4. Функції міжн. П:

• координаційна (стабілізуюча) – Д встановлює стандарти, загально визначені правила поведінки в різних сферах взаємовідносин;

• регулятивна – прийняття Д-ми твердовизначених правил "гри";

• протидія існуванню та поява нових відносин та інститутів, що не відповідають цілям і принципам міжн. П;

• інтернаціоналізація міжн. П;

• охоронна – міжн. П створює механізм захисту: при порушенні відповідних зобов"язань суб"єкти міжн. П мають право використовувати санкції, що допускаються міжн. П;

• соціальна.

5. Міжн. П сприймається як єдина складова. Критерій – це інтерес. Міжн. прив. П врегульовує відносини в сфері цив., сімейних, спадкових відносин, обтяжені іноземним елементом. Н-д, колізія норм при розлученні гр-нина Укр. з іноз. гро-ном вирішується міжн. П (вирішується за тим зак-ом, де укладався шлюб). В широкому розумінні і ті, і ті відносини регулюються міжн. відносини. Принципи міжн. П регулюються і публ, і прив. відносини. Суб"єкт – ось відмінність між прив. і публ. міжн. П. Прив. П – фіз. особа, юр. особа. За предметом: публ. – публ. відносини, прив. – прив. відносини. За джерелами: публ. – міжн. прав. акти, прив. – нац. зак-во. За методом регулювання: публ. – договірний, прив. – подолання колізій. За видом відповідальності. За сферою дії: публ. – глобальне поширення, прив. – локальне поширення.

6. Це питання пов"язане з ТДП.

Міжн. норма – правило поведінки, що визначається Д-ми та ін. суб"єктами міжн. П в якості юр. обов"язкового.

Риси міжн. П:

• можуть бути персоніфіковані і не персоніфіковані (тобто для всіх);

• юр. обов"язковість;

• майже всі норми міжн. П склад-ся з диспозиції і гіпотези. Санкція відсутня через те, що міру відповідальності і конкретні санкції визначають самі суб"єкти міжн. П з переліку засобів, що допустимі міжн. П. Санкції можуть накладати суб"єкти як індивідуально, так і колективно. Санкції можуть накладатися і міжн. орг-ціями.

Класифікація міжн. норм:

1. юр. сила норми: диспозитивні, імперативні;

2. за змістом правил поведінки: матеріальні, процесуальні;

3. за призначенням в мех.-змі прав. регулювання: регулятивні, охоронні;

4. за сферою дії: універсальні (для усіх суб"єктів міжн. П), регіональні (н-д, регіон Євросоюз, Африк. континент), локальні (для 2-х суб"єктів), субрегіональні (ширші, ніж регіональні, але вужчі, ніж універсальні). Н-д, до док-ту, що укладається в Євросоюзі, приєднується ін. Д, що не входить в ЄС).

5. за засобом створення норм: договірні, звичаєві.

В міжн. П існують норми м"якого П, що позначає такі явища,. це: особливий вид міжн. норм, що не породжує чітких прав і обов"язків, а містить заг. настанови. Дя таких норм хар-ні такі терміни: "добиватись", "прагнути", "приймати необхідних заходів". Прикладом можуть бути політичні угоди, рішення (резолюції) міжн. орг-ції, спільні заяви та комюніке (форма заяви). В міжн. П рішення міжн. організацій не є заг. обов"язковим.

Норми міжн. П використовуються у випадках, коли сторони не можуть взяти на себе відповідні зобов"язання, але визнає необхідність регулювати ці відносини. Норма міжн. П забезпечує регулювання відносин до моменту остаточного врегулювання. Прикладом є Преамбула Декларації прав людини і гр-нина.

7. В зв"язку із зростанням взаємовідносин суб"єктів міжн. П створ. окрім форми договірної і звичаєвої існують і нові форми створення міжн. П – під егідою міжн. орг-ції.

Міжн. орг-ція може приймати рішення, що є обов"язковими. В міжн. орг-ції може виникати ідея створення міжн. договору, проходити всі етапи і до прийняття. Цей процес пов"язаний із теорією узгодження воль суб"єктів міжн. П: створення норми можливе лише за волею, узгодженою між суб"єктами. Узгодження воль проходить через стадії: узгодження воль держав відносно змісту правил поведінки; узгодження воль відносно визнання таких правил в якості юр. обов"язкових. Створення міжн. норми визначається через узгодження та взаємообумовленості воль. Узгодженість означає, що норма міжн. П не є продуктом нової єдиної волі, а продукт узгодження воль. В цьому відмінність міжн. П від нац-ного. Взаємообумовлена ознака – згода Д на визнання норми в якості норми міжн. П дається за умови аналогічної згоди ін. Д. Ця теорія чітко простежується і при договірному створенні норм.

Щодо міжн. звичаїв, то хоч процес відрізняється від договірного, але зміст залишається той самий (н-д, загальновизнана практика – це міжн. звичай).

Щодо норм міжн. орг-ції, то рішення можуть бути прийняті більшістю членів міжн. орг-ції. Це пояснюється тим, що при вступі до міжн. орг-ції Д схвалює статут цієї орг-ції, дке зазначається саме такий порядок прийняття міжн. норми.

Міжн. звичай є розвитком норм договірного П, але звичай може бути забезпеченням норми договірного П. Н-д, Віденська конвенція про дипломатичні відносини. 1961 р. – офіційним учасником її є не всі Д, але більшість Д світу, що не є учасниками цієї конвенції, врегульовують відносини за нею.

Пролема джерел полягає у визначенні, які норми можна визначити міжн., а які – ні. Статут Міжн. суду ООН – ст 38.

Джерела:

• міжн. конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила безумовно визнані Д, що сперечаються;

• заг. принципи П визнані цивілізованими націями;

• міжн. звичай, як доказ міжн. практики;

• суд. рішення та доктрини найбільш кваліфікованих науковців міжн. публ. П усіх націй.

На даний момент можна визначити джерелами:

• обов"язкові нормативні резолюції міжн. орг-цій;

• міжн. договір – угода між Д або ін. суб"єктами міжн. П;

• нац. зак-во та рішення нац. судів (опосередковане джерело). Н-д, піратів в середньовічній Англії вішали на реї, згодом ця норма перейшла в міжн. П.

8. Міжн. П є особливою сис-мою.

• норма міжн. П;

• інститут П;

• галузь П (підгалузі):

  • П міжн. безпеки;

  • П міжн. договорів;

  • П міжн. орг-цій;

  • П зовнішніх зносин;

  • міжн. гуманітарне П:

    1. у військовий час;

    2. у мирний час (в сфері забезпечення прав і свобод людини).

  • міжн. П по співробітництву в б-бі зі злочинністю;

  • міжн. екологічне П;

  • міжн. морське П;

  • міжн. повітряне П;

  • міжн. космічне П.