- •45. Основи індустріальної організації: теоретичні джерела
- •46. Структура ринку промислової продукції
- •47. Ринкова стратегія промислового підприємства
- •48. Особливості сучасної галузевої структури світового господарства і промисловості
- •49. Гірничо-добувна промисловість світу
- •50. Енергетика світу
- •51. Чорна металургія світу
- •52. Кольорова металургія світу
- •53. Світове машинобудування
- •54. Хімічна промисловість світу
- •57. Харчова промисловість світу
- •55. Лісова промисловість світу
- •56. Легка промисловість світу
- •58. Сільське господарство в умовах ринку
- •59. Державна політика підтримки сільського господарства
- •76. Інформація як товар
- •77) Інформаційна асиметрія
- •78. Ризик і страхова справа.
- •79. Інформація та світові фінансові ринки.
- •80. Інформаційний простір та інформаційне суспільство.
- •81. Науково-освітній комплекс.
- •82. Інформаційно-комунікаційний комплекс.
- •83. Технології мобільного зв'язку та регіональне суперництво на цьому ринку.
- •84. Мобільний зв'язок в Україні
- •85. Компанія "Нокія" (Фінляндія) — найбільший світовий виробник мо¬більних телефонів.
- •86. Соціальні товари: їх ознаки, поділ та фінансування.
- •87.Суспільний вибір" та його соціальний зміст.
- •91. Головні тенденції ринку послуг
- •88. Світова проблема соціальної безпеки населення.
- •90. Проблема бідності та проблема охорони здоров'я в сучасному світі.
- •92. Ринок фінансово-банківських послуг
- •93. Ринок освітніх послуг
- •96. Географія туризму
- •94. Туризм як соціокультурний феномен сучасної цивілізації
- •95. Індустрія туризму
- •97. Зміст міжнародної торгівлі та сучасні тенденції її розвитку
- •98. Характеристика ринків товарів і послуг у міжнародній торгівлі
- •99. Міжнародна торгівля промисловими товарами, машинами і обладнанням
- •100. Міжнародна торгівля продукцією інтелектуальної праці
- •101. Міжнародна торгівля послугами
- •102. Значення тнк у світовому господарстві та їх економічна сутність
- •104. Історико-географічний аспект розвитку тнк
- •103. Класифікація тнк за організаційно-економічними формами
- •105. Географічний аналіз тнк
- •106. Найбільші корпорації світу
56. Легка промисловість світу
До неї відносять текстильну, швейну, трикотажну, шкіряно-взуттєву, хутрову та ін. В економічно розвинених країнах підприємства легкої промисловості розміщуються скрізь – як у великих містах, так і в дрібних, а окремі заклади і в сільських населених пунктах. Чільниками легкої промисловості світу, як і раніше, залишаються три галузі: текстильна, швейна та взуттєва (на них припадає біля 2/3 світового виробництва). Найбільшою за обсягом продукції та числом зайнятих є текстильна промисловість. Вона включає наступні великі підгалузі: бавовняну, лляну, шовкову, вовняну, килимову, виробництво тканин з хімічних волокон. Найбільшими виробниками тканин є США, Індія, Японія, Республіка Корея, Тайвань, Китай, Німеччина. Головні експортери – Республіка Корея, Тайвань, Японія. Швейна промисловість світу нині переміщується в країни, що розвиваються, - до більш дешевої праці. У промислово розвинутих країнах відбувається процес значного скорочення цієї галузі, яка все більше спеціалізується на виробництві модних унікальних виробів („от кутюр”, франц. «висока мода»)скорочуючи масовий пошив (або „пре-а-порте”, франц.). Центрами «індустрії моди», як і раніше, залишаються Париж (Доми моди «Версаче», «Діор», «Валентіно», «Ніна Річчі», «Шанель» та інші), Лондон (молодіжна мода), Рим та Мілан (чоловіча та загальна мода – компанії «Гуччі», «Прада», «Дольче і Габана» тощо), Нью-Йорк (найбільший світовий центр швейної промисловості), але останнім часом до них додалися Токіо, Сеул, Стамбул та інші в Азії, Латинської Америці, Африці. Тенденція зрушення до країн, що розвиваються, характерно і для взуттєвої промисловості світу, яка за два останні десятиріччя різко змінила своє розміщення та буквально «переселилися» до країн з дешевою працею. Найбільшими світовими виробниками та експортерами взуття нині є Китай, Республіка Корея, Італія, Тайвань, Бразилія, Туреччина, Іспанія, Греція, Португалія, Індія, Індонезія, Таїланд, В’єтнам. При цьому законодавцями моди, як і раніше, виступають французькі, італійські, британські та американські фірми, а іноді і виробники таких країн, як Австрія, де залишилися лише головні підприємства-постачальники моделей для виробництва, що розміщується в усьому світі. Найбільшим світовим експортером модельного, спортивного, дитячого та домашнього взуття став Китай. На позиції важливої підгалузі легкої промисловості вийшло трикотажне виробництво. При цьому виробництво дешевого білизняного трикотажу зосереджено в основному в країнах, що розвиваються (вони експортують продукцію до всіх країн світу), а коштовний складний трикотаж виробляється в основному в економічно розвинених країнах. Слід відзначити також кенафо-джутову промисловість, яка є особливо характерною для багатьох країн, що розвиваються. Найбільші посівні площі джуту є в Бангладеші та Індії (волокно сухих стебел джуту йде на виробництво технічних, лікувальних, меблевих тканин, килимів тощо).
Особливою галуззю легкої промисловості можна вважати виробництво килимів. Основна сировина для нього – хімічні волокна і тільки традиційні в’язані килими роблять із вовни. Серед розвинутих країн головними виробникам килимів є США (килими нетканого типу), Бельгія та Великобританія (в’язані та ткані килими). Найбільші виробники та експортери килимів серед країн, що розвиваються, - Індія та Іран.
Важливою є також хутрова промисловість, підприємства якої переробляють хутрову сировину та виготовляють хутрові вироби. Провідні виробники хутра - США, Китай, Російська Федерація. Більшість країн Європи, а також Туреччина, Ліван займаються пошиттям хутрових виробів. Основні типи хутра, яке переробляється в світі (за кількістю) –овчина, козяче, кроляче та інші дешеві його види.
