56. Легка промисловість світу

До неї відносять текстильну, швейну, трикотажну, шкіряно-взуттєву, хутрову та ін. В економічно розвинених країнах підприємства легкої промисловості розміщуються скрізь – як у великих містах, так і в дрібних, а окремі заклади і в сільських населених пунктах. Чільниками легкої промисловості світу, як і раніше, залишаються три галузі: текстильна, швейна та взуттєва (на них припадає біля 2/3 світового виробництва). Найбільшою за обсягом продукції та числом зайнятих є текстильна промисловість. Вона включає наступні великі підгалузі: бавовняну, лляну, шовкову, вовняну, килимову, виробництво тканин з хімічних волокон. Найбільшими виробниками тканин є США, Індія, Японія, Республіка Корея, Тайвань, Китай, Німеччина. Головні експортери – Республіка Корея, Тайвань, Японія. Швейна промисловість світу нині переміщується в країни, що розвиваються, - до більш дешевої праці. У промислово розвинутих країнах відбувається процес значного скорочення цієї галузі, яка все більше спеціалізується на виробництві модних унікальних виробів („от кутюр”, франц. «висока мода»)скорочуючи масовий пошив (або „пре-а-порте”, франц.). Центрами «індустрії моди», як і раніше, залишаються Париж (Доми моди «Версаче», «Діор», «Валентіно», «Ніна Річчі», «Шанель» та інші), Лондон (молодіжна мода), Рим та Мілан (чоловіча та загальна мода – компанії «Гуччі», «Прада», «Дольче і Габана» тощо), Нью-Йорк (найбільший світовий центр швейної промисловості), але останнім часом до них додалися Токіо, Сеул, Стамбул та інші в Азії, Латинської Америці, Африці. Тенденція зрушення до країн, що розвиваються, характерно і для взуттєвої промисловості світу, яка за два останні десятиріччя різко змінила своє розміщення та буквально «переселилися» до країн з дешевою працею. Найбільшими світовими виробниками та експортерами взуття нині є Китай, Республіка Корея, Італія, Тайвань, Бразилія, Туреччина, Іспанія, Греція, Португалія, Індія, Індонезія, Таїланд, В’єтнам. При цьому законодавцями моди, як і раніше, виступають французькі, італійські, британські та американські фірми, а іноді і виробники таких країн, як Австрія, де залишилися лише головні підприємства-постачальники моделей для виробництва, що розміщується в усьому світі. Найбільшим світовим експортером модельного, спортивного, дитячого та домашнього взуття став Китай. На позиції важливої підгалузі легкої промисловості вийшло трикотажне виробництво. При цьому виробництво дешевого білизняного трикотажу зосереджено в основному в країнах, що розвиваються (вони експортують продукцію до всіх країн світу), а коштовний складний трикотаж виробляється в основному в економічно розвинених країнах. Слід відзначити також кенафо-джутову промисловість, яка є особливо характерною для багатьох країн, що розвиваються. Найбільші посівні площі джуту є в Бангладеші та Індії (волокно сухих стебел джуту йде на виробництво технічних, лікувальних, меблевих тканин, килимів тощо).

Особливою галуззю легкої промисловості можна вважати виробництво килимів. Основна сировина для нього – хімічні волокна і тільки традиційні в’язані килими роблять із вовни. Серед розвинутих країн головними виробникам килимів є США (килими нетканого типу), Бельгія та Великобританія (в’язані та ткані килими). Найбільші виробники та експортери килимів серед країн, що розвиваються, - Індія та Іран.

Важливою є також хутрова промисловість, підприємства якої переробляють хутрову сировину та виготовляють хутрові вироби. Провідні виробники хутра - США, Китай, Російська Федерація. Більшість країн Європи, а також Туреччина, Ліван займаються пошиттям хутрових виробів. Основні типи хутра, яке переробляється в світі (за кількістю) –овчина, козяче, кроляче та інші дешеві його види.