62. Технологія формування іміджу організації та політичних лідерів

Досвід із формування іміджу кандидатів в органи представницької й виконавчої влади показує, що імідж має базуватися на 3—4 характеристиках, "зав´язаних" в єдину структуру особистості кандидата. Цього цілком достатньо, щоб у політика було своє політичне обличчя. Наведемо кілька політичних образів, використовуваних у виборчих кампаніях.

1. Досвідчений керівник — господарник, керівник-професіонал.

2. Непримиренний борець з корупцією.

3. Захисник слабких і знедолених.

1. Людина, що мислить державно.

2. Відомий учений-економіст.

3. Добрий сім´янин, турботливий батько.

1. Захисник Батьківщини.

2. Талановитий організатор.

3. Прогресивний сміливий реформатор.

До домінантних компонентів під час конструювання іміджу можна віднести: розуміння організацією й політиками соціально-економічних завдань, стурбованість проблемами, які хвилюють людей; готовність брати на себе відповідальність за рішення, реалізація яких здатна що-небудь змінити на краще; ціннісно-моральний ореол, який "збирає" й "завершує" образ. Перша домінанта звернена до розуму виборця, друга демонструє волю організації, політичних діячів, а третя пов´язана з глибинними шарами народної свідомості й підсвідомості та відображає якості, які високо цінуються й сприймаються як свої в даній культурі. Остання домінанта може виявитися вирішальною для політика. Так, в іміджі Кучми в період обрання його на посаду Президента України спрацювали рішучість, воля, цілеспрямованість, твердість характеру. Привабливим (за силою впливу на людей) виявився й ореол борця з соціальною несправедливістю та привілеями.

3. Значні політичні дивіденди приносить харизматичний вигляд політика, який володіє якоюсь особливою привабливістю, таємничістю й здатністю впливати на ірраціональні шари свідомості.

Для формування необхідного іміджу організації та її політичних лідерів доцільно виконати такі дослідницькі завдання:

- порівняти програмні документи організації з установками й гаслами інших організацій, визначити програшні положення, формулювання, лексичну виразність, стиль викладу. Важливо враховувати, що ключові положення організації і політичних лідерів, висунуті перед електоратом, — це свого роду товар на політичному ринку ідей, які конкурують між собою. Товар повинен бути доступним, виражати інтереси тих соціальних груп, на які організація робить ставку у своїй боротьбі за маси, за голоси виборців.

- вивчити ступінь популярності організації, рівень підтримки її населенням (за допомогою соціологічних досліджень, експертних оцінок та інших способів оцінювання суспільної думки), аналіз критичних зауважень і побажань людей на адресу організації та її лідерів, оперативне відображання цих моментів у гаслах і в тактиці поведінки.

Імідж організації, політичних діячів керований!

Необхідно розробити технологію ідеологічного (пропагандистсько-агітаційного) підкріплення, "впровадження" гасел, соціально-економічних і політичних пріоритетів, які представляють програму організації, у свідомість виборців, потенційних груп електорату, на активну підтримку яких можна розраховувати під час проведення відповідної організаційної і масово-політичної роботи.

План повинен передбачати заходи для проведення політичного маркетингу з метою вивчити склад виборців на типових виборчих округах, їхні переваги й реакції на імідж організації та її лідерів. Тільки на цій основі можна буде правильно формувати імідж і вносити зміни в його складники в ході виборчої кампанії.

Очевидно, доцільно передбачити й низку заходів для вивчення іміджу політичних конкурентів і ступеня їхньої популярності, щоб можна було нейтралізувати в масово-політичній роботі їхні сильні сторони і вигідно для своєї організації обіграти слабкі.

Відносини з публікою, громадськістю найбезпосередніше впливають на формування й дієвість іміджу організації та політичних діячів. Установити постійний контакт з представниками громадськості і з засобами масової інформації на основі використання широкого інформаційного потоку для створення потрібного іміджу — це в інтересах організації.

Пресу, радіо і телебачення треба використовувати для створення "суспільного обличчя" організації, для взаєморозуміння з громадськістю й нейтралізації слухів чи перекрученої політичними супротивниками інформації.

Не можна недооцінювати значення для створення доброго іміджу й ролі друкованої продукції, наочної агітації (листівок, плакатів, буклетів, фотоблискавок, гасел), публіцистичної літератури, кінороликів і відеокліпів та відеофільмів. Головна до них вимога — помітність оформлення, "кинджальність" тексту, емоційна забарвленість, стислість, незвичність лексики, словесних зворотів (відмова від мовних штампів, зашкарублих виразів тощо).