9.Вимоги та оцінка якості керамічних виробів.

Керамічні побутові товари використовуються для задоволення, матеріальних і духовних потреб людини. Тому, враховуючи приготування, зберігання і споживання їжі та одночасне задоволення естетичних потреб в процесі експлуатації керамічних побутових товарів та можливості створення гармонійного інтер'єру житла, встановлені вимоги та визначені показники якості керамічних виробів.

Основні вимогами до побутових керамічних товарів: функціональні, естетичні, ергономічні, вимоги до надійності в експлуатації. Враховуючи відповідність виробів цим вимогам в сукупності встановлюються їх показники якості та проводиться оцінка якості керамічних побутових товарів.

Функціональні вимоги: здатність виробів вмістити і зберігати їжу і напої, легкість діставання їжі і напоїв з виробу, а також універсальність виконання обох функцій. Вироби повинні бути непроникними для їжі і напоїв і не руйнуватись під їх дією. Вони повинні бути також стійкими до різних зовнішніх впливів (атмосферних, хімічних, теплових та механічних), що залежить від будови черепка (щільність, пористість) та наявності й природи глазурного шару (хімічної стійкості, термостійкості тощо). Простота та легкість діставання їжі і напоїв з виробів зумовлені конструкцією, оптимальністю форми і розмірів виробів.

За формою вироби повинні відповідати еталонам, форма виробу повинна включати відповідність утилітарним та естетичним вимогам, стійкості, відповідності приставних деталей з основною формою і розмірами та ін. Від форми та розміру виробу залежить ступінь його заповнення, який визначається співвідношенням діаметра верхнього отвору і максимальної висоти за допомогою так званого функціонального кута. Функціональний кут — це кут нахилу посудини, при якому відривається перша крапля рідини. Так, для чашок, кухлів, бокалів він становить 11, 13, 16°; для чайників, молочників і глечиків — 16°42ґ, ? для тарілок — 5°42ґ6ґґ. універсальність виробу характеризує виконання ними різних функцій — від зберігання до вживання їжі та напоїв.

Ергономічні вимоги характеризують відповідність керамічних виробів антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним особливостями людини, що визначатиме зручність користування цими виробами.

Крім того, ергономічні вимоги стосуються гігієнічних властивостей керамічних товарів, тобто норм виділення шкідливих речовин та можливості очищення від забруднення у процесі їх використання. Важливою ергономічною вимогою є нешкідливість керамічних фарб та глазурі. Рівень забруднення і очищення залежить від наявності глазурі та різних приставних деталей й інших прикрас тощо. Вироби з гладкою блискучою поверхнею значно менше забруднюються і легше очищаються, ніж вироби з шерехатою поверхнею та приставними деталями. Верхній діаметр порожнистих виробів повинен бути таким, щоб вироби можна було легко мити рукою чи іншими засобам.

Естетичні вимоги керамічних побутових товарів — відповідність виробу цілісності композиції, раціональності форми, інформативності та досконалості виробничого виконання виробу.

Цілісність композиції характеризує загальне просторове вирішення форми, її декоративність, художньо-конструктивне вирішення, а також пропорційність форми з характерними для неї масштабністю, контрастністю, гармонійністю композиції. Раціональність форми виробу проявляється в функціонально-конструкторській суті виробу через логічність просторового і декоративного вирішення форми та її елементів і відповідність пластики форми властивостям керамічного матеріалу і технології його обробки. Вироби раціональної форми є найбільш корисними, міцними, стійкими та красивими.

Інформативність побутових керамічних виробів проявляється в оригінальності форми, декору, які відрізняють даний виріб від інших, та у відповідності його сучасним стилю і моді.

Досконалість виробничого виконання характеризує вимоги до технології виробництва (формування, глазурування, декорування) виробів з метою отримання виробу хорошого товарного вигляду, без наявності дефектів зовнішнього вигляду.

Так, для фарфорових виробів, згідно з НТД,естетичні показники (білість, просвітлюваність, ступінь досконалості форми і декору, блиску, ступінь цілісності композиції, точність відтворення зразка-еталона, показник досконалості виробничого виконання) повинні відповідати встановленим нормативам та вимогам.

Надійність в експлуатації — важлива вимога до керамічних побутових товарів, яка визначається їх довговічністю та збережуваністю. Довговічність виробів залежить від фізичного та морального зношування, зумовлених як особливостями будови їх черепка, конструктивного вирішення, так і погіршенням утилітарних та естетичних властивостей. Збережуваність керамічних виробів має важливе значення при їх транспортуванні та зберіганні. Вони при цьому повинні залишатись високоякісними, з комплексом всіх споживних властивостей, які були сформовані в процесі виробництва.

Оцінку якості керамічних виробів проводять інструментальним та органолептичним методами.

Органолептичним методом встановлюють наявність дефектів та відповідність виробів вимогам стандартів та інших нормативних документів.

Інструментальним методом визначаються такі показники: термічна та хімічна стійкість глазурі і декору, щільність і водопогли-нання, білість та просвітлюваність (для фарфорових виробів).

Так, за якістю виготовлення фарфоровий посуд повинен відповідати вимогам ГОСТ 28390-89 "Изделия фарфоровые. Технические условия". Всі матеріали для виготовлення фарфорового посуду (маси, глазурі) повинні бути допущені Міністерством охорони здоров'я. Внутрішні поверхні виробів, що стикаються з харчовими продуктами, не повинні виділяти свинець і кадмій в кількості вище норми: для плоских виробів — свинець і кадмій — по 1,7 мг/дм²; для порожнистих виробів, середніх і дрібних — відповідно 5 і 0,5; крупних — відповідно 2,5 і 0,25 мг/дм². Вироби повинні мати щільний (не більше 0,2% водо-поглинання) спечений черепок, покритий безкольоровою глазурою.

Білість фарфорових виробів повинна бути не менше 64% для І сорту, і 58% - для II сорту. Просвітлюваність для виробів товщиною черепка не більше 2,5 мм повинна бути для виробів І сорту не менше 30% і для II сорту — не менше 15%. Термостійкість звичайних виробів не нижче 8 теплозмін (20°—185°). Посуд повинен бути міцним і не повинен руйнуватись при зберіганні по 100 виробів протягом 5 днів. Приставні деталі повинні бути міцно прикріплені до основного виробу. Незаглазурований край виробу, ніжка виробу повинні бути ретельно зашліфовані. Кожний виріб повинен бути стійким на горизонтальній площині. При нахилі чайника чи кавника на 70° кришка не повинна випадати. Посуд випускають 1 і 2 сорту. Сорт посуду визначають за обмежувальною системою з урахуванням дефектів зовнішнього вигляду, а також показників білості та проствітлюваності фарфорового черепка Недопустимими дефектами у фарфоровому посуді є матовість, плішини, збирання глазурі на лицьовій поверхні, вигарки, задувка, а також такі дефекти декорування, як перепалення і недопалення фарби і деколі, скипання фарби, відшарування фарби.

Фаянсовий посуд за якістю виготовлення повинен відповідати вимогам ГОСТ 28391-89 "Изделия фаянсовые. Технические условия". В основному вимоги до фаянсового посуду стосовно вмісту свинцю і кадмію, кислотостійкості, міцності, стійкості ідентичні вимогам до фарфорового посуду. Фаянсовий посуд за якістю також ділять на 1 та 2 сорти. Фаянсові вироби повинні мати водопоглинання черепка не більше 12%. Термостійкість виробів з кольоровою глазурою повинна бути не менше як 115°С, для виробів з безкольоровою глазурою — 125°С і не менше 7 теплозмін. Не допускаються "підрив" всіх приставних деталей, незаглазуровані односторонні тріщини і подряпини, матовість глазурі, "летілий" край, сухість глазурі, цек, "зліпиш", вигарки і закопченість. При декоруванні фаянсового посуду не допускаються недопалення і перепалення фарб і декору, забруднення фарбою, подряпини на малюнку.

Майолікові вироби за якістю виготовлення повинні відповідати вимогам ТУ 21-10-66-88 "Изделия майоликовые".

Ці вироби повинні мати черепок з водопоглинанням не більше 15%, поверхню гладку чи рельєфну, край рівний чи фігурний. Глазур повинна міцно утри-муватись на черепку і витримувати без появи цеку не менше 4 теплозмін. В залежності від виду, характеру, кількості і місцезнаходження дефектів черепка і глазурі та дефектів декору майолікові вироби поділяють на сорти: 1 і 2.

Маркування на керамічні вироби наносять незмивною фарбою чи декалькоманією безпосередньо на вироби зі зворотного боку, а потім закріплюють його випалюванням.

На дні виробу маркування містять товарний знак, сорт (червоний колір — І сорт, зелений — II сорт).

Маркується також споживча, групова і транспортна тара, в якій вказують найменування підприємства-виробника, його товарний знак, найменування виробу, кількість продукції в одиницях упаковки, артикул, сорт, дата упаковки, позначення стандарту на конкретну продукцію. Для пакування посуду використовують тару споживчу — коробки з картону, паперу і комбінованих матеріалів, папери полімерні; ящики дерев'яні, з гофрованого картону; тару транспортну — ящики дерев'яні, із гофрованого картону; матеріали допоміжні — папір обгортковий і прокладний, макулатуру паперову і картонну, картон гофрований, стружку дерев'яну, траву морську висушену, шпагат технічний або паперовий.

Упаковують керамічні вироби одного найменування (за виключенням чашок з блюдцями чи бокалів з блюдцями, які упаковують разом), розміру, форми, сорту і декорування. Чашки і блюдця повинні бути загорнуті в папір через один виріб, а потім по 2 — 4 — 6 штук — в пакет ручками всередину чашок.

Чайники, кавники, цукорниці, маслянки повинні бути обгорнуті папером по одному виробу. Допускається упаковка до десяти виробів разом, при цьому кожний виріб повинен бути попередньо загорнутий.

Тарілки повинні бути загорнуті в папір через один виріб чи між ними повинні бути прокладені паперові листи. Стопу тарілок вкладають в картонну коробку або загортають папером в пачку та обв'язують шпагатом. Посуд, упакований в пачки вказаними вище способами, формують в групову упаковку, для цього її згортають в папір та прокладають між горизонтальними і вертикальними рядками різні амортизуючі матеріали. Маса брутто групової упаковки повинна бути не більше 20 кг. Художньо-декоративні вироби і подарункові вироби упаковують в коробки з гофрованого картону, строго фіксуючи їх положення.

Транспортують керамічні вироби як залізничним транспортом в вагонах і контейнерах, так і автотранспортом. Для запобігання руйнування виробів підлога і кожний ряд виробів, а також всі вільні місця і зазори між рядами заповнюються дерев'яною стружкою.

В нижніх рядах розміщують більш масивні і важкі вироби, у верхніх — більш легкі і цінні, якщо при транспортуванні можливі перевалки в дорозі, то вироби упаковують в дерев'яні ящики масою по 100—140 кг, яких у вагон вміщується 72. На контейнерах і залізничних вагонах роблять попереджувальні написи "Обережно, скло!". Не дивлячись на ретельну упаковку, при транспортуванні не виключається бій виробів, особливо складної форми. Норми втрат (бою) виробів встановлені на товари вітчизняного виробництва та імпортні у відсотках від суми вартості товару в залежності від виду виробу, виду транспорту, місця розташування складу та відстані перевозки (0,6—1%). На підприємствах оптової та роздрібної торгівлі втрати товарів, які утворилися при зберіганні і реалізації, встановлені в розмірі 0,05% суми вартості товару.

Зберігають керамічні вироби в сухих, провітрюваних приміщеннях, оберігаючи їх від впливу атмосферних опадів і забруднень. Вироби розміщують на стелажах, при цьому враховують вид, сорт декорування тощо.