Глинисті (пелитові) породи.

Глинисті породи табл. 3 складаються з найдрібніших часток (менше 0,005 мм) серед яких переважають глинисті мінераликаолініт, монтморилоніт, гідрослюди, присутність яких і надає їм специфічні властивості  пластичність, набрякання, усадку, здатність поглинати та утримувати воду, незначну водопроникненність.

14. Глини  найдисперсніші осадові породи. В сухому стані вони або землисті, пухкі, легко розсипаються і розтираються, або дуже щільні, начебто "камянисті'' породи. Глини мають бурий, брунатний, палевий, білий, червоний, чорний або зеленкуватий колір.

Якщо потерти поверхню щільної глини нігтем, залишається блискуча площина. Глини липнуть до вологих пальців, жадібно поглинають воду. Насичуючись водою, глина розм’якшується і перетворюється в пластичну в'язку масу, яка при подальшому зволоженні поступово набуває текучого стану. Монтморилонітові глини з водою набрякають, збільшуються в обємі, що призводить до труднощів при будівництві на таких ґрунтах.

Чисті глини називаються масними, а глини із значними домішками

піску та пилу  пісними.

З пісних глин виготовляють цеглу, черепицю, клінкер, мінеральні фарби (мумія, вохра), портландцемент.

Монтморилонітові та каолінові глини до уламкових порід відносять умовно, оскільки вони утворилися внаслідок хімічних реакцій.

І4-а. Каолінові глини масні на дотик, мають білий колір. Вони пластичні, але інколи мають значну міцність і крихкість. Із технічних різновидів виділяють фарфорові та вогнетривкі глини. Перші складаються майже виключно з каолініту і застосовуються для виробництва фарфору та фаянсу; другі, які включають деяку кількість гідратів окислу алюмінію та слюди, йдуть на виготовлення вогнетривкої цегли.

15, 16. Супіски та суглинки відносять до змішаних піщано-глинистих порід. Супіски мають до 10% глинистих часток, при розтиранні їх відчувається пісок. До складу суглинків входить 10  30% глинистих часток. Забарвлення різноманітне, часто брунатних відтінків. У сухому стані землисті, пухкі, легко руйнуються при зволоженні. З водою створюють пластичні маси, як і глини мають специфічний “глиняний” запах. Із супісків та суглинків виготовляють цеглу, черепицю, керамічні труби.

Наближені способи визначення глинистих порід наведені в табл. 3.

17. Аргіліти глинисті породи, перетворені в щільні, зцементовані новоутворення. Вони тверді, важко зчищаються ножем, не розмокають у воді, не мають інших характерних властивостей звичайних глин (пластичність, вологоємкість).

Таблиця 3

Наближені способи визначення виду глинистого ґрунту

Ґрунт	На дотик при розтиранні	Через лупу	У сухому стані	У вологому стані	Під тиском у вологому стані	При різанні ножем у вологому стані
Глина	При розтиранні між пальцями піщинки не відчуваються, а грудочки роздавлю-ються із зусиллям	Піщинок не видно	Тверда в кусках	Вязка, пластич-на, прилипає, бруднить руки, утворює тонкий (менше 1 мм) довгий шнур	Кулька при здавлюванні утворює паля-ницю, яка не тріскається з боків	Утворює гладку поверхню, на якій не видно піщинок
Сугли-нок	При розтиранні від-чуваються піщані частки. Грудочки роздавлюються з незначним зусиллям.	На фоні тон-кого порошку ясно видно піщинки	Грудочки тверді, але під ударом молотка розсипаються	Пластичність і липкість менша, ніж у глини	Кулька дає паляницю із тріщинами з боків	На дотик піщинки не відчувають-ся
Супі-сок	Переважають піщані частки. Грудочки роздавлюються легко.	Видно багато піщинок, яких більше, ніж глинис-тої складової	Грудочки легко розсипаються при надавлюванні рукою	Непластичний, шнур важко утворити	Кулька при здавлюванні розсипається	На дотик відчувають-ся піщинки