37. Класифікація етичних цінностей

• Головні людські цінності, які більшою чи меншою мірою входять до всіх інших етичні цінності (цінність життя, свідомості, правди, діяльності, страждання, сили, свободи волі, передбачення, цілеспрямованості);

• чесноти (справедливість, мудрість, сміливість, самовладання, любов до ближнього, правдивість і щирість, вірність і відданість, доброта і співчуття, довіра і віра, скромність і смиренність, цінність поводження з іншими);

• більш приватні етичні цінності (любов до самого далекому, здатність дарувати іншим своє духовне надбання, цінність особистості, любов, спрямована на ідеальну цінність чужої особистості).

38. Вчинок — це спосіб особистісного існування у світі. Все, що існує в людині і в олюдненому світі, є вчинковим процесом і його результатом.

моральний вчинок - ця високоморальна свідома дія, що відповідає правилам моралі. Кант вважав, що вчинок придбаває моральну якість тільки тоді, коли він здійснюється заради боргу, із-за однієї лише поваги до морального закону.

як моральна оцінка наших вчинків, виказуючи відповідне моральне переживання. І ця оцінка є дуже важливою, оскільки совість формується на основі інтеріоризації моральних вимог середовища і певним чином відображає їх суспільний характер. Але совість передусім є особистісною оцінкою фактів, виразником нашого суб'єктивного ставлення до явища, яке морально оцінюється.

39. Етичні категорії — основні поняття науки етики, що відбивають структуру феномена моралі й визначають специфіку морального осмислення людського буття. Особливістю етичних категорій є те, що вони утверджують реальність належногоЗокрема, вичленовуються: а) категорії моральної свідомості — добро і зло, сенс життя, обов'язок, відповідальність, справедливість, моральний ідеал, щастя; б) категорії моральної самосвідомості — честь, гідність, совість, сумління, розкаяння, сором; в) категорії етичної діяльності — вибір, свобода вибору, свобода волі, вчинок, ціль і засоби діяльності (моральний аспект), мотив і результат діяльності (моральний аспект); г) категорії моральних відносин (категорії етичного спілкування) — відкритість і замкненість, толерантність, повага, пошана, співчуття, співстраждання, милосердя, любов; д) структурні категорії моралі — норма моральна, цінність моральна, принцип моральний, чеснота, доброчесність, порок, імператив, оптатив (спрямованість на досягнення блага), взаємність та ін.

40. корисне, приємне , гідне.

41. ДОБРО - в широкому значенні слова, як благо, означає, по-перше, ціннісне представлення, що виражає позитивне значення ч.-л. у його відношенні до деякого стандарту, по-друге, сам цей стандарт. У живій мові слово "Д". вживається для позначення самих різних благ.

З розвитком моральної свідомості і етики виробляється строгіше поняття власне морального Д.: а) Д. усвідомлюється як особливого роду цінність, що не стосується природних або стихійних подій і явищ : Д.(як і зло) характеризує дії, здійснені вільно, заради них самих, а не заради чогось стороннього; б) Д. знаменує не просто вільні, але свідомо співвіднесені з вищими цінностями, з ідеалом, вчинки. З цим пов'язаний позитивний нормативно-ціннісний зміст Д. : воно полягає в подоланні відособленості, відокремленості і відчуження між людьми, затвердженні взаєморозуміння, моральної рівності і гуманності у відносинах між людьми.

Англійський філософ-етик Дж. Мур у трактаті "Принципи етики" (1903) стверджував: визначити власне добро в принципі неможливо, добро ґрунтується на інтуїтивній природі, а всі спроби визначити добро є натуралістичною помилкою, котру він інкримінує різноманітним проаналізованим у його книзі концепціям морального добра. Провівши таку нищівну критичну роботу, яка залишила глибокий слід в етиці XX ст., сам Мур доходить висновку про те, що визначити добро як таке в принципі неможливо . Кожна людина, зазначає англійський філософ, узагалі кажучи, розуміє значення поняття «добро», однак це знання є чисто інтуїтивним: людина не може здати собі справу про те, з допомогою яких кроків свідомості вона до цього знання прийшла.