Аномалії розвитку серця

Аномалії розвитку серця часто виражаються у тяжких функціональних порушеннях серцевої діяльності й іноді небезпечні для життя. Аномалії, що трапляються, якоюсь мірою являють собою повторення етапу розвитку структурних особливостей серця, що спостерігаються у філогенезі або ембріогенезі.

Недорозвинення міжпередсердної перегородки виражається в тім, що складка перегородки не може прикрити після народження занадто великий овальний отвір. Крім овального отвору, може бути додатковий отвір у нижній частині міжпередсердної перегородки.

Дефект міжшлуночкової перегородки частіше трапляється в її перетинчастій частині, що являє собою місце з’єднання верхівки міжшлуночкової перегородки, перегородки артеріального конуса і міжшлуночкової перегородки.

Рідкісна аномалія полягає в тім, що м’язова частина перегородки також може мати одне чи кілька отворів.

Трапляється аномалія, коли аортальний стовбур нерівномірно розділяється на аорту і легеневий стовбур, а іноді залишається загальний аортальний стовбур, що з’єднується з правим і лівим шлуночками.

Отже, є такі вади серця та прилеглих відділів магістральних судин:

- неповне заростання (дефект) міжпередсердньої або (рідше) міжшлуночкової перегородок;

- неповний поділ артеріального стовбура на аорту та легеневий стовбур;

- звуження або повне закриття (атрезія) легеневого стовбура;

- незаростання артеріальної (Боталової) протоки, яка знаходиться між аортою та легеневим стовбуром;

- звуження (стеноз) перешийка аорти;

- можливі також вади розвитку двостулкового, тристулкового та півмісяцевих клапанів унаслідок ненормального розвитку ендокардіальних валиків.

В одного хворого може бути декілька вад розвитку серця:

- тріада або тетрада Фалло, що характеризується:

- наявністю звуження легеневого стовбура (стеноз) легеневого стовбура;

- декстропозицією аорти – утворенням правої дуги аорти замість лівої;

- неповне заростання міжшлуночкої перегородки;

- збільшення (гіпертрофія) правого шлуночка.

Причинами вад розвитку серця (як і інших органів) вважають шкідливі фактори, які діють на організм батьків і особливо на організм матері в ранні строки вагітності (алкоголь, нікотин, наркотики, деякі інфекційні захворювання).

ГІЛКИ ДУГИ АОРТИ (rami arcus aortae)

Плечо-головний стовбур

(truncus brachiocephalicus)

Плечо-головний стовбур відходить від дуги аорти (arcus aortae) на рівні II правого ребрового хряща.

Спереду нього знаходиться права плечо-головна вена (vena brachiocephalica), ззаду – трахея (trachea).

Направляючись вверх і вправо, плечо-головний стовбур (truncus brachiocephalicus) не віддає ніяких гілок і лише на рівні правого груднинно-ключичного суглоба (articulatio sternoclavicularis dextra) розгалужується на такі дві кінцеві гілки:

- праву загальну сонну артерію (arteria carotis communis dextra);

- праву підключичну артерію (arteria subclavia dextra).

Загальна сонна артерія

(arteria carotis communis)

Вона є парною артерією і лежить позаду груднинно-ключично-соскоподібного м’яза (m. sternocleidomastoideus), іде вгору попереду поперечних відростків шийних хребців (processus transversi vertebrarum cervicalium), не віддаючи ніяких гілок.

Загальна сонна артерія (arteria carotis communis) відходить:

- з правого боку – від плечо-головного стовбура – права загальна сонна артерія (arteria carotis communis dextra), яка є коротшою за ліву однойменну артерію і починається на шиї (collum);

- з лівого боку – від дуги аорти – ліва загальна сонна артерія (arteria carotis communis sinistra), яка виходить на шию крізь верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior).

На рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae) загальна сонна артерія (arteria carotis communis) поділяється на:

- зовнішню сонну артерію (arteria carotis externa);

- внутрішню сонну артерію (arteria carotis interna).

Місце розгалуження називається роздвоєнням сонної артерії (bifurcatio carotidis).

У цій ділянці розміщені сонна пазуха (sinus caroticus) і сонний клубочок (glomus caroticum).

Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externa)

Зовнішня сонна артерія відгалужується від загальної сонної артерії (arteria carotis interna) в ділянці сонного трикутника (trigonum caroticum) на рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae).

На рівні шийки нижньої щелепи (collum mandibulae) ця артерія розгалужується на свої дві кінцеві гілки.

Від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa) відходять:

- передні гілки;

- задні гілки;

- присередні гілки;

- кінцеві гілки.

До передньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami anteriores arteriae carotidis externae) належать:

- верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior), що здійснює кровопостачання щитоподібної залози (glandula thyroidea) і розгалужується на ряд дрібних гілок та:

- верхню гортанну артерію (arteria laryngea superior), яка здійснює кровопостачання м’язів і слизової оболонки гортані (musculi et tunica mucosa laryngis);

- язикова артерія (a. lingualis), що забезпечує кровопостачання під’язикової залози (glandula sublingualis) і розгалужується на спинкові гілки язика (rr. dorsales linguae) та глибоку артерію язика (arteria profunda linguae), які забезпечують кровопостачання м’язів і слизової оболонки язика (musculi et tunica mucosa linguae);

- лицева артерія (a. facialis) – в ділянці підщелепного трикутника (trigonum submandibulare) розгалужується на:

- гілки до піднижньощелепної залози (glandula submandibularis);

- висхідну піднебінну артерію (a. palatina ascendens) до м’якого піднебіння (palatum molle);

- мигдаликову гілку (ramus tonsillaris) до піднебінного мигдалика (tonsilla palatina).

Перегинаючись через край нижньої щелепи (margo mandibulae) попереду жувального м’яза (m. masseter), лицева артерія розділяється на обличчі на:

- нижню губну артерію (a. labialis inferior);

- верхню губну артерію (a. labialis superior).

Кінцевою гілкою лицевої артерії (a. facialis) є кутова артерія (a. angularis), яка прямує до присереднього кута ока, анастомозує з артерією спинки носа (a. dorsalis nasi) із системи внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna), а саме – від очної артерії (a. ophthalmica).

До задньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami posteriores arteriae carotidis externae) належать:

- груднинно-ключично-соскоподібна артерія (a. sternocleidomastoidea), йде до однойменного м’яза, може відходити від верхньої щитоподібної артерії або від потиличної артерії;

- потилична артерія (a. occipitalis), забезпечує кровопостачння:

- шкіри потилиці (cutis occipitis);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis);

- задня вушна артерія (a. auricularis posterior), plsqcyє кровопостачння:

- шкіри вушної раковини (cutis auriculae);

- шкіри потилиці (cutis occipitis);

- слизової оболонки барабанної порожнини (tunica mucosa cavitatis tympani);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis).

До присередньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami arteriae carotidis externae) належить:

- висхідна глоткова артерія (a. pharyngea ascendens), яка забезпечує кровопостачння:

- м’язів глотки (musculi pharyngis);

- глибоких м’язів шиї (musculi colli; musculi cervicis profundi);

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis);

- барабанної порожнини (cavitas tympani).

До кінцевих гілок зовнішньої сонної артерії (rami distales arteriae carotidis externae) належать:

1 Поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis), яка є безпосереднім продовженням зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa), її кінцевою гілкою. Вона проходить попереду вушної раковини (auricula) у скроневу ділянку (regio temporalis) і на рівні надочноямкового краю лобової кістки (margo supraorbitalis ossis frontalis) розгалужується на:

- лобову гілку (r. frontalis);

- тім’яну гілку (r. parietalis), дані гілки живлять м’язи і шкіру лобової ділянки (musculi et cutis regionis frontalis) та тім’яної ділянки (regionis parietalis).

На своєму шляху поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis) розгалужується на такі гілки:

- до привушної залози (glandula parotidea) – привушна гілка (r. parotideus);

- до м’язів лиця (musculi faciei) – поперечна артерія лиця (a. transversa faciei);

- до вушної раковини (auricula) – передні вушні гілки (rr. auriculares anteriores);

- до скроневого м’яза (m.temporalis) – середня скронева артерія (a. temporalis media).

2 Верхньощелепна артерія (a. maxillaris) є другою кінцевою гілкою і найбільшою гілкою зовнішньої сонної артерії (a. carotis externa).

Відповідно до топографії верхньощелепної артерії (a. maxillaris) в ній виділяють:

- 1-й відділ – щелеповий відділ (pars mandibularis);

- 2-й відділ – крилоподібний відділ (pars pterygoidea);

- 3-й відділ – крилопіднебінний відділ (pars pterygopalatina).

Від щелепового відділу верхньощелепної артерії (pars mandibularis arteriae maxillaris) відходять такі гілки:

- глибока вушна артерія (a. auricularis profunda) до барабанної перетинки (membrana tympanica) та зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus);

- передня барабанна артерія (a. tympanica anterior) до барабанної порожнини (cavitas tympani);

- нижня коміркова артерія (a. alveolaris inferior) до нижньої щелепи (mandibula), де постачає кров до ясен (gingiva) і зубів (dentes); вона розгалужується на:

- зубні гілки (rami dentales);

- ясенні гілки (rr. gingivalis);

- навколозубні гілки (rami peridentales);

- підборідну гілку (ramus mentalis);

- щелепно-під’язикову гілку (ramus mylohyoideus);

- середня оболонкова артерія (a. meningea media) до черепної твердої оболонки (dura mater cranialis).

У межах крилоподібного відділу (pars pterygoidea) від верхньощелепної артерії (arteria maxillaris) відходять такі гілки:

- жувальна артерія (а. masseterica) – до жувальних м’язів;

- щічна артерія (а. buccalis) – до щічного м’яза;

- задня верхня коміркова артерія (a. alveolaris superior posterior) та її гілки:

- зубні гілки (rr. dentales);

- навколозубні гілки (rr. peridentales) – до верхньої щелепи (maxilla) та великих кутніх зубів (dentes molares);

- ясенні гілки (rr. gingivalis).

Від крило-піднебінного відділу (pars pterygopalatina) відходять такі гілки:

- підочноямкова артерія (a. infraorbitalis) – до м’язів лиця (musculi faciei) та нижніх м’язів очного яблука, через передні верхні коміркові артерії (aa. аlveolares superiores anteriores) – до верхніх передніх зубів (dentes) і ясен верхньої щелепи (gingiva maxillae);

- низхідна піднебінна артерія (a. palatina descendens) – до твердого піднебіння (palatum durum), м’якого піднебіння (palatum molle) та піднебінного мигдалика (tonsilla palatina);

- клино-піднебінна артерія (a. sphenopalatina) – до слизової оболонки носової порожнини (tunica mucosa cavitatis nasi);

- артерія крилоподібного каналу (a. canalis pterygoidei) – до слухової труби (tuba auditiva).

Внутрішня сонна артерія (a. carotis interna)

Внутрішня сонна артерія проходить спочатку збоку і ззаду, а потім присередньо від зовнішньої сонної артерії (a. carotis externa), йде вертикально вгору і заходить у зовнішній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici), де вона утворює вигин.

Внутрішня сонна артерія (a. carotis interna) має:

- шийну частину (pars cervicalis);

- кам’янисту частину (pars petrosa);

- печеристу частину (pars cavernosa);

- мозкову частину (pars cerebralis).

У шийній частині (pars cervicalis) на її початку є розширення внутрішньої сонної артерії – сонна пазуха (sinus caroticus), у стінці якої містяться барорецептори.

Від шийної частини (pars cervicalis) внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna) ніякі гілки не відходять.

У кам’янистій частині (pars petrosa) внутрішня сонна артерія (a. carotis interna), проходячи в сонному каналі (canalis caroticus), розгалужується на:

- сонно-барабанні артерії (aa. caroticotympanicae), які забезпечують кровопостачння барабанної порожнини (cavitas tympani);

- артерію крилоподібного каналу (a. canalis pterygoidei), яка здійснює кровопостачння бічної стінки клиноподібної пазухи (paries lateralis sinus sphenoidalis).

При виході з каналу через внутрішній отвір сонного каналу (apertura interna canalis carotici) внутрішня сонна артерія (a.carotis interna) лягає в сонну борозну клиноподібної кістки (sulcus caroticus ossis sphenoidalis), проходить через печеристу пазуху (sinus cavernosus).

У печеристій частині (pars cavernosa) від внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna) відходять такі гілки:

- основна і крайова гілки намету (rr. вasalis et marginalis tentorii) – до черепної твердої оболони (dura mater cranialis), а саме до намету мозочка (tentorium cerebelli);

- нижня гіпофізна артерія (a. hypophysialis inferior) – до нейрогіпофіза; задньої частки (neurohypophysis; lobus posterior);

- оболонкова гілка (r. meningeus) – до черепної твердої оболонки (dura mater cranialis) середньої черепної ямки (fossa cranii media);

- гілки трійчастого вузла (rr. ganglionares trigeminales) – до трійчастого вузла трійчастого нерва (ganglion trigeminale nervi trigemini).

У мозковій частині (pars cerebralis) від внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna) на рівні зорового каналу (canalis opticus) відходять такі основні гілки:

- очна артерія (a. ophthalmica);

- передня мозкова артерія (a. cerebri anterior);

- середня мозкова артерія (a. cerebri media);

- задня сполучна артерія (a. communicans posterior);

- передня артерія судинного сплетення (a. choroidea anterior).

Очна артерія (a. ophthalmica) через зоровий канал (canalis opticus) разом із зоровим нервом (n. opticus) входить в очну ямку (orbita) і забезпечує кровопостачння:

- очного яблука (bulbus oculi);

- допоміжних органів ока (organa oculi accessoria);

- слизової оболонки носової порожнини (tunica mucosa cavitatis nasi);

- шкіри лоба (cutis frontis).

Кінцеві гілки очної артерії (a. ophthalmica) – це:

- присередні повікові артерії (aa. palpebrales mediales);

- артерія спинки носа (a. dorsalis nasi).

Остання анастомозує з кутовою артерією (a. angularis) – гілкою лицевої артерії (a. facialis) із системи зовнішньої сонної артерії (a. carotis externa).

Передня мозкова артерія (a. cerebri anterior) здійснює постачння крові до півкуль великого мозку (hemispherium);

- присередніх поверхонь:

- лобової частки (facies mediales lobi frontalis);

- тім’яної частки (lobus parietalis);

- частково потиличної частки кінцевого мозку (lobus occipitalis telencephali).

- нюхової цибулини (bulbus olfactorius) та нюхового шляху (tractus olfactorius);

- смугастого тіла (corpus striatum).

Передня мозкова артерія (a. cerebri anterior) з’єднується з такою самою артерією з протилежного боку за допомогою передньої сполучної артерії (a. communicans anterior).

Середня мозкова артерія (a. cerebri media) – найбільша гілка внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna), забезпечує кровопостачння:

- верхньобічної поверхні півкулі великого мозку (facies superolateralis hemispherii cerebri);

- острівця (insula).

Задня сполучна артерія (a. communicans posterior) анастомозує із задньою мозковою артерією (a. cerebri posterior) – гілкою основної артерії (a.basilaris) із системи підключичної артерії (arteria subclavia).

Передня артерія судинного сплетення (a. choroidea anterior) заходить у скроневий ріг бічного шлуночка (cornu temporale ventriculi lateralis), а потім – у третій шлуночок (ventriculus tertius), бере участь у формуванні судинних сплетень цих шлуночків (plexus choroidei ventriculorum).

U-подібний вигин печеристої та мозкової частин внутрішньої сонної артерії (partes cavernosa et cerebralis arteriae carotidis externae) називають сифоном сонної артерії (siphon caroticum).

Підключична артерія (arteria subclavia)

Підключична артерія є парною і починається:

- від дуги аорти (arcus aortae) відходить ліва підключична артерія (arteria subclavia sinistra);

- від плечо-головного стовбура (truncus brachiocephalicus) починається права підключична артерія (arteria subclavia dextra).

Ліва підключична артерія (arteria subclavia sinistra), починаючись від дуги аорти (arcus aortae), має грудну частину.

Права підключична артерія (arteria subclavia sinistra) починається від плечо-головного стовбура (truncus brachiocephalicus), не має грудної частини.

Ліва і права підключичні артерії (arteriaе subclaviaе sinistra et dextra) виходять з грудної порожнини (cavitas thoracis) через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior), утворюючи дещо опуклу догори дугу, яка справа і зліва огинає купол плеври (cupula pleurae) і верхівку легень (apex pulmonum), утворюючи на легенях невелике втиснення у вигляді борозни (sulcus arteriae subclaviae). Досягнувши I ребра, артерії заходять у лівий і правий міждрабинчасті простори (spatia interscalena sinistrum et dextrum).

Потім права і ліва підключичні артерії лягають під ключицями (claviculaе) в однойменні борозни перших ребер (sulcus arteriae subclaviae) і заходять у пахвові ямки (fossae axillares), де, починаючи від рівня зовнішніх країв перших ребер, вже називаються пахвовими артеріями (aа. axillarеs).

Підключична артерія (a. subclavia) умовно поділяється на три відділи:

- до входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum) – присередній відділ;

- у міждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) – середній відділ;

- за межами міждрабинчастого простору (spatium interscalenum) до рівня зовнішнього краю I ребра – бічний відділ.

До входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходять такі гілки:

- хребтова артерія (a. vertebralis);

- внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna);

- щито-шийний стовбур (truncus thyrocervicalis).

1 Хребтова артерія (a. vertebralis) – найдовша гілка підключичної артерії (a. subclavia), проходить у поперечних отворах шийних хребців (foramina transversaria vertebrarum cervicalium), пронизує задню атланто-потиличну перетинку (membrana atlantooccipitalis posterior) та спинномозкову тверду оболону (dura mater spinalis) і через великий отвір потиличної кістки (foramen magnum ossis occipitalis) заходить у порожнину черепа (cavitas cranii).

Позаду моста (pons) права і ліва хребтові артерії (a. vertebralis dextra et a. vertebralis sinistra) зливаються в одну основну артерію (a. basilaris).

Хребтова артерія (a. vertebralis), залежно від її топографії, має такі частини:

А Передхребтову частину (pars prevertebralis), яка починається від верхнього півкола підключичної артерії (a. subclavia) і закінчується біля поперечного відростка VI шийного хребця (processus transversus vertebrae cervicalis sextae [VI]).

Б Поперечну частину; шийну частину (pars transversaria; pars cervicalis), яка проходить у поперечних отворах від VI до I шийних хребців (foramina transversaria vertebrarum cervicalium [VI – I]).

Від поперечної частини хребтової артерії (pars transversaria arteriae vertebralis) відходять такі гілки:

- спинномозкові гілки (rr. spinales), які здійснюють кровопостачння:

- спинного мозку (medulla spinalis);

- корінців спинномозкових нервів (radices nervorum spinalium);

- м’язові гілки (rr. musculares) йдуть до глибоких м’язів шиї (musculi colli).

В Атлантову частину (pars atlantica), яка розміщена у поперечному отворі (foramen transversarium) і на верхній поверхні задньої дуги атланта (facies superior arcus posterioris atlantis) в однойменній борозні (sulcus arteriae vertebralis).

Пронизуючи задню атланто-потиличну перетинку (membranа atlantooccipitalis posterior) і спинномозкову тверду оболону (dura mater spinalis), атлантова частина (pars atlantica) через великий отвір потиличної кістки (foramen magnum) переходить у порожнині черепа (cavitas cranii) у внутрішньочерепну частину хребтової артерії (pars intracranialis arteriae vertebralis).

Г Внутрішньочерепну частину (pars intracranialis), яка позаду моста головного мозку (pons encephali) з’єднується з такою ж артерією протилежного боку, утворюючи непарну основну артерію (arteria basilaris).

Від внутрішньочерепної частини хребтової артерії (pars intracranialis arteriae vertebralis) відходять такі гілки:

- оболонкові гілки (rr. meningei), які забезпечують кровопостачання:

- черепної твердої оболонки (dura mater cranialis) в ділянці задньої черепної ямки (fossa cranii posterior);

- кістки черепа (ossa cranii);

- задня нижня мозочкова артерія (a. inferior posterior cerebelli) здійснює кровопостачння:

- довгастого мозку (medulla oblongata);

- мигдалика мозочка (tonsilla cerebelli);

- формує судинне сплетення четвертого шлуночка (plexus choroideus ventriculi quarti);

- задня спинномозкова артерія (a. spinalis posterior) та передня спинномозкова артерія (a. spinalis anterior) забезпечують кровопостачння спинного мозку (medulla spinalis) з його оболонками.

Початкові відділи правої та лівої передніх спинномозкових артерій зливаються в одну передню спинномозкову артерію, що проходить вниз по передній поверхні спинного мозку в передній серединній щілині cпинного мозку (fissura mediana anterior medullae spinalis).

На передній поверхні довгастого мозку (facies anterior myelencephali) обидві хребтові артерії (аa. vertebrales) разом з початковими відділами правої і лівої передніх спинномозкових артерій (aa. spinales anteriores dextra et sinistra) утворюють анастомоз у вигляді ромба – коло Захарченка.

Основна артерія (a. basilaris) є непарною судиною і лежить в основній борозні мосту (sulcus basilaris pontis), а на рівні переднього краю мосту (margo anterior pontis) розгалужується на дві задні мозкові артерії (aa. cerebri posteriores), які здійснюють кровопостачання потиличної часток кінцевого мозку (lobi occipitales telencephali).

Від основної артерії (a. basilaris) відходять:

- передня нижня мозочкова артерія (a. inferior anterior cerebelli), від якої відгалужуються:

- артерія лабіринту (a. labyrinthi);

- артерії мосту (aa. pontis);

- середньомозкові артерії (aa. mesencephalicae);

- верхня мозочкова артерія (a. superior cerebelli);

- задня мозкова артерія (a. cerebri posterior).

Задні мозкові артерії (aa. cerebri posteriores) разом із задніми сполучними артеріями (aa. communicantes posteriores), внутрішніми сонними артеріями (aa.carotides internae), передніми мозковими артеріями (aa. cerebri anteriores) і передньою сполучною артерією (a. communicans anterior) утворюють артеріальне коло мозку (circulus arteriosus cerebri), або коло Вілізія.

2 Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) відходить від нижньої поверхні підключичної артерії (a. subclavia), проходить вперед уздовж внутрішньої поверхні хрящів І-VII ребер біля груднини (sternum), де розгалужується на дві кінцеві гілки:

- м’язово-діафрагмову артерію (a. musculophrenica), яка проходить вбік та вниз до діафрагми, віддаючи міжреброві гілки (п’ять нижніх передніх міжребрових гілок – rr. intercostales anteriores inferiores) до м’язів VII-IX міжребрових просторів, і забезпечує кровопостачння діафрагми (diaphragma);

- верхню надчеревну артерії (a. epigastrica superior), яка йде донизу і проходить через груднинно-ребровий трикутник діафрагми, заходячи у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), де ця артерія постачає кров до прямого м’яза живота. На рівні пупка (umbilicus) ця артерія анастомозує з нижньою надчеревною артерією від зовнішньої клубової артерії (a. iliaca externa).

Від внутрішньої грудної артерії (a. thoracica interna) відходять такі гілки:

- середостінні гілки (rr. mediastinales), що забезпечують кровопостачння лімфатичних вузлів і сполучної тканини середостіння (nodi lymphatici et tela connectiva mediastini);

- гілки загруднинної залози (rr. thymici), що кровопостачають кров до загруднинної залози (thymus);

- трахейні та бронхові гілки (rr. tracheales et rami bronchiales), що забезпечують кровопостачння нижньої частини трахеї (pars inferior tracheae) та головних бронхів (bronchi principales);

- осердно-діафрагмова артерія (a. pericardiacophrenica), що постачають кров до осердя (pericardium) та діафрагми (diaphragma);

- груднинні гілки (rr. sternales), що постачають кров до груднини (sternum);

- пронизні гілки (rr. perforantes) з її присередніми гілками груді (rr. mammarii mediales), що постачають кров до великого грудного м’яза (m. pectoralis major), а у жінок ще й до грудної залози (glandula mammaria);

- передні міжреброві гілки (rr. intercostales anteriores), що постачають кров до м’язів верхніх п’яти міжребрових просторів (spatiа intercostalia superiora), анастомозуючи із задніми міжребровими артеріями (aa. intercostales posteriores) від грудної частини аорти (pars thoracica aortae).

3 Щито-шийний стовбур (truncus thyrocervicalis) – має довжину 1-2 см і ділиться на чотири гілки:

- нижню щитоподібну артерію (a. thyroidea inferior), яка забезпечує кровопостачання:

- щитоподібної залози (glandula thyroidea);

- шийної частини стравоходу (pars cervicalis oesophagi);

- шийної частини трахеї (pars cervicalis tracheae) та слизової оболонки гортані (tunica mucosa laryngis).

- висхідну шийну артерію (a. cervicalis ascendens), що забезпечує кровопостачання м’язів шиї (musculi colli);

- поверхневу шийну артерію (a. cervicalis superficialis), що постачає кров до:

- трапецієподібного м’яза (m.trаpezius);

- ромбоподібних м’язів (mm. rhomboidei);

- верхнього заднього зубчастого м’яза (m. serratus posterior superior);

- надлопаткову артерію (a. suprascapularis), що здійснює кровопостачання:

- надостьового м’яза (m. supraspinatus);

- підостьового м’яза (m. infraspinatus).

У міждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a.subclavia) відходить реброво-шийний стовбур (truncus costocervicalis), який розгалужується на:

- глибоку шийну артерію (a. cervicalis profunda), яка забезпечує кровопостачння півостьового м’яза голови (m. semispinalis capitis) і півостьового м’яза шиї (m. semispinalis cervicis);

- найвищу міжреброву артерію (a. intercostalis suprema), яка розгалужується в І і ІІ міжребрових просторах (spatiа intercostalia), постачаючи кров до міжребрових м’язів (mm. intercostales).

При виході з міждрабинчастого простору (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходить поперечна артерія шиї (a. transversa colli), яка постачає кров до м’язів і шкіри верхньої частини спини (dorsum).

Пахвова артерія (arteria axillaris)

Пахвова артерія (arteria axillaris) є безпосереднім продовженням підключичної артерії (a. subclavia), топографічно починається від рівня зовнішнього краю I ребра (margo externus costae primae [I]).

Вона проходить у глибині пахвової ямки (fossa axillaris) і оточена стовбурами плечового сплетення (trunci plexus brachialis).

Відповідно до топографії передньої стінки пахвової порожнини (paries anterior cavitatis axillaris) пахвову артерію (arteria axillaris) поділяють на три відділи:

- на рівні груднино-ключичного трикутника (trigonum clavipectorale);

- на рівні грудного трикутника (trigonum pectorale);

- на рівні підгрудного трикутника (trigonum subpectorale).

У груднино-ключичному трикутнику (trigonum clavipectorale) від пахвової артерії (arteria axillaris) відходять:

- верхня грудна артерія (a. thoracica superior), яка розгалужується в міжребрових м’язах (mm. intercostales) І-ІІ міжребрових просторів (spatia intercostalia);

- груднино-надплечова артерія (a. thoracoacro-mialis), яка здійснює кровопостачання:

- надплечового відростка лопатки (acromion scapulae);

- надплечово-ключичного суглоба (art. acromioclavicularis);

- підключичного м’яза (m. subclavius);

- дельтоподібного м’яза (m. deltoideus);

- великого грудного м’яза (m. pectoralis major);

- малого грудного м’яза. (m.pectoralis minor).

У грудному трикутнику (trigonum pectorale) від пахвової артерії (a. axillaris) відходить:

- бічна грудна артерія (a. thoracica lateralis), яка постачає кров до переднього зубчастого м’яза (m. serratus anterior) і віддає гілки до грудної залози (glandula mammaria).

У підгрудному трикутнику (trigonum subpectorale) від пахвової артерії відходять:

- підлопаткова артерія (a. subscapularis), яка розгалужується на:

- груднино-спинну артерію (a. thoracodorsalis), що забезпечує кровопостачання:

- найширшого м’яза спини (m. latissimus dorsi);

- великого круглого м’яза (m. teres major);

- огинальну артерію лопатки (a. circumflexa scapulae), що проходить через тристоронній отвір (foramen trilaterum) і забезпечує кровопостачання:

- м’язів дорсальної поверхні лопатки (musculi faciei dorsalis scapulae);

- передня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri anterior), що проходить попереду хірургічної шийки плечової кістки (collum chirurgicum humeri) і забезпечує кровопостачання:

- плечового суглоба (art.humeri);

- дельтоподібного м’яза (m.deltoideus);

- задня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri posterior), що проходить через чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum) і, анастомозуючи з передньою огинальною артерією плеча (a. circumflexa humeri anterior), забезпечує кровопостачання:

- плечового суглоба (art.humeri);

- м’язів, що знаходяться навколо плечового суглоба (art. humeri).

Плечова артерія (arteria brachialis)

Плечова артерія є безпосереднім продовженням пахвової артерії (a. axillaris) і, починаючись на рівні нижнього краю великого грудного м’яза (m. pectoralis major), проходить у присередній двоголовій борозні (sulcus bicipitalis medialis), а в ліктьовій ямці (fossa cubitalis) розгалужується на свої кінцеві гілки – променеву артерію (a. radialis) та ліктьову артерію (a. ulnaris).

Від плечової артерії (arteria brachialis) відходять:

1) глибока артерія плеча (a. profunda brachii), що починається від верхньої третини плечової артерії (a. brachialis), проходить разом з променевим нервом (n. radialis) через канал променевого нерва (canalis nervi radialis), де розгалужується на гілки:

- до задньої групи м’язів плеча (musculi brachii);

- до дельтоподібного м’яза (m. deltoideus).

Глибока артерія плеча (a. profunda brachii) розгалужується на:

- середню обхідну артерію (a. collateralis media);

- променеву обхідну артерію (a. collateralis radialis).

Ці артерії беруть участь в утворенні суглобової сітки ліктя (rete articulare cubiti);

2) верхня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris superior) починається від плечової артерії (a. brachialis) нижче глибокої артерії плеча (a. profunda brachii) і йде до задньоприсередньої поверхні ліктьового суглоба (facies posteromedialis articulationis cubiti), де анастомозує із задньою гілкою ліктьової поворотної артерії (ramus posterior arteriae recurrentis ulnaris);

3) нижня ліктьова обхідна артерія (a. collateralis ulnaris inferior) починається від плечової артерії (a. brachialis) в нижній її третині, йде до передньоприсередньої поверхні плечового суглоба (facies anteromedialis articulationis humeri), де анастомозує з передньою гілкою ліктьової поворотної артерії (ramus anterior arteriae recurrentis ulnaris).

Усі названі вище обхідні артерії (arteriae collaterales), анастомозуючи із поворотними артеріями (arteriae recurrentes), формують ліктьову суглобову сітку (rete articulare cubiti), від якої постачється кров до:

- ліктьового суглоба (art. cubiti);

- м’язів навколо ліктьового суглоба (art. cubiti).

Артерії передпліччя та кисті

(arteriae antebrachii et manus)

Передпліччя (antebrachium) і кисть (manus) забезпечують кровопостачання кінцеві гілки плечової артерії (a. brachialis) – променева артерія (a. radialis) та ліктьова артерія (a.ulnaris).

Променева артерія (arteria radialis)

Вона лежить у променевій борозні передпліччя (sulcus radialis antebrachii) і, огинаючи шилоподібний відросток променевої кістки (processus styloideus radii), переходить на тильну ділянку кисті (regio dorsalis manus), а потім через перший міжкістковий простір (spatium interosseum primum) заходить на долоню (palma), де її кінцевий відділ, анастомозуючи з глибокою долонною гілкою (r. palmaris profundus) від ліктьової артерії (a. ulnaris), утворює глибоку долонну дугу (arcus palmaris profundus).

Від променевої артерії (arteria radialis) відходять:

- променева поворотна артерія (a. recurrens radialis), яка анастомозує з променевою обхідною артерією (a. collateralis radialis);

- поверхнева долонна гілка (r. palmaris superficialis), яка анастомозує з кінцевим відділом ліктьової артерії (a. ulnaris), утворюючи поверхневу долонну дугу (arcus palmaris superficialis), і м’язові гілки (rr. musculares), які постачають кров до м’язів передпліччя (musculi antebrachii);

- тильна зап’ясткова гілка (r. carpalis dorsalis) та долонна зап’ясткова гілка (r. carpalis palmaris), разом з однойменними гілками ліктьової артерії беруть участь в утворенні тильної зап’ясткової сітки (rete carpale dorsale) та долонної зап’ясткової сітки (rete carpale palmare);

- головна артерія великого пальця (a. princeps pollicis), яка розгалужується на три власні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares propriae) до першого пальця (digitus primus) і променевої поверхні долонної ділянки другого пальця (facies radialis regionis palmaris digiti secundi).

Від тильної зап’ясткової сітки (rete carpale dorsale) відходять чотири тильні зап’ясткові артерії (aa. metacarpales dorsales), кожна з яких розгалужується на дві тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales).

Тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales) забезпечують кровопостачання тильних поверхонь ІІ-V пальців (facies dorsales digitorum secundi – quinti [ІІ-V]).

Ліктьова артерія (arteria ulnaris)

Вона лягає в ліктьову борозну передпліччя (sulcus cubitalis antebrachii) і через канал зап’ястка (canalis carpi) виходить на долоню (palma), де своєю кінцевою частиною анастомозує з поверхневою долонною гілкою (r. palmaris superficialis) від променевої артерії (a. radialis) і утворює поверхневу долонну дугу (arcus palmaris superficialis).

Від ліктьової артерії відходять:

- ліктьова поворотна артерія (a. recurrens ulnaris), яка розгалужується на передню гілку (r. anterior) та задню гілку (r. posterior). Вони анастомозують із верхньою ліктьовою обхідною артерією (a. collateralis ulnaris superior) та нижньою ліктьовою обхідною артерією (a. collateralis ulnaris inferior) і беруть участь в утворенні ліктьової суглобової сітки (rete articulare cubiti);

- загальна міжкісткова артерія (a. interossea communis), що розгалужується на:

- передню міжкісткову артерію (a. interossea anterior);

- задню міжкісткову артерію (a. interossea posterior). Ці артерії забезпечують кровопостачання глибокої частини м’язів передпліччя (pars profunda musculorum antebrachii) і беруть участь в утворенні сіток зап’ястка (retia carpalia).

Від задньої міжкісткової артерії (a. interossea posterior) відходить поворотна міжкісткова артерія (a. interossea recurrens), яка анастомозує із середньою обхідною артерією (a. collateralis media) і бере участь у формуванні ліктьової суглобової сітки (rete articulare cubiti);

- долонна зап’ясткова гілка (r. carpalis palmaris) та тильна зап’ясткова гілка (r. carpalis dorsalis), що беруть участь в утворенні відповідних зап’ясткових сіток (rete carpale palmare et rete carpale dorsale);

- глибока долонна гілка (r. palmaris profundus), яка анастомозує з кінцевим відділом променевої артерії (a. radialis), бере участь в утворенні глибокої долонної дуги (arcus palmaris profundus).

Від поверхневої долонної дуги (arcus palmaris superficialis) відходять три або чотири загальні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares communes), кожна з яких розгалужується на дві власні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares propriae).

Від глибокої долонної дуги (arcus palmaris profundus) відходять чотири долонні п’ясткові артерії (aa. metacarpales palmares), які дистально впадають у загальні долонні пальцеві артерії (aa. digitales palmares communes).

Гілки долонних п’ясткових артерій (rami arteriorum metacarpalium palmarium) за допомогою пронизних гілок (rr. perforantes) анастомозують з тильними п’ястковими артеріями (aa. metacarpales dorsales).

Анастомози артерій верхньої кінцівки

Для артерій верхньої кінцівки характерна наявність анастомозіу в системі:

- підключичної артерії (a. subclavia);

- пахвової артерії (a. axillaris);

- плечової артерії (a. brachialis);

- променевої артерії (a. radialis);

- ліктьової артерії (a. ulnaris), які забезпечують обхідний (колатеральний) кровотік артеріальної крові та кровопостачання суглобів.

Вони розміщуються:

1) навколо плечового суглоба (art. humeri): в ділянці надостьової ямки (fossa supraspinata) та підостьової ямки (fossa infraspinata) анастомозує надлопаткова артерія – a. suprascapularis (із підключичної артерії – a.subclavia), з огинальною артерією лопатки – a. circumflexa scapulae (із підлопаткової артерії – a. subscapularis);

2) у ділянці надплечового відростка (acromion): надлопаткова артерія – a. suprascapularis (із підключичної артерії – a. subclavia) анастомозує з груднино-надплечовою артерією – a. thoracoacromialis (із пахвової артерії – a. axillaris);

3) біля шийки плечової кістки (collum humeri): передня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri anterior) і задня огинальна артерія плеча (a. circumflexa humeri posterior) анастомозують між собою та з гілками глибокої артерії плеча – a. profunda brachii (від плечової артерії);

4) навколо ліктьового суглобa в утворенні ліктьової суглобової сітки (rete articulare cubiti) беруть участь:

- променева обхідна артерія (a. collateralis radialis) від глибокої артерії плеча (a.profunda brachii) та променева поворотна артерія (a. recurrens radialis) від променевої артерії (a. radialis);

- середня обхідна артерія (a. collateralis media) із глибокої артерії плеча (a.profunda brachii) та поворотної міжкісткової артерії (a. interossea recurrens) від ліктьової артерії (a. ulnaris);

- верхня ліктьова обхідна артерія (a.collateralis ulnaris superior) із плечової артерії (a. brachialis) та задня гілка ліктьової поворотної артерії (r. posterior a. recurrens ulnaris) від ліктьової артерії (a. ulnaris);

- нижня ліктьова обхідна артерія (a.collateralis ulnaris inferior) із плечової артерії (a. brachialis) та передня гілка ліктьової поворотної артерії (r. anterior arteriae recurrentis ulnaris);

5) навколо зап’ястка (carpus) такі анастомози:

- долонна зап’ясткова сітка (rete carpale palmare), яку утворюють:

- долонні зап’ясткові гілки – rr. carpei palmares (від променевої артерії – a. radialis та ліктьової артерії – a.ulnaris);

- передня міжкісткова артерія – a. interossea anterior (від загальної міжкісткової артерії – a. interossea communis);

- тильна зап’ясткова сітка (rete carpale dorsale), яка формує анастомози:

- тильні зап’ясткові гілки від променевої артерії та ліктьової артерії;

- з гілками передньої міжкісткової артерії (a.interossea anterior) та задньої міжкісткової артерії (a.interossea posterior);

- поверхнева долонна дуга (arcus palmaris superficialis), утворена:

- кінцевим відділом ліктьової артерії (a. ulnaris);

- поверхневою долонною гілкою променевої артерії (ramus palmaris superficialis arteriae radialis);

- глибока долонна дуга (arcus palmaris profundus), утворена кінцевим відділом променевої артерії (a. radialis) та глибокою долонною гілкою ліктьової артерії (ramus palmaris profundus arteriae ulnaris).

НИЗХІДНА ЧАСТИНА АОРТИ

Низхідна аорта

(pars descendens aortae; aorta descendens)

Низхідна частина аорти (pars descendens aortae) має такі відділи:

- грудну частину аорти; грудну аорту (pars thoracica aortae; aorta thoracica);

- черевну частину аорти; черевну аорту (pars abdominalis aortae; aorta abdominalis);

- роздвоєння аорти (bifurcatio aortae);

- спільну праву і ліву клубові артерії (arteriae iliacae communis dextra et sinistra).

ГІЛКИ ГРУДНОЇ ЧАСТИНИ АОРТИ

Гілки грудної аорти

(rami partis thoracicae aortae; rami aortae)

У грудній частині аорти розрізняють:

- пристінкові гілки грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae);

- нутрощеві гілки грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae).

До пристінкових гілок грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae) належать:

- верхні діафрагмові артерії (aa. phrenicae superiores) – парні, забезпечують кровопостачання:

- поперекової частини діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis);

- задні міжреброві артерії (aa. intercostales posteriores) – 10 пар, які проходять в ІІІ-XІI міжребрових проміжках і забезпечують кровопостачання:

- міжребрових м’язів (mm. intercostales);

- ребер (costae);

- шкіри грудей (cutis pectoris);

- м’язів і шкіри передньої стінки черевної порожнини (musculi et cutis parietis anterioris cavitatis abdominis).

XII задня міжреброва артерія (a. intercostalis posterior duodecima [XII]) розміщена під заднім краєм XІІ ребра (costa) і називається підребровою артерією (a. subcostalis), яка розгалужується на:

- спинні гілки (rami dorsales), які постачають кров до м’язів і шкіри спини (musculi et cutis dorsi);

- спинномозковi гілки (rami spinales), які постачають кров до спинного мозку і його оболонки.

Від кожної задньої міжребрової артерії (a.intercostalis posterior) відходять:

- присередня шкірна гілка (r. cutaneus medialis) та бічна шкірна гілка (r. cutaneus lateralis), які здійснюють кровопостачання:

- до шкіри грудей і живота (cutis pectoris et abdominis);

- бічні гілки грудей (rr. mammarii laterales) забезпечують кровопостачання:

- грудних залоз (glandulae mammariae).

До нутрощевих гілок грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae) належать:

- бронхові гілки (rr. bronchiales), що постачають кров до:

- трахеї (trachea);

- бронхів (bronchi);

- легень (pulmones);

- стравохідні гілки (rr. oesophageales), що постачають кров до стравоходу (oesophagus);

- осердні гілки (rr. pericardiaci), що постачають кров до заднього відділу осердя (pericardium);

- середостінні гілки (rr. mediastinales) здійснюють кровопостачання:

- сполучної тканини заднього середостіння (tela connectiva mediastini posterioris);

- лімфатичних вузлів заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).

Пахвова вена (v. axillaris)

Пахвова вена (v. axillaris) є прямим продовженням плечової вени (v. brachialis). Вона прямує догори, розташовуючись з передньо- присереднього боку від одноіменної артерії (a. axillaris) і продовжується в підключичнувену (v. subclavia). Пахвова вена має притоки, котрі відповідають гілкам пахвової артерії (бічна грудна вена, підлопаткова вена, передня і задня огинальна вени плеча) крім того, в неї впадають підшкірні грудо-надчеревні вени (vv. thoracoepiploicae), котрі відводять кров від шкіри та підшкірного прошарку стінок грудної і черевної порожнин. В ділянці пупка вони анастомозують з v. epigastrica superficialis, котра відводить кров у стегнову вену. Так формується кава-кавальний анастомоз.

ГІЛКИ ЧЕРЕВНОї ЧАСТИНИ АОРТИ

Черевна аорта

(rami partis abdominalis aortae;

rami aortae abdominalis)

Гілки черевної частини аорти поділяються на:

- пристінкові гілки (rr. parietales),

- нутрощеві гілки (rr. viscerales), що поділяються на:

- парні гілки;

- непарні гілки.

До пристінкових гілок черевної частини аорти (rr. parietales partis abdominalis aortae) належать:

- нижня діафрагмова артерія (a. phrenica inferior) – парна, розгалужується на верхні надниркові артерії (aa. suprarenales superiores) і забезпечує кровопостачання:

- нижньої поверхні діафрагми (facies inferior diaphragmatis) та очеревини (peritoneum), що її вкриває;

- поперекові артерії (aa. lumbales) – чотири пари, відходять від задньої поверхні аорти (facies posterior aortae) і забезпечують кровопостачання:

- задньої групи м’язів живота (m. quadratus lumborum – квадратний м’яз попереку);

- поперекових м’язів (mm.psoates major et minor);

- шкіри задньої стінки черевної порожнини (cutis parietis posterioris cavitatis abdominis);

- шкіри спини (cutis dorsi);

- шкіри попереку (cutis lumbalis);

- оболонки спинного мозку (matres spinales);

- серединна крижова артерія (a. sacralis mediana) – непарна, відходить від місця роздвоєння аорти (bifurcatio aortae) і заходить у малий таз (pelvis minor), закінчуючись сліпо.

До парних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr.viscerales partis abdominalis aortae) належать:

- середня надниркова артерія (a. suprarenalis media), яка відходить на рівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і, анастомозуючи з верхніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales superiores) та нижніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales inferiores), постачає кров:

- до надниркової залози, надниркову залозу (glandula suprarenalis);

- ниркова артерія (a. renalis), що відходить від аорти (aorta) на рівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і заходить у ниркові ворота (hilum renale).

У паренхімі нирки (parenchyma renis) ниркова артерія (a. renalis) розходиться відповідно:

- до ниркових сегментів (segmenta renalia);

- ниркових часток (lobi renales).

На своєму шляху ниркова артерія (a. renalis) віддає нижню надниркову артерію (a. suprarenalis inferior);

- парні яєчкова артерія (a. testicularis) у чоловіків та яєчникова артерія (a. ovarica) у жінок відходять від аорти (aorta) нижче ниркової артерії (a. renalis) і проходять:

- у чоловіків – у складі сім’яного канатика (funiculus spermaticus) до яєчка (testis);

- у жінок йде у товщі підвішувальної зв’язки яєчника (lig. suspensorium ovarii) до яєчника (ovarium).

До непарних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr. viscerales partis abdominis aortae) належать:

- черевний стовбур (truncus coeliacus);

- верхня брижова артерія (arteria mesenterica superior);

- нижня брижова артерія (arteria mesenterica inferior).

Ці артерії відходять від передньої поверхні черевної аорти.

Черевний стовбур (truncus coeliacus)

Черевний стовбур має довжину 1,5-2 см, починається від черевної частини аорти (pars abdominis aortae) на рівні XII грудного хребця (vertebra thoracica duodecima) і розгалужується на три артерії:

- ліву шлункову артерію (a. gastrica sinistra);

- загальну печінкову артерію (a. hepatica communis);

- селезінкову артерію (a. splenica).

Ліва шлункова артерія (a. gastrica sinistra) лягає уздовж малої кривини шлунка (curvatura minor gastris), забезпечує кровопостачання:

- шлунка (gaster);

- малого чепця (omentum minus);

- черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi).

Ліва шлункова артерія (a. gastrica sinistra) анастомозує з правою шлунковою артерією (a. gastrica dextra).

Загальна печінкова артерія (a. hepatica communis) відходить від черевного стовбура (truncus coeliacus), повертає направо і розгалужується на дві артерії:

- власну печінкову артерію (a. hepatica propria);

- шлунково-дванадцятипалокишкову артерію (a. gastroduodenalis).

Власна печінкова артерія (a. hepatica propria) іде в товщі печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) до печінки (hepar) і в ділянці її воріт (porta hepatis) роздвоюється на:

- праву гілку (r. dexter);

- ліву гілку (r. sinister).

Від правої гілки власної печінкової артерії (r. dexter arteriae hepaticae propriae) відходить жовчноміхурова артерія (a. cystica) до:

- жовчного міхура (vesica biliaris).

Від власної печінкової артерії (a. hepatica propria) відходить права шлункова артерія (a. gastrica dextra), яка, анастомозуючи по малій кривині (curvatura minor) з лівою шлунковою артерією (a. gastrica sinistra), забезпечує кровопостачання:

- шлунка (gaster);

- малого чепця (omentum minus).

Шлунково-дванадцятипалокишкова артерія (a. gastroduodenalis) проходить позаду воротарної частини шлунка (pars pylorica gastris) і розгалужується на:

- праву шлунково-чепцеву артерію (a. gastroomentalis dextra);

- задню верхню підшлунково-дванадцятипало-кишкову артерію (a. pancreaticoduodenalis superior posterior);

- передню верхню підшлунково-дванадцяти-палокишкову артерію (a. pancreaticoduodenalis superior anterior).

Права шлунково-чепцева артерія (a. gastroomentalis dextra) іде по великій кривині шлунка (curvatura major gastris) і, анастомозуючи з лівою шлунково-чепцевою артерією (a. gastroomentalis sinistra), здійснює кровопостачання:

- шлунка (gaster);

- великого чепця (omentum majus).

Від задньої верхньої підшлунково-дванадцяти-палокишкової артерії (a. pancreatoduodenalis superior posterior) та передньої верхньої підшлунково-дванадцятипалокишкової артерії (a. pancreaticoduodenalis superior anterior) відходять гілки до підшлункової залози (pancreas) і дванадцятипалої кишки (duodenum).

Селезінкова артерія (a.splenica; a.lienalis) – найдовша артерія черевного стовбура (truncus coeliacus), проходить вздовж верхнього краю підшлункової залози (margo superior pancreatis) до селезінки (splen), розгалужується на:

- короткі шлункові артерії (aa. gastricae breves) до дна шлунка (fundus gastricus);

- гілки підшлункової залози (rr. pancreatici) до підшлункової залози (pancreas).

Біля селезінкових воріт (hilum splenicum) від селезінкової артерії (a. splenica) відходить ліва шлунково-чепцева артерія (a. gastroomentalis sinistra), яка йде вздовж великої кривини шлунка (curvatura major gastris) і, анастомозуючи з правою шлунково-чепцевою артерією (a. gastroomentalis dextra), кровопостачає:

- шлунок (gaster);

- великий чепець (omentum majus).

Верхня брижова артерія

(arteria mesenterica superior)

Верхня брижова артерія відходить від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae), дещо нижче від черевного стовбура, на рівні І поперекового хребця (vertebra lumbalis) і йде донизу між головкою підшлункової залози (caput pancreatis) і горизонтальною частиною дванадцятипалої кишки (pars horisontalis duodeni).

Від верхньої брижової артерії (arteria mesenterica superior) відходять:

- нижня підшлунково-дванадцятипалокишкова артерія (a. pancreaticoduodenalis inferior), що постачає кров до:

- підшлункової залози (pancreas);

- дванадцятипалої кишки (duodenum);

- порожньокишкові артерії (aa. jejunales) і клубовокишкові артерії (aa. ileales) –кількістю 12-18, які постачають кров:

- до брижової частини тонкої кишки (pars mesenterica intestini tenis);

- клубово-ободовокишкова артерія (a. ileocolica), що забезпечує кровопостачання:

- клубово-сліпокишкового кута і артерії червоподібного відростка (a. appendicularis), що від неї відходить;

- права ободовокишкова артерія (a. colica dextra), що постачає кров:

- до висхідної ободової кишки (colon ascendens);

- середня ободовокишкова артерія (a. colica media), що постачає кров:

- до поперечної ободової кишки (colon transversum).

Нижня брижова артерія

(arteria mesenterica inferior)

Вона починається від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae) на рівні ІІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і розгалужується на такі артерії:

- ліву ободовокишкову артерію (a. colica sinistra), що постачає кров:

- до низхідної ободової кишки (colon descendens);

- сигмоподібні артерії (aa. sigmoideae), що постачають кров:

- до сигмоподібної ободової кишки (colon sigmoideum);

- верхню прямокишкову артерію (a. rectalis superior), що постачає кров:

- до верхнього відділу прямої кишки (rectum).

Анастомоз між середньою ободовокишковою артерією (a.colica media) і лівою ободовокишковою артерією (a. colica sinistra) називається дугою Ріолана (arcus Riolani).

На рівні ІV поперекового хребця (vertebra lumbalis) є роздвоєння аорти (bifurcatio aortae). Це місце, де черевна частина аорти (pars abdominalis aortae) розгалужується на дві спільні клубові артерії (arteriae iliacae communes) – праву та ліву.

Спільна клубова артерія

(arteria iliaca communis)

Спільна клубова артерія опускається в малий таз (pelvis minor) і на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) розгалужується на:

- зовнішню клубову артерію (arteria iliaca externa);

- внутрішню клубову артерію (arteria iliaca interna).

Внутрішня клубова артерія

(a. iliaca interna)

Внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna) біля верхнього краю великого сідничного отвору (margo superior foraminis ischiadici majoris) розділяється на:

- передній стовбур (truncus anterior);

- задній стовбур (truncus posterior).

Передній і задній стовбури (trunci anterior et posterior) забезпечують кровопостачання:

- до стінки і органів малого таза (parietes et organa pelvis minoris).

Гілки внутрішньої клубової артерії (rami arteriae iliacae internae) поділяються на:

- нутрощеві гілки (rr. viscerales);

- пристінкові гілки (rr. parietales).

До пристінкових гілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae internae) належать:

- клубово-поперекова артерія (a. iliolumbalis), яка забезпечує кровопостачання:

- великого поперекового м’яза (m. psoas major);

- клубового м’яза (m. iliacus);

- квадратного м’яза попереку (m. quadratus lumborum);

- клубової кістки (os ilium);

- бічні крижові артерії (aa. sacrales laterales) – верхня та нижня (superior et inferior), що здійснюють кровопостачання:

- кісток та м’язів крижової ділянки (ossa et musculi regionis sacralis);

- оболонки спинного мозку (matres spinales).

- верхня сіднична артерія (a. glutea superior), що виходить з таза (pelvis) через надгрушоподібний отвір (foramen suprapiriforme) і здійснює кровопостачання:

- сідничних м’язів (mm. glutei);

- кульшового суглоба (art. coxae);

- нижня сіднична артерія (a. glutea inferior), що виходить з таза через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme) і постачає кров, переважно до:

- великого сідничного м’яза (m.gluteus maximus);

- шкіри сідничної ділянки (cutis regionis glutealis);

- затульна артерія (a. obturatoria), що виходить з таза через затульний канал (canalis obturatorius) на стегно (femur), де забезпечує кровопостачання:

- затульних м’язів (mm. obturatorii interni et externi);

- кульшового суглоба (art. coxae);

- присередніх м’язів стегна (musculi mediales femoris): mm. adductores longus, brevis, magnus et minimus; m. pectineus, m.gracilis;

- шкіри зовнішніх статевих органів (cutis organorum genitalium externorum);

- голівки стегнової кістки (caput femoris).

- пупкова артерія (a. umbilicalis) у дорослої людини заростає і функціонує тільки в початковій частині, де від неї відходять:

- верхні міхурові артерії (aa. vesicales superiores) – до верхівки сечового міхура (apex vesicae urinariae);

- сечовідні гілки (rr. ureterici) – до нижнього відділу сечоводів (ureteres).

До нутрощевих гілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae iliacae internae) належать:

- артерія сім’явиносної протоки (a. ductus deferentis), у чоловіків постачає кров до:

- сім’явиносної протоки (ductus deferens);

- нижня міхурова артерія (a. vesicalis inferior), забезпечує кровопостачання:

- сечового міхура (vesica urinaria);

- прямої кишки (rectum);

- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami glandulae vesiculosae) і передміхурової залози (rami prostatici);

- у жінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);

- середня прямокишкова артерія (a. rectalis media), забезпечує кровопостачання:

- ампули прямої кишки (ampulla recti);

- м’яза-підіймача відхідника (m. levator ani);

- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa) і передміхурової залози (prostata);

- у жінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).

Середня прямокишкова артерія (a. rectalis media) анастомозує:

- з верхньою прямокишковою артерією (a.rectalis superior) від нижньої брижової артерії (a. mesenterica inferior);

- з нижньою прямокишковою артерією (a.rectalis inferior) із внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna);

- маткова артерія (a. uterina) проходить між листками широкої маткової зв’язки (lig. latum uteri) від шийки матки (cervix uteri) до дна матки (fundus uteri); від неї відходять:

- піхвова артерія (a. vaginalis), яка розгалужується на:

- трубну гілку (r. tubarius);

- яєчникову гілку (r. ovaricus), анастомозуючи з яєчниковою артерією (a. ovarica) від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae);

- внутрішня соромітна артерія (a. pudenda interna), що виходить iз тазової порожнини (cavitas pelvis) через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme), а потім через малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus) знову заходить у порожнину малого таза (cavitas pelvis minoris) в сідничо-відхідникову ямку (fossa ischioanalis).

У цій ямці (fossa ischioanalis) від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna) відходять:

- нижня прямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і розгалужується на:

- промежинну артерію (a. perinealis) до м’язів промежини (musculi perinei);

- гілки до зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia externa).

Зовнішня клубова артерія

(arteria iliaca externa)

Зовнішня клубова артерія є продовженням спільної клубової артерії (a. iliaca communis), через судинну затоку (lacuna vasorum) виходить на стегно (femur), де вже називається стегновою артерією (a. femoralis).

Від зовнішньої клубової артерії відходять:

- нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior), вона заходить у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), забезпечуючи кровопостачання м’язів живота (mm. abdominis), і розгалужується на:

- лобкову гілку (r. pubicus), від якої відходить затульна гілка (r. obturatorius) або може бути додаткова затульна артерія (a. obturatoria accessoria);

- артерію підвішувального м’яза яєчка (a. cremasterica) – у чоловіків;

- артерію круглої зв’язки матки (a. ligamenti teretis uteri) – у жінок.

Нижня надчеревна артерія (a. epigastrica inferior) анастомозує з гілками затульної артерії (rami arteriae obturatoriae) через затульну гілку (r. obturatorius);

- глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) йде до верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior); від неї відходять гілки (rami) до:

- м’язів живота (mm. abdominis);

- м’язів таза (mm. pelvis).

Глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) анастомозує з гілками клубово-поперекової артерії (rami arteriae iliolumbalis).

Артерії нижньої кінцівки

(arteriae membri inferioris)

Стегнова артерія (a. femoralis)

Стегнова артерія (a. femoralis) є продовженням зовнішньої клубової артерії (a. iliaca externa), проходить під пахвинною зв’язкою (lig. inguinale) через судинну затоку (lacuna vasorum), збоку від стегнової вени (v. femoralis).

Далі стегнова артерія (a. femoralis) лягає в клубово–гребінну борозну (sulcus iliopectineus), проходить вниз по передній стегновій ділянці (regio femoris anterior) в стегновій борозні (sulcus femoralis) і заходить у привідний канал (canalis adductorius), через який проникає в підколінну ямку (fossa poplitea), де продовжується в підколінну артерію (a. poplitea).

Від стегнової артерії (a. femoralis) відходять:

- поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis), яка проходить на передню стінку живота (paries anterior abdiminis) і кровопостачає:

- нижній відділ апоневроза зовнішнього косого м’яза живота;

- шкіру над апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота;

- поверхнева огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilii superficialis) йде вбік і розгалужується:

- у м’язах (musculi) та шкірі (cutis) біля верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior);

- поверхнева зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa superficialis);

- глибока зовнішня соромітна артерія (a. pudenda externa profunda);

Поверхнева і глибока зовнішні соромітні артерії: розгалужується на:

- передні губні гілки (rr. labiales anteriores) до великих соромітних губ (labia majora pudendi) у жінок;

- передні калиткові гілки (rr. scrotales anteriores) до калитки (scrotum) у чоловіків;

- пахвинні гілки (rr. inguinales);

- глибока стегнова артерія (a. femoris profunda), від якої відходять:

- присередня огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris medialis);

- бічна огинальна артерія стегна (a. circumflexa femoris lateralis);

- три пронизні артерії (aa. perforantes), що кровопостачають м’язи заднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris posterioris);

- низхідна колінна артерія (a. descendens genus) відходить від стегнової артерії (a. femoralis) у привідному каналі (canalis adductorius), виходить на передню поверхню стегна (facies anterior femoris) через привідний розтвір (hiatus adductorius) цього каналу і опускається до колінного суглоба (art. genus), де бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus).

Підколінна артерія

(arteria poplitea)

Підколінна артерія є продовженням стегнової артерії (a. femoralis), проходить попереду великогомілкового нерва (n. tibialis) та підколінної вени (v. poplitea) і на рівні нижнього краю підколінного м’яза (margo inferior musculi poplitei) розгалужується на:

- передню великогомілкову артерію (a. tibialis anterior);

- задню великогомілкову артерію (a. tibialis posterior).

Від підколінної артерії відходять такі гілки:

- бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus);

- присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus);

- середня колінна артерія (a. media genus);

- бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus);

- присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus);

- литкові артерії (aa. surales).

Усі ці артерії беруть участь у кровопостачанні колінного суглоба (art. genus) та м’язів (musculi) навколо нього.

Вони беруть участь в утворенні:

- суглобової колінної сітки (rete articulare genus);

- наколінкової сітки (rete patellare).

Артерії гомілки та стопи

Задня великогомілкова артерія

(arteria tibialis posterior)

Задня великогомілкова артерія (a. tibialis posterior) є продовженням підколінної артерії (a. poplitea), проходить у гомілково-підколінному каналі (canalis cruropopliteus) і виходить з-під присереднього краю камбалоподібного м’яза (margo medialis musculi solei) позаду присередньої кісточки (malleolus medialis), проходить в окремому фіброзному каналі під тримачем м’язів-згиначів (retinaculum musculorum flexorum) на підошву (planta), де розгалужується на:

- присередню підошвову артерію (a. plantaris medialis);

- бічну підошвову артерію (a. plantaris lateralis).

Гілками задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) є:

1 Малогомілкова огинальна гілка (ramus circumflexus fibularis; ramus circumflexus peronealis), що відходить від початку задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior) і, огинаючи головку малогомілкової кістки (caput fibulae), приєднується до суглобової колінної сітки (rete articulare genus).

2 Mалогомілкова артерія (a. fibularis; a. peronea), що проходить у нижньому м’язово–малогомілковому каналі (canalis musculoperoneus inferior), кровопостачає малогомілкові м’язи (musculi fibulares; musculi peronei) і позаду бічної кісточки (malleolus lateralis) розгалужується на:

- бічні кісточкові гілки (rr. malleolares laterales), які беруть участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);

- п’яткові гілки (rr. calcanei), приймають участь в утворенні п’яткової сітки (rete calcaneum);

- сполучну гілку (r. communicans), яка сполучає малогомілкову артерію (a. fibularis) із задньою великогомілковою артерією (a. tibialis posterior).

3 Присередні кісточкові гілки (rr. malleolares mediales), що беруть участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).

4 М’язові гілки (rr. musculares) кровопостачають:

- глибокі м’язи та поверхневі м’язи заднього відділу гомілки (musculi profundi et superficiales compartimenti cruris posterioris).

5 Живильна артерія великогомілкової кістки (a. nutricia tibiae; a. nutriens tibiae);

6 Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior), лежить в бічній підошвовій борозні (sulcus plantaris lateralis), прямує присередньо і, анастомозуючи з глибокою підошвовою артерією (a. plantaris profunda), яка відходить від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).

Бічна підошвова артерія (a. plantaris lateralis) віддає чотири підошвові плеснові артерії (aa. metatarsales plantares), які переходять у загальні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares communes).

Кожна з цих артерій (aa. digitales plantares communes) розгалужується на дві власні підошвові пальцеві артерії (aa. digitales plantares propriae), які кровопостачають на підошві (planta) шкіру з обох боків відповідних пальців стопи (cutis digitorum pedis).

7 Присередня підошвова артерія (a. plantaris medialis), що є однією з кінцевих гілок задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior), має глибоку гілку (ramus profundus) і поверхневу гілку (ramus superficialis), лягає у присередню підошвову борозну (sulcus plantaris medialis) та кровопостачає присередні м’язи підошви (musculi mediales plantae), анастомозуючи з першою тильною плесновою артерією (a. metatarsalis dorsalis prima).

8 Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior), що відходить від підколінної артерії (a. poplitea) в підколінній ямці (fossa poplitea), заходить в гомілково–підколінний канал (canalis cruropopliteus) і відразу виходить з нього через верхній отвір міжкісткової перетинки (membrana interossea).

Передня великогомілкова артерія

(a. tibialis anterior)

Передня великогомілкова артерія (a. tibialis anterior) лягає на передню поверхню міжкісткової мембрани (facies anterior membranae interosseae) між м’язами переднього відділу гомілки (musculi compartimenti cruris anterioris) і, проходячи під верхнім тримачем м’язів-розгиначів (retinaculum musculorum extensorum superius) та під нижнім тримачем м’язів-розгиначів (retinaculum musculorum extensorum inferius), продовжується на стопу під назвою тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).

Від передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior) відходять наступні гілки:

- задня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis posterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);

- передня поворотна великогомілкова артерія (a. recurrens tibialis anterior), що бере участь в утворенні суглобової колінної сітки (rete articulare genus);

- м’язові гілки (rr. musculares), які кровопостачають м’язи (musculi) переднього відділу гомілки (compartimentum cruris anterius);

- передня бічна кісточкова артерія (a. malleolaris anterior lateralis), що бере участь в утворенні бічної кісточкової сітки (rete malleolare laterale);

- передня присередня кісточкова артерія (a. malleolaris anterior medialis), що бере участь в утворенні присередньої кісточкової сітки (rete malleolare mediale).

Тильна артерія стопи

(arteria dorsalis pedis)

Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) є продовженням передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior), проходить у першому міжкістковому проміжку (spatium interosseum primum), де розгалужується на:

- першу тильну плеснову артерію (a. metatarsalis dorsalis prima);

- глибоку підошвову артерію (a. plantaris profunda).

Перша тильна плеснова артерія (a. metatarsalis dorsalis prima) розгалужується на три тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які йдуть з боків тильної поверхні великого пальця стопи (facies dorsalis hallucis) і присереднього боку другого пальця (facies medialis digiti secundi).

Глибока підошвова артерія (a. plantaris profunda) проходить через перший міжплесновий проміжок (spatium intermetatarsale primum) на підошву (planta) і, анастомозуючи з бічною підошвовою артерією (a. plantaris lateralis), утворює глибоку підошвову дугу (arcus plantaris profundus).

Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis) має такі гілки:

- бічну заплеснову артерію (a. tarsalis lateralis);

- присередню заплеснову артерію (a. tarsalis medialis) до бічного краю стопи (margo lateralis pedis) і присереднього краю стопи (margo medialis pedis);

- дугоподібну артерію (a. arcuata), від якої відходять:

- І–ІV тильні плеснові артерії (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]).

Кожна з І–ІV тильних плеснових артерій (aa. metatarsales dorsales prima – quarta [І–ІV]) поділяється на дві тильні пальцеві артерії (aa. digitales dorsales), які кровопостачають тильні поверхні сусідніх пальців (facies dorsales digitorum).

АНАСТОМОЗИ між ГІЛКАМИ АРТЕРІЙ ТАЗА

та НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

У системі артерій таза та нижньої кінцівки утворюються анастомози (anastomoses) між гілками:

- клубових артерій (aa. iliacae);

- стегнової артерії (a. femoralis);

- підколінної артерії (a. poplitea);

- великогомілкових артерій (aa. tibiales), які забезпечують обхідний (коллатеральний) кровотік артеріальної крові та кровопостачання суглобів.

Анастомози є такі:

1 Aнастомози між гілками (rami) внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та стегнової артерії (a. femoralis).

2 Aнастомози між лобковою гілкою (r. pubicus) від затульної артерії (a. obturatoria) і затульною гілкою (r. obturatorius) нижньої надчеревної артерії (a. epigastrica inferior), цей анастомоз одержав назву "корона смерті" (corona mortis).

3 Aнастомози навколо кульшового суглоба (art. coxae):

- кульшовозападинна гілка затульної артерії (ramus acetabularis arteriae obturatoriae) анастомозує із гілками нижньої сідничної артерії (rami arteriae gluteae inferioris) від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna) та з присередньою огинальною артерією стегна (a. circumflexa femoris medialis) з глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris);

- анастомозують між собою верхня і нижня сідничні артерії (аa. gluteae superior et inferior), обидві від внутрішньої клубової артерії (a. iliaca interna);

- анастомозують між собою присередня і бічна огинальні артерії стегна (aa. circumflexae femoris medialis et lateralis) від глибокої стегнової артерії (a. profunda femoris).

4 Aнастомози між гілками стегнової артерії (rami arteriae femoralis) та гілками артерій, які відходять від інших судин: поверхнева надчеревна артерія (a. epigastrica superficialis) від стегнової артерії (a. femoralis) з верхньою надчеревною артерією (a. epigastrica superior) від внутрішньої грудної артерії (a. thoracica interna) в передній стінці живота (paries anterior abdominis).

5 Бічна верхня колінна артерія (a. superior lateralis genus), бічна нижня колінна артерія (a. inferior lateralis genus), присередня верхня колінна артерія (a. superior medialis genus) і присередня нижня колінна артерія (a. inferior medialis genus). Усі гілки підколінної артерії (a. poplitea) анастомозують між собою та з низхідною колінною артерією (a. descendens genus) із стегнової артерії (a. femoralis).

6 Біля присередньої кісточки (malleolus medialis) є присередня кісточкова сітка (rete malleolare mediale), яка утворена:

- передньою присередньою кісточковою артерією (a. malleolaris anterior medialis), гілка передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior);

- присередніми кісточковими гілками (rr. malleolares mediales), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);

- присередніми заплесновими артеріями (aa. tarsales mediales), від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).

7 Біля бічної кісточки (malleolus lateralis) є бічна кісточкова сітка (rete malleolare laterale), яка утворена:

- передньою бічною кісточковою артерією (a. malleolaris anterior lateralis), від передньої великогомілкової артерії (a. tibialis anterior);

- бічними кісточковими гілками (rr. malleolares laterales);

- пронизною гілкою (r. perforans), вони від малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).

8 Біля п’яткового горба (tuber calcanei) є п’яткова сітка (rete calcaneum), яка утворена:

- п’ятковими гілками (rr. calcanei), від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior);

- п’ятковими гілками (rr. calcanei), від малогомілкової артерії (a. fibularis; a. peronea).

9 На підошвовій поверхні (facies plantaris) в горизонтальній площині проходить глибока підошвова дуга (arcus plantaris profundus), яка утворена:

- кінцевим відділом бічної підошвової артерії (a. plantaris lateralis);

- присередньою підошвовою артерією (a. plantaris medialis). Ці судини відходять від задньої великогомілкової артерії (a. tibialis posterior).

10 На підошвовій поверхні (facies plantaris) в стріловій площині розташована ще одна артеріальна дуга, яка являє собою анастомоз між:

- глибокою підошвовою дугою (arcus plantaris profundus);

- глибокою підошвовою артерією (a. plantaris profunda) від тильної артерії стопи (a. dorsalis pedis).

Змістовий модуль 11

ВЕНОЗНА СИСТЕМА

Розрізняють вени великого і малого кола – вени тіла і вени легень.

Для вен характерний напрям течії крові з капілярів до серця, а також тонкість стінки та особлива структура останньої; тому перерізана вена легко спадається, якщо тільки стінка її не спаяна з оточуючими тканинами. Багато вен іде з артеріями – вени-супутниці (vv. comitantes) і мають однакові з ними назви (v. axillaris, v. radialis, v. peronaea і т. д.). Проте є вени, не зв’язані топографічно з артеріями; їм властиві самостійні розміщення і хід. До таких вен належать усі поверхневі (або підшкірні), vv. subcutaneae (seu superficiales), особливо розвинені на шиї і кінцівках, а також деякі глибокі (vv. profundae).

Часто артерію супроводять дві вени-супутниці, тому загальна кількість вен у тілі далеко більша від числа артерій; а оскільки вени мають більший просвіт, ніж відповідні артерії, то місткість венозної системи в цілому в багато разів перевищує місткість усіх артерій, разом узятих.

За положенням (і разом з тим за особливостями органів, звідки збирається кров) можна розрізняти:

- вени порожнин, які приймають кров з нутрощів, – вени мозку, вени грудної і черевної порожнин;

- вени апарату руху; з них найбільш численні м’язові вени (vv. musculares);

- підшкірні вени (vv. subcutaneae), які збирають кров зі шкіри і підшкірної клітковини, залягають в останній.

Коли в клітковині жирова тканина розвинена помірно, то підшкірні вени просвічують крізь шкіру і помітні при зовнішньому дослідженні на живій людині у вигляді стовбурів і широкопетлистої сітки. Підшкірні вени проходять більш або менш паралельно глибоким (м’язовим) венам, з’єднуючись із ними з допомогою анастомозів; тому підшкірні вени є обхідними шляхами при закупорці глибоких вен. В той час як артерії шкіри і підшкірної клітковини є незначними гілочками м’язових артерій, підшкірні вени, особливо на кінцівках, становлять судини великого діаметра і великої довжини (наприклад, vv. saphenae, v. cephalica, v. basilica).

Глибокі вени часто супроводять однойменні артерії в подвійному числі. Сюди належать вени-супутниці на дистальних відділах кінцівок: на нижній – до коліна, на верхній – до середини плеча; так само вени стінок тулуба – vv. thoracicae internae, epigastricae та ін. (крім vv. intercostales і vv. lumbales); no дві вени мають артерії язика, верхня артерія щитоподібної залози та ін. Вени, розміщені в порожнинах тіла, – всі поодинокі, крім небагатьох (vv. meningeae, vv. vesicae felleae, vv. testiculares, vv. ovaricae).

Коли артерія розпадається на дві гілки, вени-супутниці кожної з них біля місця поділу артерії з’єднуються між собою так, що артеріальний стовбур дістає також дві vv. comitantes, а не чотири. Наприклад, в ліктьовому згині одна з двох vv.brachiales утворюється внаслідок злиття двох vv. radiales, друга — з двох vv. ulnares.

Як правило, артерія та її вени-супутниці вкриті спільною сполучнотканинною піхвою; всі три судини тісно прилягають одна до одної, причому вени розміщуються по обидва боки артерії, багато разів з’єднуючись між собою гілочками; останні оточують артеріальний стовбур, часто утворюється венозне сплетення (plexus venosus), куди звичайно впадають венозні vasa vasorum. Взагалі венозні сітки (retia venosa) і венозні сплетення (plexus venosi) трапляються дуже часто в глибоких ділянках тіла і під шкірою.

Особливо сильно розвинені венозні сплетення навколо деяких внутрішніх органів (навколо прямої кишки, навколо сечового міхура), потім – у ділянці хребта (ззовні хребців і всередині хребтового каналу). З’єднуються іноді й вени віддалених одна від одної ділянок. Венозні анастомози поширені значно більше, ніж артеріальні, тому обхідний венозний кровообіг розвивається у випадках порушення цілості тієї або іншої великої вени порівняно легко. З іншого боку, співробітники Б. А. Долго-Сабурова виявили у людини і тварин додаткове, так зване паравенозне артеріальне русло. Воно утворено густими сітками або довгими тонкими стовбурами по ходу різних вен і має значення в обхідному артеріальному кровообігу.

Як правило, вени лежать більш поверхнево, ніж відповідні артерії; але з цього правила є і винятки. Vv. thyreoideae inferiores і vv. sublinguales проходять на певній віддалі від відповідних артерій; підключичні вена і артерія відокремлені одна від одної навіть м’язом (m. scalenus anterior). Ряд глибоких вен шиї, які мають подібне розміщення з однойменними гілками a. subclavia, впадає не у v. subclavia, а безпосередньо у v. brachiocephalica.

Характерною особливістю вен є клапани (valvulae venosae) – пристосування, які перешкоджають зворотній течії крові (до капілярів). В артеріальній системі клапани є тільки біля початку аорти і легеневої артерії.

Клапани вен становлять тонкі, ніжні складки (дуплікатури) внутрішньої оболонки і формою наближаються до заслінок аорти і легеневого стовбура: це маленькі півмісяці, опуклий край яких прикріплений до стінки судини, вігнутий – вільний; виходить щось подібне до кишеньки (sinus valvulae), яка оточена стінкою вени і клапаном; порожнина кишеньки відкрита в напрямі до серця. Як правило, такі клапани розміщуються попарно, один проти одного і при нормальній (доцентровій) течії крові притискаються до стінки вени, так що синуси сходять нанівець.

При зворотному русі кров заходить у щілину між клапаном і стінкою, відтісняє клапани від стінки і наповнює синуси: вільні краї клапанів зближуються, змикаються. Просвіт вени на цьому рівні закривається, і, отже, кров тече тільки до серця. Оскільки стінки вен у ділянці синусів тонші, ніж в інших місцях, то в момент замикання клапанів на їх рівні (відповідно до синусів) на зовнішній поверхні вени утворюються невеликі парні опуклості, – вена стає "вузлуватою". Крім парних клапанів є і поодинокі; вони трішки іншої форми: більш або менш значно витягнуті по довжині судини і містяться біля гирла венозних гілок; це – клапани приток. Взагалі дрібніші вени мають поодинокі клапани. У зародка число клапанів значно більше; навіть частина тих, які досягають повного розвитку у новонародженого, далі редукується.

Губчаста речовина кісток містить величезне венозне депо, тісно зв’язане з венами компактної речовини, окістя, суглобових капсул, м’язів, сухожиль, нервів.

У практичній медицині шляхом уколу в губчасту речовину кісток (наприклад, в груднину, виростки стегна та ін.) вводять в організм з великим успіхом лікарські, знеболюючі речовини, кров.

У дрібних венах (діаметром менше 2 мм) клапанів узагалі немає. Найбільше клапани поширені у венах середнього калібру; у великих венозних стовбурах вони бувають рідше. Особливо розвинутий клапанний апарат у венах кінцівок, насамперед – нижньої, до того ж – головним чином у м’язових венах, меншою мірою – у шкірних; це має велике функціональне значення, тому що у венах кінцівок течія крові повинна подолати ще і силу ваги; завдяки наявності клапанів сила м’язового скорочення сприяє просуванню венозної крові в напрямі до серця. В ділянці голови і тулуба клапани розвинуті не скрізь. Їх немає в більшості вен голови; у венах шиї клапани є тільки упродовж v. jugularis externa; в інших венах шиї клапани мають лише гирла вен (vv. vertebralis, jugularis interna, transversa colli та ін.). Немає клапанів або вони є в дуже невеликій кількості у vv. azygos, hemiazygos, intercostales. Їх немає зовсім у v. umbilicalis, у венах кісток, у легеневих венах, у системі ворітної вени, у венах хребтового каналу, у vv. ovaricae, у венах печінки, нирок, матки, у стовбурах верхньої і нижньої порожнистих вен, у венах мозку.

Кров з капілярів іде у венозну систему під незначним тиском; але, крім клапанів, у тілі є ще інші фактори, які сприяють течії венозної крові в доцентровому напрямі; сюди належать присмоктувальні апарати. В ряді ділянок тіла стінки вен більш або менш міцно зрощені з фасціями (fascia propria) і з рухомими органами (м’язи та їх сухожилки, кістки). Тому при скороченні певних груп м’язів зв’язані з ними вени поперемінно то розширюються, то звужуються. При розширенні вени кров у неї присмоктується з периферійних розгалужень, при спадінні – гониться до серця; зворотна течія неможлива, бо цьому перешкоджають клапани, розміщені вище і нижче даного відрізка вени; останній відіграє, таким чином, роль присмоктувального насоса.

Подібні відношення представляють: 1) v. subclavia між m. subclavius і І ребром; 2) v. femoralis під паховою зв’язкою; 3) v. popliteae в підколінній ямці; 4) vv. perforantes, які проходять через пучки сухожилка m. adductor magnus біля його прикріплення; 5) v. jugularis externa, яка проходить крізь fascia colli; 6) plexus pterygoideus між м’язами жувальної групи.

Далі, на наповнення вен кров’ю впливає те або інше положення кінцівок, голови і тулуба. Так, найбільша кількість крові у венозній системі вміщується тоді, коли людина потягується (тулуб розгинається, голова відкидається назад, верхні кінцівки підняті і відведені назад). Нарешті, не можна забувати про присмоктувальну дію на головні вени з боку грудної клітки при акті вдихання.

У фізіології вен велике значення має тонус їх стінки. Тонус є динамічним поняттям, яке визначає пружну властивість тканини. Тонус судин (за Вальдманом) включає в себе поняття активності, функції, напруження. Венозний тонус, сприяючи рухові крові, регулює правильне наповнення правого серця. При ослабленні тонусу вен тиск крові в них падає і може настати венозний застій.

Варіанти в ділянці венозної системи бувають дуже часто, вони дуже різноманітні; це пояснюється надзвичайно великою кількістю анастомозів між венами в зародковому стані: кров може йти різними шляхами. Залежно від того, який з них переважає, виходить та чи інша форма вен у даній ділянці. Відхилення в початку, в ході і товщині вен такі великі, що навіть лівий і правий боки тіла в одного і того самого суб’єкта завжди неоднакові (наприклад, поверхневі, вени шиї).

СИСТЕМА ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ

Верхня порожниста вена

(vena cava superior)

Вона утворюється внаслідок злиття правої плечо-головної вени (v. brachiocephalica dextra) та лівої плечоголовної вени (v. brachiocephalica sinistra) позаду з’єднання ребрового хряща першого правого ребра (cartilago costalis costae dextrae primae) з грудниною (sternum).

Верхня порожниста вена (vena cava superior) на рівні третього правого ребрового хряща (cartilago costalis tertia) впадає у праве передсердя (atrium dextrum).

У верхню порожнисту вену (vena cava superior) з правого боку впадає непарна вена (v. azygos).

Плечоголовні вени

(venae brachiocephalicae)

Вони є права і ліва (значно довша) і формуються при злитті:

- підключичної вени (v. subclavia);

- внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

- інколи зовнішньої яремної вени (v. jugularis externa).

Місце злиття цих вен називається венозним кутом (angulus venosus). Відповідно є правий венозний кут і лівий венозний кут, куди впадають:

- зліва – грудна лімфатична протока (ductus thoracicus);

- справа – права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter).

У плечоголовні вени (venae brachiocephalicae) впадають:

- нижні щитоподібні вени (vv. thyroideae inferiores) від непарного щитоподібного сплетення (plexus thyroideus impar);

- нижня гортанна вена (v. laryngea inferior) від гортані (larynx);

- вени загруднинної залози (vv. thymicae) від загруднинної залози (thymus);

- осердні вени (vv. pericardiacae) від осердя (pericardium);

- середостінні вени (vv. mediastinales) від органів середостіння (mediastinum);

- бронхові вени (vv. bronchiales) від бронхів (bronchi);

- трахейні вени (vv. tracheales) від трахеї (trachea);

- стравохідні вени (vv. oesophageales) від стравоходу (oesophagus).

Внутрішня яремна вена

(vena jugularis interna)

Внутрішня яремна вена є найбільшою венозною судиною, яка збирає кров від ділянок голови та шиї (caput et cervix).

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) є продовженням сигмоподібної пазухи черепної твердої оболонки (sinus sigmoidei durae matris cranialis), де на рівні яремного отвору (foramen jugulare) вона починається верхньою цибулиною яремної вени (bulbus superior venae jugularis) і лягає спочатку позаду внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna), а потім позаду загальної сонної артерії (a. carotis communis) та блукаючого нерва (n. vagus).

Перед злиттям з підключичною веною (v. subclavia) утворюється нижня цибулина яремної вени (bulbus inferior venae jugularis).

Внутрішня яремна вена (v.jugularis interna) має такі позачерепні притоки:

- глоткові вени (vv. pharyngeae);

- язикову вену (v. lingualis);

- верхню щитоподібну вену (v. thyroidea superior);

- лицеву вену (v. facialis);

- занижньощелепну вену (v. retromandibularis), вона впадає у лицеву вену (v. facialis) або безпосередньо у внутрішню яремну вену (v. jugularis interna).

До внутрішньочерепних приток внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna) належать:

- пазухи твердої оболонки (sinus durae matris), які є:

- поперечна пазуха (sinus transversus);

- стік пазух (confluens sinuum);

- крайова пазуха (sinus marginalis);

- потилична пазуха (sinus occipitalis);

- кам’янисто-лускова пазуха (sinus petrosquamosus);

- сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus);

- верхня стрілова пазуха (sinus sagittalis superior);

- нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior);

- пряма пазуха (sinus rectus);

- верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior);

- печериста пазуха (sinus cavernosus);

- клино-тім’яна пазуха (sinus sphenoparietalis);

- вени губчатки (vv. diploicae), від кісток черепа (ossa cranii);

- оболонкові вени (vv. meningeales), від черепної твердої оболонки (dura mater cranialis);

- верхня очна вена (v. ophthalmica superior) та нижня очна вена (v. ophthalmica inferior), від органа зору (organum oculi);

- вени лабіринту (vv. labyrinthi), від внутрішнього вуха;

- випускні вени (vv. emissariae), що сполучають внутрішньочерепні притоки з позачерепними притоками внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

- вени головного мозку (vv. encephali) – глибокі та поверхневі (vv. рrofundae et superficiales).

Анастомози між внутрішньочерепними

та позачерепними притоками

внутрішньої яремної вени

Вони вібуваються через випускні вени та притоки лицевої вени, останні з’єднані із печеристою пазухою (sinus cavernosus). Ці анастомози мають клінічне значення як шляхи можливого поширення інфекції з лицевих ділянок до порожнини черепа.

Крилоподібне сплетення (plexus pterygoideus) розміщене у підскроневій ямці, вкрите жировою клітковиною, оточує бічний і присередній крилоподібні м’язи (mm. pterigoidei lateralis et medialis) і приймає такі вени:

- середні оболонкові вени (vv. meningeae mediae) та глибокі скроневі вени (vv. temporales profundae);

- вени крилоподібного каналу (v. canalis pterigoidei) – проходить в однойменному каналі;

- шило-соскоподібну вену (v. stylomastoidea) – йде із барабанної порожнини (cavitas tympani) і виходить з черепа (cranium) через однойменний отвір;

- привушні вени (vv. parotideae) – від привушної залози (glandula parotidea);

- передні вушні вени (vv. auriculares anteriores) – від передньої частини вушної раковини і зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus);

- суглобові вени (vv. auriculares) скронево-нижньощелепного суглоба (art. temporomandibularis), – в які впадають вени зовнішнього слухового ходe (vv. meatus acusticus externus), барабанної перетинки (membrana tympanica) та барабанні вени (nn. tympanicae) від стінок барабанної порожнини (paries cavitas tympani).

Венозні сплетення в черепі є такі:

- венозне сплетення овального отвору (plexus venosus foraminis ovalis), яке розміщене в овальному отворі (foramen ovale) та з’єднує печеристу пазуху (sinus cavernosus) з крилоподібним венозним сплетенням (plexus venosus pterygoidei);

- венозне сплетення сонного каналу (plexus venosus canalis carotici) оточує внутрішню сонну артерію (a. carotis interna) в однойменному каналі черепа, збирає кров від слизової оболонки барабанної порожнини (cavitas tympani) і встановлює зв’язок між печеристою пазухою (sinus cavernosus) та крилоподібним сплетенням (plexus pterygoideus);

- венозне сплетення під’язикового каналу (plexus venosus canalis hypoglossi) з’єднує потиличну пазуху (sinus occipitalis) із нижньою кам’янистою пазухою (sinus petrosus inferior) і внутрішнім хребтовим сплетенням (plexus vertebralis).

Зовнішня яремна вена

(vena jugularis externa)

Зовнішня яремна вена утворюється при злитті потиличної вени (v. occipitalis) та задньої вушної вени (v. auricularis рosterior), які супроводжують однойменні артерії.

У зовнішню яремну вену (vena jugularis externa) впадають передні яремні вени (vv. jugulares anteriores), які збирають кров від передньої шийної ділянки (regio cervicalis anterior) і, анастомозуючи між собою, утворюють яремну венозну дугу (arcus venosus jugularis).

Підключична вена

(vena subclavia)

Підключична вена розміщена на шиї (cervix) у переддрабинчастому просторі (spatium antescalenum), підключичні вени, зливаючись із внутрішньою яремною веною (v. jugularis interna), формують плечоголовну вену (v. brachiocephalica).

Підключична вена (vena subclavia) є продовженням пахвової вени (vena axillaris), лежить в однойменній борозні на верхній поверхні першого ребра (sulcus venae subclaviae costae primae) попереду переднього драбинчастого м’яза (m. scalenus anterior) і збирає кров від:

- грудних вен (vv. pectorales);

- тильної лопаткової вени (v. scapularis dorsalis).

Передня яремна вена

(v. jugularis anterior)

Передня яремна вена (v. jugularis anterior) формується із підшкірних вен підборідного трикутника (trigonum submentale) та впадає у зовнішню яремну вену (vena jugularis externa).

Обидві передні яремні вени у міжапневритичному просторі (interaponeuroticum suprasternale) з’єднуються одна з одною поперечним анастомозом через яремну венозну дугу (arcus venosus jugularis), яка знаходиться над верхнім краєм груднини та ключиці.

Діаметр передньої яремної вени дуже різний: вона то ледве помітна, то досягає значної товщини. Іноді обидві передні вени зливаються в непарну судину різної довжини і товщини, утворюючи серединну вену шиї (v. mediana colli); рідко остання буває і при наявності обох передніх яремних вен.

Непарна вена (vena azygos)

Непарна вена проходить у грудній порожнині (cavitas thoracis) вздовж правої поверхні хребтового стовпа (columna vertebralis) і є продовженням правої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens dextra).

У непарну вену (v. azygos) на її шляху до верхньої порожнистої вени (vena cava superior) впадають:

- праві задні міжреброві вени (vv. intercostales posteriores);

- стравохідні вени (vv. oesophageales);

- бронхові вени (vv. bronchiales);

- осердні вени (vv. pericardiacae);

- середостінні вени (vv. mediastinales);

- напівнепарна вена (v. hemiazygos).

Напівнепарна вена (vena hemiazygos)

Напівнепарна вена є продовженням лівої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens sinistra). У грудній порожнині вона проходить уздовж лівої поверхні хребтового стовпа до рівня VII -X грудних хребців, де повертає праворуч (позаду від аорти, стравоходу і грудної протоки) і впадає в непарну вену.

Напівнепарна вена збирає кров з:

- лівих задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores sinistrae) – від 4-5 нижніх задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores inferiores);

- додаткової напівнепарної вени (v. hemiazygos accessoria) – з 6-7 верхніх задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores superiores);

- вен стравоходу (vv. oesophageales);

- лімфатичних вузлів заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).

ВЕНИ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

Вени верхньої кінціки (vv. membri superioris) поділяються на поверхневі та глибокі. Поверхневі вени на значному протязі знаходяться у підшкірному прошарку ззовні власної фасції. Глибокі вени, як правило, подвійні та супроводжують артеріальні судини (вени-супутниці).

Поверхневі вени починаються на тилі кисті, де утворюються широкопетлиста венозна сітка (rete venosum dorsale manus), котра приймає кров із вен пальців. Із цієї сітки формуються дві поверхневі вени верхньої кінцівки: головна та основна.

Головна вена починається в ділянці великого пальця на тилі кисті. Вона прямує по променевому боці передпліччя, потім в ділянці плеча залягає в бічній борозні (sulcus bicipitalis lateralis), переходить в sulcus deltoideopectoralis, пронизує фасцію і впадає в пахвову вену.

Основна вена (v. basilica), починається на ліктьовому боці тилу кисті, потім переходить на передню поверхню передпліччя (v. basilica antebrachii), розташовуючись на його присередньому краї. Потім через ліктьову ямку вона продовжується на плече і залягає в sulcus bicipitalis medialis. Тут вена пронизує фасцію і вище середини плеча впадає в одну із плечових вен. Нерідко ця вена буває розвинена значно краще, ніж плечові, тому що вона фактично продовжується у пахвову вену.

Середня вена ліктя представляє собою короткий, але значний анастомоз між v. basilica і v. cephalica в ділянці ліктьової ямки. Вона розташована косо і з’єднується з глибокими венами ліктьової ямки. Форма анастомозу індивідуально вариює. Цю вену використовують для забору крові та для внутрішньовенних ін’єкцій.

Глибокі вени у кількості двох супроводжують відповідні артерії. Вони починаються на кисті подвійними глибокими і поверхневими дугами і на передпліччі формують дві ліктьові та дві променеві вени. По передній та задній поверхням m. interosses antebrachii розташовані відповідні вени. У верхній третині плеча дві плечові вени зливаються в одну плечову. Остання, об’єднавшись з v. basilica продовжується в одиноку пахвову вену.

Глибокі вени мають численні анастомози між собою та з поверхневими венами. Як у глибоких, так і в поверхневих венах верхньої кінцівки є клапани.

СИСТЕМА НИЖНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ

Нижня порожниста вена (vena cava inferior) починається на рівні IV-V поперекових хребців (vertebrae lumbales) при злитті:

- лівої спільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);

- правої спільної клубової вени (v. iliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio aortae).

Вона проходить через сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum diaphragmatis) в заднє середостіння (mediastinum posterius) і впадає у праве передсердя (atrium dextrum).

У нижній порожнистій вені (vena cava inferior) розрізняють:

- пристінкові притоки нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris);

- нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris).

До пристінкових притоків нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris) належать:

- поперекові вени (vv. lumbales) – по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають кров від задньої стінки порожнини живота (paries posterior cavitatis abdominis), хребтового каналу (canalis vertebralis), спинного мозку та його оболонок (medulla spinalis et meninges), супроводжуючи відповідні поперекові артеріі (aa. lumbales).

Верхні чотири вени переважно впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), хоч перша з них може впадати у висхідну поперекову вену (v. lumbalis ascendens).

П’ята є притокою клубово-поперекової вени (v. iliolumbalis) або спільної клубової вени (vena iliaca communis).

Усі вони анастомозують з висхідною поперековою веною (v. lumbalis ascendens).

- нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – вени, які супроводжують однойменні артерії (aa. phrenicae inferiores).

Праві вени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву надниркову вену (v. suprarenalis sinistra), ліву ниркову (v. renalis) або нижню порожнисту вену (vena cava inferior).

До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris) належать:

- права яєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra), що починається від заднього краю яєчка (margo posterior testis) чи від воріт яєчника (hilum ovarii) численними венами, які утворюють лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis).

Вона несе кров від правого лозоподібного сплетення (plexus pampiniformis dexter) до нижньої порожнистої вени (vena cava inferior).

У чоловіків лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis) і яєчкова вена (v. testicularis) належать до складу сім’яного канатика (funiculus spermaticus);

- ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra), що під прямим кутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);

- ниркові вени (vv. renales) – парні, йдуть від ниркових воріт (hilum renale) і, анастомозуючи з поперековими венами (vv. lumbales), впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) між першим та другим поперековими хребцями (vertebrae lumbales);

- права надниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт надниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);

- ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);

- печінкові вени (vv. hepaticae) – три-чотири крупні вени впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) в ділянці печінки (regio hepatis) у борозні порожнистої вени (sulcus venae cavae).

ВЕНИ ТАЗА

Спільна клубова вена (v. iliaca communis)

Спільна клубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при злитті:

- внутрішньої клубової вени (v. iliaca interna);

- зовнішньої клубової вени (v. iliaca externa).

Внутрішня клубова вена (v. iliaca interna)

Внутрішня клубова вена має:

- пристінкові притоки;

- нутрощеві притоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.

Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:

- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);

- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);

- затульні вени (vv. obturatoriae);

- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);

- клубово-поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);

- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).

Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:

- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);

- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в яке входять:

- глибока спинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);

- глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis);

- задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores);

- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:

- міхурові вени (vv. vesicales);

- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:

- верхні прямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову вену (v. mesenterica inferior);

- середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna);

- нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню соромітну вену (v. pudenda interna);

- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:

- маткові вени (vv. uterinae);

- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:

- маткові вени (vv. uterinae).

Зовнішня клубова вена (v. iliaca externa)

Зовнішня клубова вена є продовженням стегнової вени (v. femoralis) і приймає кров від усіх вен нижньої кінцівки.

Під пахвинною зв’язкою (lig. inguinale) у зовнішню клубову вену (v. iliaca externa) впадають:

- нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior);

- глибока огинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda).

Вени нижньої кінцівки

(venae membri inferioris)

Вени нижньої кінцівки поділяються на:

- поверхневі вени нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris);

- глибокі вени нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris).

Глибокі вени є парними і супроводжують однойменні артерії.

Лише підколінна вена (v. poplitea) та стегнова вена (v. femoralis) є непарними.

До поверхневих вен нижньої кінцівки (venae superficiales membri inferioris) належать:

- велика підшкірна вена (v. saphena magna), що має численні клапани, починається попереду присередньої кісточки (malleolus medialis), де приймає притоки від присередньої частини тилу стопи (pars medialis dorsi pedis). Вона є продовженням присередньої крайової вени (v. marginalis medialis), йде разом з підшкірним нервом (n. saphenus) по присередній поверхні гомілки вгору, проходить по присередній поверхні стегна до підшкірного розтвору (hiatus saphenus), де пронизує дірчасту фасцію (fascia cribrosa) і впадає у стегнову вену (v. femoralis).

Велика підшкірна вена (v. saphena magna) має численні підшкірні притоки:

- від передньо-присередньої поверхні гомілки (crus);

- від стегна (femur);

- від зовнішніх статевих органів (organa genitalia externa);

- мала підшкірна вена (v. saphena parva) має численні клапани і збирає кров від тильної венозної дуги стопи (arcus venosus dorsalis pedis) і є продовженням бічної крайової вени (v. marginalis lateralis). Вона проходить позаду бічної кісточки (malleolus lateralis), лягає в борозну між бічною головкою та присередньою головкою литкового м’яза (caput laterale et caput mediale musculi gastrocnemii) і в підколінній ямці (fossa poplitea) впадає в підколінну вену (v. poplitea).

До глибоких вен нижньої кінцівки (venae profundae membri inferioris) належать:

- стегнова вена (v. femoralis);

- глибока стегнова вена (v. profunda femoris), притоками якої є:

- присередні стегнові вени (vv. circumflexae femoris mediales);

- бічні згинальні стегнові вени (vv. circumflexae femoris laterales);

- пронизні вени (vv. perforantes);

- підколінна вена (v. poplitea), яка має наступні притоки:

- литкові вени (vv. surales);

- колінні вени (vv. geniculares);

- передні великогомілкові вени (vv. tibiales anteriores);

- задні великогомілкові вени (vv. tibiales posteriores);

- малогомілкові вени (vv. fibulares).

СИСТЕМА ВОРІТНОЇ ПЕЧІНКОВОЇ ВЕНИ

Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розміщена у товщі печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду голівки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті:

- верхньої брижової вени (v. mesenterica superior);

- нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior);

- селезінкової вени (v. splenica).

Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), крім печінки (hepar).

До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки:

- міхурова вена (v. cystica);

- права шлункова вена (v. gastrica dextra);

- ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra);

- передворотарна вена (v. prepylorica);

- припупкові вени (vv. paraumbilicales).

Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.

Порто-кавальні анастомози

(anastomoses portocavales)

Портокавальні анастомози утворені між:

- ворітною печінковою веною (v. portae hepatis);

- верхньою порожнистою веною (v. cava superior);

- нижньою порожнистою веною (v. cava inferior).

Порто-кавальні анастомози є такі:

- у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) між:

- лівою шлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);

- стравохідними венами (vv. oesophageales) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);

- у товщі прямої кишки (rectum) між:

- верхньою прямокишковою веною (v. rectalis superior) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);

- середньою прямокишковою веною (rectalis media) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);

- нижньою прямокишковою веною (v. rectalis inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);

- навколо пупка (umbilicus) між:

- верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);

- припупковими венами (vv. paraumbilicales) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);

- нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);

- у товщі висхідної ободової кишки (colon ascendens) і низхідної ободової кишки (colon descendens) між:

- поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);

- правою ободовокишковою веною (v. colica dextra) та лівою ободовокишковою веною (v. colica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis).

КавО-кавальні анастомози

(anastomoses cavocavales)

Каво-кавальні анастомози утворені між:

- верхньою порожнистою веною (vena cava superior);

- нижньою порожнистою веною (vena cava inferior).

Кавo-кавальні анастомози є такі:

- між верхньою надчеревною веною (v. epigastrica superior) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior) і нижньою надчеревною веною (v. epigastrica inferior) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);

- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior) і висхідними правою та лівою поперековими венами (vv. lumbales ascendentes) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);

- між груднино-надчеревною веною (v. thoracoepigastrica) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior) і поверхневою надчеревною веною (v. epigastrica superficialis) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior);

- між поперековими венами (vv. lumbales) – система нижньої порожнистої вени (v. cava inferior) і зовнішнім хребтовим сплетенням (plexus venosus vertebralis externus) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior).

Змістовий модуль 12

ЛІМФАТИЧНА ТА ІМУННА СИСТЕМИ

Лімфа (lympha) – це безбарвна прозора рідина, що за своїм складом наближається до плазми крові і виводить із організму та тканин продукти обміну речовин, антигени і токсини.

Функція лімфатичної системи (systema lymphoideum):

- проведення лімфи від тканин до венозного русла (транспортна, резорбційна, дренажна);

- лімфопоез (кістковий мозок, загруднинна залоза, лімфатичні вузли, лімфоїдні вузлики, зокрема у білій пульпі селезінки і червоподібному відростку);

- імунна, яка забезпечує процеси конкретної імунної відповіді на антигени;

- бар’єрна (знешкодження чужорідних частинок, що проникли в організм).

По лімфатичній системі поширюються злоякісні клітини (метастазування – metastasis).

Лімфатична система (systema lymphoideum) має деякі структурні особливості, що притаманні венозній системі:

- судини мають клапани;

- лімфа тече від тканин у венозну систему, а потім до серця.

Ознаки, які відрізняють лімфатичну систему (systema lymphoideum) від венозної:

- на шляху лімфатичних судин розміщені численні лімфатичні вузли;

- лімфатична система являє собою систему трубок (судин), які замкнуті з одного боку (є "сліпими" капілярами), а з другого – відкриваються у венозне русло.

Лімфатичні судини відсутні в:

- центральній нервовій системі (systema nervosum centrale);

- селезінковій пульпі (pulpa splenica; pulpa lienalis);

- епітелії шкіри (epitelium cutis; epitelium dermatis);

- хрящовій тканині (textus cartilagineus);

- рогівці (cornea);

- кришталику (lens);

- плаценті (placenta);

- гіпофізі (hypophysis);

- внутрішньому вусі (auris interna).

Судинна частина лімфатичної системи складається із:

- лімфокапілярних судин (vasa lymphocapillaria) або лімфатичних капілярів;

- лімфатичних судин (vasa lymphatica) на шляху яких знаходяться лімфатичні вузли (nodi lymphoidei);

- лімфатичних стовбурів (trunci lymphatici);

- лімфатичних протоків (ductus lymphatici).

Лімфокапілярні судини (vasa lymphocapillaria), або лімфатичні капіляри, мають бічні випини, замкнуті сітки (retia lymphocapillaria). Їх просвіт нерівномірний: мають розширення до 100-200 мкм, які чергуються із звуженням діаметра до 8-10 мкм.

В об’ємних органах (нирки, печінка) вони мають тривимірну будову.

У плоских органах (порожнисті органи) вони розміщені у площині стінки цих органів.

Їх стінка складається з одного шару ендотеліальних клітин і базальної мембрани.

Лімфатичні судини (vasa lymphatica) поділяються на:

- внутрішньоорганні судини;

- позаорганні судини, які за розміщенням є:

- глибокими судинами (vasa lymphatica profunda);

- поверхневими судинами (vasa lymphatica superficialia).

Лімфатичні судини (vasa lymphatica) мають лімфатичні заслінки (valvulae lymphaticae) – клапани, стінка яких складається з таких шарів:

- ендотеліального (внутрішня оболонка);

- м’язового;

- зовнішнього (зовнішня оболонка).

Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei; nodi lymphatici; lymphonodi) розміщуються за ходом лімфатичних судин. Вони є вторинними лімфатичними органами (organa lymphoidea secundaria) – органами лімфопоезу (lymphopoёsis) і утворення антитіл, виконують роль лімфоретикулярного фільтра.

Розрізняють такі лімфатичні вузли:

- ділянкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei regionales), або регіонарні вузли – вузли, до яких лімфатичні судини несуть лімфу з певної ділянки тіла чи органа;

- вузли, що мають назву тих кровоносних судин, біля яких розміщуються (наприклад: черевні, клубові);

- поверхневі вузли;

- глибокі вузли, що залягають під фасцією;

- нутрощеві вузли, що розміщені в порожнинах тіла, біля органів, від яких до них потрапляе лімфа;

- пристінкові вузли, що розміщені біля стінок порожнин тіла.

Зовні кожний лімфатичний вузол вкритий капсулою (capsula), від якої всередину вузла відходять перекладки – трабекули (trabeculae).

На поверхні лімфатичного вузла є втиснення – ворота (hilum), через які у вузол входять артерії та нерви, а виходять вени та виносні лімфатичні судини.

Лімфатичний вузол побудований зі строми і паренхіми (stroma et parenchyma).

Строма вузла складається із сітчастої (ретикулярної) тканини, в петлях якої розміщені клітини крові, головним чином з різних субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів (lymphocyti).

Паренхіма вузла представлена:

- кірковою речовиною (cortex);

- мозковою речовиною (medulla), що утворюють тимусзалежні та тимуснезалежні зони.

Кіркова речовина лімфатичного вузла (cortex nodi lymphoidei). У периферійній частині кіркової речовини розміщені численні лімфоїдні вузлики (noduli lymphoidei), які складаються з В-лімфоцитів.

Тому ці структури називають тимуснезалежними зонами. У світлих центрах вузликів відбуваються антигенозалежна диференціація і проліферація різних субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів.

Глибокі відділи кіркової речовини, що межують з мозковою речовиною (medulla), називаються паракортикальною зоною.

Це тимусзалежна зона, бо там містяться первинні субпопуляції Т-лімфоцитів. У цій зоні в основному здійснюється рециркуляція лімфоцитів через посткапілярні венули.

Мозкова речовина лімфатичного вузла (medulla nodi lymphoidei) представлена мозковими тяжами, що мають різноманітну форму.

У мозкових тяжах переважають В-лімфоцити, зокрема В-ефектори – плазмоцити, що виробляють антитіла.

Тому мозкові тяжі називають тимуснезалежною зоною.

Паренхіма лімфатичного вузла пронизана численними лімфатичними проміжними синусами (sinus intermedii lymphoidei), що складаються з:

- кіркових проміжних лімфатичних синусів (sinus intermedii lymphoidei corticales);

- мозкових проміжних лімфатичних синусів (sinus intermedii lymphoidei medullares).

Через проміжні лімфатичні синуси (sinus intermedii lymphoidei) лімфа тече від крайового синуса (sinus marginalis), що розміщений під капсулою, до ворітного синуса, а звідти – у виносні лімфатичні судини.

Отже, до опуклого боку лімфатичного вузла (nodus lymphoideus) лімфа надходить по приносних судинах (vasa afferentia), проходить через проміжні синуси (sinus intermedii), а з них – у виносні судини (vasa efferentia), які прямують до лімфатичних вузлів або стовбурів і проток.

Ділянкові лімфатичні судини та вузли

(vasa lymphatica et nodi lymphoidei regionales)

Лімфатичні судини і вузли нижньої кінцівки

(vasa lymphatica et nodi lymphoidei membri inferioris)

Лімфатичні судини на нижній кінцівці (membrum inferius) поділяються на:

- поверхневі лімфатичні судини (vasa lymphatica superficialia), які проходять під шкірою над поверхневою фасцією і збирають лімфу від шкіри і підшкірної клітковини;

- глибокі лімфатичні судини (vasa lymphatica profunda), які проходять поряд з глибокими кровоносними судинами (vasa sanguinea profunda) і збирають лімфу від м’язів, суглобів і кісток.

Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei) на нижній кінцівці (membrum inferius) є такі:

- підколінні вузли (nodi poplitei);

- пахвинні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei inguinales), які, у свою чергу, поділяються на:

- поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales);

- глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).

Поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales) розміщуються вздовж пахвинної зв’язки (lig. inguinale) і лежать на поверхневому листку широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae).

Їх виносні судини впадають до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi), а потім лімфа потрапляє до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi), які супроводжують однойменні артерії (aa. iliacae externae).

Глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi) розміщені під широкою фасцією стегна (fascia lata femoris) у межах стегнового трикутника (trigonum femorale) у ділянці підшкірного розтвору (hiatus saphenus).

У стегновому кільці (anulus femoralis) на присередній поверхні стегнової вени (facies medialis venae femoralis) розміщений верхній з цих вузлів – вузол Пирогова-Розенмюллера.

Виносні судини глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi) прямують до зовнішніх клубових вузлів (nodi iliaci externi).

Підколінні вузли (nodi poplitei) поділяються на:

- поверхневі вузли (nodi superficiales);

- глибокі вузли (nodi profundi).

Поверхневі підколінні вузли (nodi poplitei superficiales) розміщені над підколінною фасцією навколо малої підшкірної вени (v. saphena parva) поблизу місця її впадіння у підколінну вену (v. poplitea). У ці вузли притікає лімфа із поверхневих лімфатичних судин задньої групи і частково із бічної групи гомілки.

Виносні судини цих вузлів (nodi superficiales) прямують до глибоких пахвинних вузлів (nodi inguinales profundi).

Глибокі підколінні вузли (nodi poplitei profundi) розміщені між підколінною артерією (a. poplitea) та капсулою колінного суглоба (capsula articulationis genus).

Приносні судини глибоких підколінних вузлів (nodi poplitei profundi) збирають лімфу із:

- поверхневих лімфатичних судин (vasa lymphatica superficialia) задньої та присередньої поверхні гомілки (facies posterior et media cruris);

- глибоких лімфатичних судин (vasa lymphatica profunda), які можуть перериватися в таких непостійних лімфатичних вузлах (nodi lymphoidei):

- передньому великогомілковому вузлі (nodus tibialis anterior);

- задньому великогомілковому вузлі (nodus tibialis posterior);

- малогомілковому вузлі (nodus fibularis).

Виносні судини глибоких підколінних вузлів (nodi poplitei profundi) закінчуються в глибоких пахвинних вузлах (nodi inguinales profundi).

Поверхневі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) формуються з капілярних сіток шкіри та підшкірної клітковини й утворюють:

- присередню групу судин;

- бічну групу судин;

- задню групу судин.

Присередня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) починається в шкірі:

- І, ІІ, ІІІ пальців стопи (digiti pedis);

- присереднього краю стопи (margo medialis pedis);

- присередньої поверхні гомілки (facies medialis cruris).

Ці судини йдуть вздовж великої підшкірної вени (v. saphena magna) і впадають у поверхневі пахвинні вузли (nodi inguinales superficiales).

Бічна група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) формується в ділянці:

- IV та V пальців стопи (digiti pedis);

- бічної частини тилу стопи (pars lateralis dorsi pedis);

- бічної поверхні гомілки (facies lateralis cruris).

Ці судини дещо нижче колінного суглоба (articulatio genus) приєднуються до присередньої групи поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris).

Задня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) починається:

- у шкірі п’яткової ділянки (cutis regionis calcaneae);

- у шкірі підошви бічного краю стопи (cutis plantae marginis lateralis pedis).

Задня група поверхневих лімфатичних судин нижньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri inferioris) прямує за ходом малої підшкірної вени (v. saphena parva) і впадає в підколінні лімфатичні вузли (nodi lymphoidei poplitei).

Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica profunda membri inferioris) збирають лімфу від:

- м’язів (musculi);

- суглобів (articulationes);

- синовіальних піхв (vaginae synoviales);

- кісток (ossa);

- нервів (nervi).

Глибокі лімфатичні судини нижньої кінцівки (vasa lymphatica profunda membri inferioris) супроводжують артерії і глибокі вени гомілки (arteriae et venae profundae cruris) та вени стегна (venae profundae femoris). Вони впадають у глибокі пахвинні вузли (nodi inguinales profundi).

Лімфатичні судини і вузли таза

(vasa lymphatica et nodi lymphoidei pelvis)

У ділянці таза (pelvis) виділяють лімфатичні тазові вузли (nodi lymphoidei pelvis), які поділяють на:

- нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales);

- пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales).

Нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales) розміщуються біля органів таза (pelvis), до них належать:

- приміхурові вузли (nodi paravesicales), а саме:

- передміхурові вузли (nodi prevesicales);

- заміхурові вузли (nodi retrovesicales);

- бічні міхурові вузли (nodi vesicales laterales);

- приматкові вузли (nodi parauterini);

- припіхвові вузли (nodi paravaginales);

- припрямокишкові вузли (nodi pararectales), або відхідниково-прямокишкові вузли (nodi anorеctales).

Виносні судини з цих вузлів прямують:

- у клубові вузли (nodi iliaci), переважно до загальних клубових вузлів (nodi iliaci communes);

- до зааортальних вузлів (nodi retroaortici; nodi postaortici).

Від яєчників (ovaria) лімфа відтікає в поперекові вузли (nodi lumbales).

Пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales) розміщуються за ходом великих кровоносних судин і мають однойменну назву:

- зовнішні клубові вузли (nodi iliaci externi), до яких належать затульні вузли (nodi obturatorii);

- внутрішні клубові вузли (nodi iliaci interni), до яких належать сідничні вузли (nodi gluteales) та крижові вузли (nodi sacrales);

- загальні клубові вузли (nodi iliaci communes).

Виносні судини від цих вузлів прямують спочатку в загальні клубові вузли (nodi iliaci communes), потім в зааортальні вузли (nodi retroaortici; nodi postaortici), а від них – у поперекові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei lumbales).

Лімфатичні судини і вузли живота

(vasa lymphatica et nodi lymphoidei abdominis)

У черевній порожнині (cavitas abdominis), як і в тазовій порожнині (cavitas pelvis), розрізняють:

- пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales);

- нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales).

Нутрощевих лімфатичних вузлів живота (nodi lymphoidei viscerales abdominis) налічується декілька сотень. Вони розміщуються вздовж великих судин, що відходять від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae). Вони збирають лімфу від усіх внутрішніх органів черевної порожнини (cavitas abdominis). Це такі вузли:

- черевні вузли (nodi coeliaci);

- праві/ліві шлункові вузли (nodi gastrici dextri/sinistri);

- праві/ліві шлунково-чепцеві вузли (nodi gastroomentales dextri/sinistri);

- воротарні вузли (nodi pylorici);

- верхні і нижні підшлунковозалозові вузли (nodi pancreatici superiores et inferiores);

- селезінкові вузли (nodi splenici);

- верхні і нижні підшлунково-дванадцятипалокишкові вузли (nodi pancreaticoduodenales superiores et inferiores),

- печінкові вузли (nodi hepatici);

- верхні брижові вузли (nodi mesenterici superiores);

- нижні брижові вузли (nodi mesenterici inferiores).

Судини, що виносять лімфу з цих вузлів, прямують до поперекових вузлів (nodi lumbales).

Виносні судини останніх формують поперекові стовбури (trunci lumbales), які, зливаючись, утворюють грудну протоку (ductus thoracicus).

Пристінкові лімфатичні вузли живота (nodi lymphoidei parietales abdominis) розміщені навколо аорти (aorta) та нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), до них належать:

- ліві поперекові вузли (nodi lumbales sinistri):

- бічні аортальні вузли (nodi aortici laterales);

- передаортальні вузли (nodi preaortici);

- зааортальні вузли (nodi retroaortici);

- проміжні поперекові вузли (nodi lumbales intermedii);

- праві поперекові вузли (nodi lumbales dextri), до яких належать:

- бічні порожнисті вузли (nodi cavales laterales);

- передпорожнисті вузли (nodi precavales);

- запорожнисті вузли (nodi retrocavales);

- нижні діафрагмові вузли (nodi phrenici inferiores);

_- нижні надчеревні вузли (nodi epigastrici inferiores).

Лімфатичні судини верхньої половини стінки живота прямують вверх і вбік до пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

Лімфатичні судини нижньої половини стінки живота йдуть до пахвинних лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei inguinales).

Лімфатичні судини і вузли грудної клітки

(vasa lymphatica et nodi lymphoidei thoracis)

У грудній порожнині (cavitas thoracis) розрізняють:

- пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales);

- нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales).

Пристінкові лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphoidei thoracis parietales). До них належать:

- пригруднинні вузли (nodi parasternales) – парні, збирають лімфу від:

- осердя (pericardium);

- плеври (pleura);

- передньої стінки грудної порожнини (paries anterior cavitatis thoracis);

- діафрагмової поверхні печінки (facies diaphragmatica hepatis), грудної залози (glandula mammaria). Судини від цих вузлів несуть лімфу у правий венозний кут (angulus venosus dexter) і лівий венозний кут (angulus venosus sinister);

- міжреброві вузли (nodi intercostales) – парні, від них лімфа відтікає:

- у грудну протоку (ductus thoracicus);

- від верхніх вузлів – у глибокі бічні шийні вузли (nodi cervicales laterales; nodi colli laterales) та у внутрішні яремні вузли (nodi jugulares interni);

- верхні діафрагмові вузли (nodi phrenici superiores), від яких лімфа відтікає у:

- пригруднинні вузли (nodi parasternales);

- нижні трахео-бронхові вузли (nodi tracheobronchiales inferiores);

- бронхо-легеневі вузли (nodi bronchopulmonales);

- передосердні вузли (nodi prepericardiaci), від яких лімфа відтікає:

- у пригруднинні вузли (nodi parasternales);

- нижні трахео-бронхові вузли (nodi tracheobronchiales inferiores);

- бронхо-легеневі вузли (nodi bronchopulmonales);

- передхребтові вузли (nodi prevertebrales), які розміщені між хребтовим стовпом (columna vertebralis) та стравоходом (oesophagus);

- пригрудні вузли (nodi paramammarii) містяться збоку від грудної залози (glandula mammaria) і збирають від неї лімфу.

Нутрощеві лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphoidei thoracis viscerales). До них належать:

- білястравохідні вузли (nodi juxtaoesophageales);

- притрахейні вузли (nodi paratracheales);

- трахео-бронхові вузли (nodi tracheobronchiales), що складаються з:

- верхніх трахео-бронхових вузлів (nodi tracheobronchiales superiores);

- нижніх трахео-бронхових вузлів (nodi tracheobronchiales inferiores);

- бронхо-легеневі вузли (nodi bronchopulmonales).

Перелічені вище вісцеральні вузли грудної клітки (thorax), згідно зі старою анатомічною номенклатурою, входять до складу передніх та особливо задніх середостінних лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei mediastinales anteriores et posteriores).

Від органів лівої половини грудної порожнини (cavitas thoracis) лімфа відтікає у грудну протоку (ductus thoracicus), від правої половини – у праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter), відповідно по лівому і правому бронхо-середостінних стовбурах (trunci bronchomediastinales sinister et dexter).

Лімфатичні судини і вузли верхньої кінцівки

(vasa lymphatica et nodi lymphoidei membri superioris)

На верхній кінцівці (membrum superius) знаходяться:

- поверхневі лімфатичні судини і вузли (vasa lymphatica superficialia et nodi membri superioris);

- глибокі лімфатичні судини і вузли (vasa lymphatica profundi et nodi membri superioris).

Поверхневі та глибокі лімфатичні судини підходять до:

- ліктьових вузлів (nodi cubitales);

- пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

Поверхневі лімфатичні судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia membri superioris) проходять уздовж основної вени (v. basilica) та головної вени (v. cephalica) і складаються з:

- бічної групи;

- присередньої групи;

- середньої групи.

Бічні поверхневі лімфатичнi судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia lateralia membri superioris) несуть лімфу від шкіри:

- І-ІІІ пальців кисті (digiti manus);

- променевого краю передпліччя (margo radialis antebrachii);

- бічної поверхні плеча (facies lateralis brachii).

Бічні поверхневі лімфатичнi судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia lateralia membri superioris) йдуть до пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

Присередні поверхневі лімфатичні судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia medialia membri superioris) несуть лімфу від шкіри:

- IV-V пальців кисті ліктьового краю передпліччя (digiti manus marginis ulnaris antebrachii);

- присередньої поверхні плеча (facies medialis brachii).

Присередні поверхневі лімфатичні судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia medialia membri superioris) йдуть до ліктьових вузлів (nodi cubitales) та пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

Середні поверхневi лімфатичнi судини верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia media membri superioris) несуть лімфу від передньої передплічної ділянки (regio antebrachii anterior) до ліктьової ямки (fossa cubitalis), частина з цих судин приєднується до бічних поверхневих лімфатичних судин (vasa lymphatica superficialia lateralia), частина – до присередніх лімфатичних поверхневих судин верхньої кінцівки (vasa lymphatica superficialia medialia membri superioris).

Поверхневі лімфатичні вузли верхньої кінцівки (nodi lymphoidei superficiales membri superioris) супроводжують поверхневі вени верхньої кінцівки (venae superficiales membri superioris).

Вони збирають лімфу від шкіри та підшкірної клітковини. Від них лімфа далі прямує до:

- ліктьових вузлів (nodi cubitales);

- пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

Глибокі лімфатичні судини та вузли верхньої кінцівки (vasa lymphatica profunda et nodi membri superioris) супроводжують глибокі великі судини верхньої кінцівки (membri superioris) і несуть лімфу до глибоких вузлів (nodi profundi) та поверхневих вузлів (nodi superficiales), а звідси до ліктьових вузлів (nodi cubitales) та пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

Ліктьові вузли (nodi cubitales) розміщені в ліктьовій ямці (fassa cubitalis) і поділяються на:

- поверхневі ліктьові вузли (nodi cubitales superficiales), що розміщені над фасцією;

- глибокі ліктьові вузли (nodi cubitales profundi), що розміщені під фасцією;

Ці вузли приймають частину лімфи від кисті (manus) і передпліччя (antebrachium), а їх виносні лімфатичні судини прямують до пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

У пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei axillares) впадають судини з:

- верхньої кінцівки (membrum superius);

- стінок грудної порожнини (parietes cavitatis thoracis);

- грудної залози (glandula mammaria).

Виносні судини з пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares) формують підключичний стовбур (truncus subclavius), лівий та правий.

Пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei axillares) є основними ділянковими лімфатичними вузлами верхньої кінцівки (nodi lymphoidei membri superioris regionales). Вони розміщені у жировій тканині пахвової порожнини (cavitas axillaris) біля її стінок і вздовж судинно-нервового пучка, утворюючи такі групи лімфатичних вузлів:

- верхівкові вузли (nodi apicales);

- плечові вузли; бічні вузли (nodi humerales; nodi laterales);

- підлопаткові вузли; задні вузли (nodi subscapulares; nodi posteriores);

- грудні вузли; передні вузли (nodi pectorales; nodi anteriores);

- центральні вузли (nodi centrales).

Усі ці вузли з’єднані між собою численними лімфатичними судинами і збирають лімфу від приносних лімфатичних судин з верхньої кінцівки (membrum superius), грудей (mamma), стінки порожнини грудної клітки (paries cavitatis thoracis) і частини спини (dorsum).

Виносні лімфатичні судини пахвових лімфатичних вузлів утворюють з кожного боку підключичний стовбур (truncus subclavius).

Правий лімфатичний стовбур (truncus subclavius dexter) впадає у праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter) або в одну із вен, що утворюють правий венозний кут (angulus venosus dexter).

Лівий підключичний стовбур (truncus subclavius sinister) впадає у шийну частину грудної протоки (pars cervicalis ductus thoracici) або в одну із вен, що утворює лівий венозний кут (angulus venosus sinister).

До лімфатичних стовбурів (trunci lymphatici) належать:

1) підключичний стовбур (truncus subclavius): правий (dexter), лівий (sinister) – збирає лімфу з верхніх кінцівок;

2) яремний стовбур (truncus jugularis): правий (dexter), лівий (sinister) – збирає лімфу від голови та шиї;

3) бронхо-середостінний стовбур (truncus bronchomediastinalis): правий (dexter) та лівий (sinister) – збирає лімфу від органів і стінок грудної порожнини (cavitas thoracis).

Вищеперелічені стовбури справа зливаються й утворюють праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter), яка впадає у правий венозний кут (angulus venosus dexter).

Зліва ці стовбури впадають у дугу грудної протоки (arcus ductus thoracici), а остання вливається у лівий венозний кут (angulus venosus sinister).

Венозні кути (anguli venosi) утворені підключичною веною та внутрішньою яремною веною.

4) поперековий стовбур (truncus lumbalis): правий (dexter) та лівий (sinister) – збирає лімфу від нижніх кінцівок (membra inferiora).

5) кишкові стовбури (trunci intestinales) – це декілька непостійних судин, які утворюються з виносних лімфатичних судин брижових лімфатичних вузлів.

Кишкові стовбури (trunci intestinales) впадають у грудну протоку (ductus thoracicus) або в поперекові стовбури (trunci lumbales).

Лімфатичні протоки (ductus lymphatici)

Є дві лімфатичні протоки:

- грудна протока (ductus thoracicus);

- права лімфатична протока; права грудна протока (ductus lymphaticus dexter; ductus thoracicus dexter).

Грудна протока (ductus thoracicus)

Грудна протока формується в черевній порожнині (cavitas abdominis) на рівні ХІІ грудного – ІІ поперекового хребців при злитті правого та лівого поперекового стовбурів (truncus lumbalis).

У цьому місці є розширення – молочна цистерна (cisterna chyli), або цистерна грудної протоки (cisterna ductus thoracici).

Грудна протока (ductus thoracicus) має:

- черевну частину (pars abdominalis);

- грудну частину (pars thoracica);

- шийну частину (pars cervicalis);

- дугу грудної протоки (arcus ductus thoracici).

Остання огинає купол плеври (cupula pleurae) лівої легені (pulmo sinister) і відкривається в лівий венозний кут (angulus venosus sinister) або у вени, що формують цей кут.

У грудній порожнині (cavitas thoracis) грудна протока (ductus thoracicus) розміщена в задньому і верхньому середостінні (mediastinum posterius et superius).

Грудна протока (ductus thoracicus) збирає лімфу з:

- нижніх кінцівок (membra inferiora);

- органів і стінок тазової порожнини (cavitas pelvis);

- органів і стінок черевної порожнини (cavitas abdominis);

- органів і стінок лівої половини грудної порожнини (cavitas thoracis);

- лівої половини голови (caput);

- лівої половини шиї (cervix);

- лівої верхньої кінцівки (membrum superius).

Права лімфатична протока; права грудна протока

(ductus lymphaticus dexter; ductus thoracicus dexter)

Це коротка судина, довжиною близько 10-12 мм, яка формується при злитті:

- правого підключичного стовбура (truncus subclavius dexter);

- правого яремного стовбура (truncus jugularis dexter);

- правого бронхо-середостінного стовбура (truncus bronchomediastinalis dexter).

Права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter) впадає в правий венозний кут (angulus venosus dexter).

Права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter) збирає лімфу з:

- правої половини голови (caput);

- правої половини шиї (cervix);

- правої верхньої кінцівки (membrum superius dextrum);

- органів і стінок правої половини грудної порожнини (cavitas thoracis).

Часто права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter) може бути відсутньою, тоді стовбури самостійно впадають у правий венозний кут (angulus venosus dexter) або у вени, що формують цей кут, а інколи в кінцевий відділ грудної протоки (ductus thoracicus).

Анатомія лімфатичних судин

та вузлів голови і шиї

Лімфатичні судини і вузли голови та шиї

(vasa lymphatica et nodi lymphoidei capitis et colli)

Від правої і лівої половин голови і шиї (caput et cervix) лімфа збирається відповідно у:

- правий яремний стовбур (truncus jugularis dexter);

- лівий яремний стовбур (truncus jugularis sinister).

Вони проходять з кожного боку вздовж внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna).

Правий яремний стовбур (truncus jugularis dexter) впадає в праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter) або безпосередньо в правий венозний кут (angulus venosus dexter).

Лівий яремний стовбур (truncus jugularis sinister) впадає у грудну протоку (ductus thoracicus) або безпосередньо в лівий венозний кут (angulus venosus sinister).

Лімфатичні вузли голови (nodi lymphoidei capitis) утворюють такі ділянкові групи:

- потиличні вузли (nodi occipitales);

- соскоподібні вузли (nodi mastoidei);

- поверхневі привушні вузли (nodi parotidei superficiales);

- глибокі привушні вузли (nodi parotidei profundi);

- піднижньощелепні вузли (nodi submandibulares);

- лицеві вузли (nodi faciales);

- підпідборідні вузли (nodi submentales).

Виносні судини лімфатичних вузлів голови закінчуються переважно у глибоких бічних шийних вузлах (nodi cervicales profundi).

Лімфатичні вузли шиї (nodi lymphoidei cervicales) поділяються на дві групи лімфатичних вузлів:

- передні шийні вузли (nodi cervicales anteriores);

- бічні шийні вузли (nodi cervicales laterales).

Передні шийні вузли (nodi cervicales anteriores) складаються з таких двох груп:

- поверхневих вузлів, або передніх яремних вузлів (nodi superficiales; nodi jugulares anteriores) розміщених уздовж передньої яремної вени (vena jugularis anterior), вони збирають лімфу зі шкіри і м’язів шиї (musculi colli);

- глибоких вузлів (nodi profundi).

До глибоких передніх шийних вузлів (nodi profundi cervicales anteriores) належать підпід’язикові вузли (nodi infrahyoidei), до складу яких входять:

- передгортанні вузли (nodi prelaryngei);

- щитоподібні вузли (nodi thyroidei);

- передтрахейні вузли (nodi pretracheales);

- притрахейні вузли (nodi paratracheales);

- заглоткові вузли(nodi retropharyngei).

У ці вузли впадають приносні лімфатичні судини від однойменних органів.

Бічні шийні вузли (nodi cervicales laterales; nodi colli laterales), що поділяються на:

- поверхневі вузли (nodi superficiales);

- верхні глибокі вузли (nodi profundi superiores);

- нижні глибокі вузли (nodi profundi inferiores);

- надключичні вузли (nodi supraclaviculares);

- додаткові вузли (nodi accessorii).

Поверхневі бічні шийні вузли розміщені вздовж зовнішньої яремної вени (v. jugularis externa) і приймають лімфу зі шкіри та поверхневої фасції.

Глибокі бічні шийні вузли розміщені вздовж внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna). Вони приймають виносні лімфатичні судини з язика (lingua), глотки (pharynx), мигдаликів (tonsillae), гортані (larynx), щитоподібної залози (glandula thyroidea) і м’язів шиї (musculi colli).

З виносних лімфатичних судин глибоких бічних шийних вузлів (nodi cervicales laterales; nodi colli laterales) формуються відповідно правий і лівий яремні стовбури (trunci jugulares dexter et sinister), які впадають у правий чи лівий венозні кути.