- •21. Роль природно-ресурсного потенціалу в економічному розвитку країн в ххі столітті
- •23. Паливно-енергетичні проблеми та ступінь забезпечення ними економіки України
- •24. Рудні металеві ресурси і розміщення їх родовищ
- •25. Земельні ресурси України як важлива складова її національного багатства
- •26. Ґрунтові ресурси України та особливості їх розміщення
- •27. Водні ресурси і проблеми їх раціонального використання
- •28. Рекреаційні ресурси і проблеми їх використання
- •29. Лісові ресурси України
- •30. Економічна оцінка природних ресурсів України
- •Наукова категорія “економічне районування” та визначення її змісту.
- •Економічний район, його сутність та основні риси.
- •Районоутворюючі чинники та види районування.
30. Економічна оцінка природних ресурсів України
Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження господарської цінності природних благ, яке визначають за ефективністю їх відтворенля (охорони і відтворення екологічних систем, експлуатації і переробки природної речовини). Її використовують у зв'язку з потребою, врахувати вплив природного чинника на ефективність виробництва, стимулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів.
Поняття економічної оцінки природних ресурсів широко дискутується нині в економічній науці. Більшість дослідників сходяться на думці, що її показники мають бути порівняльними, тобто давати змогу порівнювати різні джерела однойменних ресурсів і варіанти їх використання.
Узагальнюючи існуючі підходи до економічної оцінки природних ресурсів, можна класифікувати їх на шість груп:
1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, використання, проте ресурс кращої якості і доступніший дістає нижчу оцінку при значно вищій його споживчій вартості, ніж гіршого ресурсу. Це серйозна вада затратного методу, тому здійснена за його допомогою економічна оцінка ресурсу не стимулює раціонального природокористування;
2) результативний підхід - за його допомогою здійснюють економічну оцінку лише ресурсів, які дають дохід, котрий є грошовим вираженням первинної продукції від експлуатації природного ресурсу чи різницею між доходом і поточними витратами. Проте дохід від використання ресурсу може бути й опосередкованим, більш того, не для кожного виду ресурсу можна визначити вартість первинної продукції. Разом з тим невикористаний ресурс може бути використаним, а за певних умов стати дефіцитним;
3) затратно-ресурсний підхід - грунтується на поєднанні затрат на освоєння природних ресурсів і доходу від їх використання. При цьому економічна оцінка буде значно вищою, а тому зросте її стимулююча функція;
4) рентний підхід - нині вважається найдоцільнішим, оскільки кращий ресурс отримує більшу вартість (більший дохід за однакових затрат). Рентні оцінки враховують обмеженість природного ресурсу, а затрати на його освоєння є усередненими, тому й економічна оцінка об'єктивніша;
5) відтворювальний підхід (новий) - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворення ресурсу на певній території. Проте перспективна дефіцитність певного ресурсу може призвести до надмірного завищення оцінки;
6) монопольпо-відомчий підхід - є різновидом затратного. Розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ з управління природними ресурсами.
Економічна оцінка природних ресурсів - необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок: перша - характеризує економічні ре-зультати використання природних ресурсів, друга - економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного се-редовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосо-вують передусім методичні підходи, засновані на категоріях рен-ти та ефективності.
