню частину передати державі

78. Надати характеристику інвестиційному процесу в регіонах Укр.

Інвестиції – один з найбільш важливих і дефіцитних ресурсів ек. регіону, ефективне використання якого в нац. умовах ускладнюється процесом

трансформації економічних відносин і радикальних змін принципів інвестування. Наявні диспропорції в економічному розвитку регіонів України небезпідставно пояснюються відсутністю або недостатніми обсягами інвестиційних надходжень. Натомість не завжди залучені в економіку регіону інвестиції призводять до позитивних зрушень в окремих галузях чи господарстві регіону в цілому. Причина цього криється у недосконалості управлінських заходів у сфері регіонального інвестування, і, як наслідок, неефективності процесів використання обмежуваних обсягів інвестицій. на ризик. проекти. Для виробничого потенціалу регіону потреба в інвестуванні зумовлена багатьма причинами, основними серед яких є передовсім поновлення або заміна діючої матеріально-технічної бази виробництва, її вдосконалення або модернізація, необхідність нарощування і введення у дію принципово нових виробничих потужностей як результат збільшення обсягів виробництва і освоєння нових видів діяльності. За цих умов саме комплексний підхід до інвестиційних процесів у регіоні впливатиме не тільки на розвиток окремих галузей, а й на регіональну економіку в цілому. Своєчасна та збалансована реалізація інвестиційних програм у територіально-галузевому розрізі (як міжрегіональних, так і транскордонних) здійснює стабілізуючий та стимулювальний вплив на удосконалення територіальної організації окремих галузей. І навпаки, надмірно розтягнута в часі, роз'єднана територіально безсистемна реалізація інвестиційного процесу створює диспропорції в органічно взаємопов'язаному господарському комплексі країни.