55.Страховий ринок: суть, характерні риси. Розвиток страхового ринку в Україні.

Сучасний ринок страхових послуг України являє собою економічне явище, яке віддзеркалює всі суперечності і проблеми країни з трансформаційною економікою. Охоплюючи складну і різнобічну систему економічних відносин, він розвивається в певному економічному середовищі, яке безпосереднім чином впливає на цей розвиток, сприяючи йому або гальмуючи його. В економічній літературі використовуються різні підходи до класифікації ринків. Так, залежно від ступеня залученості споживача у процес продажів виділяються такі різновиди ринків, як потенційний, доступний, кваліфікований, цільовий і освоєний. На наш погляд, класифікацію ринків страхових послуг доцільно здійснювати за такими класифікаційними ознаками, як територіальна належність, масштаб, рівень розвитку, повноцінність, рівень страхової ємності, насиченість, консолідація, диверсифікація, різновиди, рівень конкуренції, співвідношення попиту та пропозиції, обов’язковість, галузь, доступність, стан, структуризація, технологічність. Ринок страхових послуг відіграє значну роль для розвитку та ефективного функціонування фінансового сектора національної економіки, оскільки страхові компанії є фінансовими посередниками, що зменшують трансакційні витрати, пов’язані з рухом коштів від тих, хто заощаджує, до позичальників, шляхом накопичення значних коштів численних платників страхових премій. З урахуванням територіальної належності ринок страхових послуг визначають як систему економічних відносин, що складає сферу діяльності страховиків і перестраховиків у даній країні, групі країн і в міжнародному масштабі з надання відповідних страхових послуг страхувальникам. При цьому регіональний ринок страхових послуг є сукупністю страхових компаній, національних ринків страхових послуг окремих регіонів, пов’язаних між собою тісними інтеграційними зв’язками. На сьогодні в економічній літературі немає достатніх теоретичних розробок, що стосуються регіональних аспектів розвитку ринку страхових послуг і участі держави в цьому процесі. Немає розробок в сфері стратегії розвитку страхового ринку на регіональному рівні; не відпрацьований механізм взаємодії регіональних органів управління і страхових компаній; не налагоджена система взаємовідносин учасників регіонального страхового ринку; не визначений ступінь участі держави в регіональних страхових організаціях. Ринок страхових послуг – це система стійких економічних відносин між покупцями (споживачами, вигодонабувачами), посередниками і продавцями, пов’язаних з формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і перестрахування, що матеріалізуються в страхових, перестрахувальних і супутніх послугах у даній країні, групі країн чи міжнародному масштабі, що піддається регулюванню.

56.Переваги страхування До основних переваг страхування як методу управління ризиком можна віднести:

o зниження ризику та невизначеності для фізичних, юридичних осіб та державних органів, що сприяє прискоренню розвитку всієї країни;

o покриття збитку за рахунок страхових виплат. Воно дає змогу фірмі подовжувати операції під час реалізації ризику без тривалих перерв у роботі та проблем із фінансовою стійкістю. Для фізичних осіб страхові виплати забезпечують підтримку певного рівня життя та добробуту;

o ефективність як інструмент управління ризиком, що дає можливість здійснити всі його основні етапи - ідентифікацію й аналіз ризику, а також урегулювання відшкодування збитку, що виникає внаслідок реалізації ризику;

o відносну дешевизну страхування порівняно з іншими методами управління ризиком;

o подолання обмежених можливостей страхових компаній щодо взяття на страхування великих ризиків спеціальними підходами до перерозподілу відповідальності за покриття відповідних збитків серед інших учасників страхового ринку;

o надання податкових пільг за страховими операціями. Серед недоліків страхування, як методу управління ризиком, слід виділити такі:

o наявність страхового договору (особливо з повним покриттям) знижує зацікавленість первинного носія ризику (страхувальника) у проведенні інших заходів стосовно управління ризиком;

o узгодження умов договору може зайняти досить багато часу, протягом якого носій ризику не має ніякого захисту. Переговори стосовно укладення договору можуть вимагати додаткових витрат, пов'язаних з отриманням недостатньої інформації;

o ризиковий та авансовий характер надання страхової послуги - страхові премії страхувальниками сплачуються на початку строку дії договору, хоча не відомо, чи буде збиток, а тому чи буде надана сама послуга;

o обмеження потужності страхового ринку - місткість страхового ринку, можливості окремих страхових компаній, тривалі строки врегулювання, вплив ділового циклу тощо - можуть перешкоджати отриманню ефективного страхового захисту.