81. Розкрити сутність поняття “територіальна справедливість оподаткування”.

Оподаткування має неоднозначний вплив на соціально-економічний розвиток регіонів. По країні в цілому його можна оцінити як негативний, але більш детальний огляд свідчить про диференціацію такого впливу. Одні регіони в сучасних економічних умовах програють (де зосереджені галузі та підприємства з низькою податкоспроможністю), інші – виграють (де розміщені підприємства зі спільним капіталом або розташовані ВЕЗ і території пріоритетного розвитку). В умовах нестабільного податкового законодавства ця диспропорція може різко змінитися. Підсумовуючи вищезазначене, необхідно підкреслити, що дослідження взаємозв’язку між економічним розвитком регіону та оподаткуванням набуває ще більшої актуальності на етапі подальших ринкових перетворень, пов’язаних із забезпеченням стабільного економічного зростання при забезпеченні територіальної справедливості та реалізації державної регіональної політики. 

82. Висвітлити основні принципи регіональної податкової політики.

Регіональна фіскальна (податкова) політика є складовою державної фіскальної політики, яка спрямована на формування обсягів випуску продукції (послуг) та доходів шляхом зміни податків і державних витрат. Інструментами фіскальної політики є автоматичні стабілізатори й активні регулюючі заходи. Автоматичні стабілізатори — це економічні механізми, дія котрих зменшує реакцію виробництва на зміни сукупного попиту. Найголовнішими серед них є виплати по безробіттю і податок з доходів фізичних осіб (подохідний податок). Активні регулюючі заходи ґрунтуються на регулюванні державою податкових ставок і обсягів державних витрат.

Регіональна податкова політика є важливим інструментом впливу на розміщення інноваційного та інтелектуального потенціалу, економічний розвиток депресивних регіонів. Вона має проводитись з урахуванням загальнодержавних принципів і підходів до реалізації оподаткування, а також враховувати особливості розвитку регіонів, відмінності в їх природнокліматичних і соціально-економічних умовах, наявність просторових диспропорцій у розвитку виробництва, виробничої і соціальної інфраструктури, а також історично сформовану специфіку виробничого розвитку.

До принципів регіональної податкової політики належать:

— стимулювання науково-технічного прогресу;

— стимулювання соціально-економічного розвитку та інвестиційної активності регіонів;

— соціальна справедливість;

— обов'язковість;

— рівнозначність і пропорційність;

— єдиний підхід;

— стабільність системи оподаткування для регіонів усіх територіальних рівнів;

— компетентність;

— економічна обґрунтованість;

— доступність;

— рівність сплати.

83. Розкрити напрями вдосконалення регіональної податкової політики.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень. Отже, податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету, інші. Таким чином, для вдосконалення податкової політики на сучасному етапі необхідно дотримуватися таких напрямів: - прискорення процесів формування реального власника в усіх галузях національної економіки насамперед у промисловості і аграрному секторі; - створення умов для динамічного розвитку підприємств та галузей народного господарства, які мають тенденцію швидкого оббігу фінансового капіталу, максимального зростання обсягу виробництва та прибутку; - розширення сектору малого бізнесу, який дає змогу, з одного боку, забезпечити зайнятість значної частини населення, а з другого – значною мірою прискорити процеси розвитку національної економіки; - опримізація співвідношення між фінансовими ресурсами, мобілізованих до бюджетів різних рівнів, і грошовими засобами, що залишаються в розпорядженні фізичних та юридичних осіб; - зміна співвідношення між податками, які сплачуються населенням і підприємницькими структурами, за рахунок істотного збільшення доходів фізичних осіб; - збільшення податкової бази із значної кількості прямих податків, використання обгрунтованих податкових ставок залежно від виду діяльності та отриманих доходів; - використання економічних важелів для обмеження товарообмінних операцій усіма підприємствами та галузями економіки; - використання системи заходів, спрямованих на усунення можливостей застосування витратних методів господарювання.