16. Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: конституційні аспекти

Стаття 59. КУ Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Можливість одержання кожною особою правової допомоги є важливим благом у будь-якому цивілізованому суспільстві. Право на юридичну допомогу є невід'ємним правом кожної людини і виступає органічною частиною правового положення особи в державі, одним з найважливіших факторів активної участі населення в житті країни. Право на юридичну допомогу знайшло своє закріплення й у нормах міжнародного законодавства: ст. 11 Загальної декларації прав людини і громадянина, ч. З ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, підпункті «з» п. З ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 93 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями.

Крім Конституції України право на юридичну допомогу одержує своє відображення та розвиток і в інших нормативно-правових актах — Кримінально-процесуальному кодексі України, Цивільному процесуальному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, Законах України «Пре адвокатуру», «Про захист прав споживачів», «Про нотаріат», «Про прокуратуру», «Про міліцію» «Про забезпечення безпеки осіб, як: беруть участь у кримінальному судочинстві» і багатьох інших. Право на правову допомогу — це закріплене в Конституції України та в інших законодавчих актах відповідно до міжнародно-правових стандартів право кожного на одержання послуг юридичного характеру з метою забезпечення реалізації особистих (громадянських), політичних, економічних, соціальних і культурних інтересів, а також захисту прав і свобод особи. Юридична допомога необхідна особі при формуванні правосвідомості, при забезпеченні реалізації прав і свобод, а також при їх захисті.

Повноваження, порядок організації і діяльності адвокатури визначаються Законом України «Про адвокатуру». Права й обов'язки адвокатів при виконанні доручень по цивільних, кримінальних справах, справах про адміністративні правопорушення регламентуються також відповідним законодавством — Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом, Кодексом України про адміністративні правопорушення тощо. Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та склав Присягу адвоката України.

17. Право особи на отримання кваліфікованої правової допомоги: міжнародно-правові аспекти

Рекомендація Комітету міністрів державам учасницям про свободу професійної діяльності адвокатів 25.10.2000 р., розд. 5 «доступ усіх осіб до адвокатів: Слід вжити всіх необхідних заходів для забезпечення ефективного доступу всіх осіб до правових послуг, які надаються незалежними адвокатами. Адвокатів слід заохочувати до надання правових послуг особам, які перебувають в економічно несприятливому становищі. Урядам держав-учасниць слід, коли це служить забезпеченню ефективного доступу до правосуддя, забезпечити надання ефективних правових послуг особам, які перебувають в економічно несприятливому становищі, зокрема особам, які позбавлені свободи. Обов’язки адвокатів щодо їхніх клієнтів не мають залежати від того, що їхні гонорари повністю або частково сплачуються з державних коштів. Основні положення про роль адвокатів, прийняті ООН 1990 р., в яких також є спец. розділ «доступ до адвокатів і юр. допомоги: закріпл. право людини зверн. до адвоката на усіх стадіях кримін. процедури. Уряди повинні гарантувати рівний доступ до адвокатів, незал. від раси, кольору шкіри. Особл. увага має приділятися бідним, незаможнім людям. Уряди повинні інформувати сусп.. про його права щодо отримання прав. допомоги. Міжн. пакт про громадянські і політичні права, ст..2: держава зобов’язується забезпечити всякій особі, права якої порушено, ефективний засіб прав. захисту, навіть якщо це порушення було вчинено офіційними особами. Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлен. волі 1990 р.