2. Форма трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі (ст. 24 КЗпП України). Тобто закон дозволяє укладати трудові договори й в усній формі.

Стаття 24 КЗпП України подає перелік випадків, коли додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим:

- при організованому наборі праців­ників;

- при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

- при укладенні контракту;

- у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;

- при укладенні трудового договору з неповнолітніми;

- при укладенні трудового до­говору з особою, яка приймається для проходження альтернатив­ної (невійськової) служби;

- при укладенні трудового договору про участь в оплачуваних громадських роботах;

- з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таємни­цею;

- при укладенні трудового договору, що містить зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці.

Письмова форма передбачає детальний виклад обов'язків як працівника, так і роботодавця щодо забезпечення трудового дого­вору. Сюди можуть включатися, крім умов, встановлених за уго­дою сторін, також умови, передбачені законодавством. Письмовий трудовий договір складається у двох примірниках і підписується сторонами. Він може бути завірений печаткою підприємства.

Письмову форму трудового договору не слід плутати з процеду­рою його оформлення. Ті обставини, що працівник пише заяву про прийняття на роботу, а власник видає наказ про прийняття на роботу, не означають письмової форми трудового договору. Це вже етапи оформлення укладеного трудового договору.

Потрібно зазначити, що письмова форма трудового договору в сучасних умовах економічної нестабільності є найбільш опти­мальною. Особливо її значення збільшується зі зростанням до­говірного регулювання праці, з розширенням прав підприємств як у регулюванні власне трудових відносин, так і відносин щодо додаткового соціального забезпечення працівників.

3. Документи, що подаються при укладенні трудового договору

За загальним правилом, передбаченим статтею 24 КЗпП України, при укладенні трудо­вого договору громадянин зобов'язаний пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені з військо­вої служби, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.

У випад­ках, передбачених законодавством, мають бути представлені та­кож інші документи — документ про освіту (спеціальність, ква­ліфікацію), про стан здоров'я тощо. Особливості щодо переліку відомостей про особу, яка наймається на роботу, встановлені За­конами України "Про державну службу", "Про освіту", законо­давством про охорону здоров'я тощо.

Стаття 25 КЗпП містить перелік відомостей, які забороняєть­ся вимагати від особи при прийнятті на роботу: про партійну, національну приналежність, походження і документи, надання яких не передбачене законодавством. Досить поширеною є ви­мога про надання відомостей щодо прописки особи. Однак, Верховна Рада України ухвалила Закон № 374/97-ВР від 19 червня 1997 р., яким внесено доповнення в ст. 25 КЗпП. Нині забороняється при прийнятті на роботу вимагати від працівни­ка відомості про прописку (реєстрацію). Одночасно було внесе­но зміни й до Кодексу про адміністративні правопорушення — скасовано адміністративну відповідальність щодо посадових осіб за прийняття на роботу працівників без прописки.