2.2 Структура програми

Структуру програми мовою Паскаль у загальному вигляді наведено на рис. 1.1. Вона складається із заголовку, розділу опису і розділу операторів.

ЗАГОЛОВОК ПРОГРАМИ

РОЗДІЛ ОПИСУ

Uses список бібліотек ;  розділ бібліотек ;

Label список міток ;  розділ міток ;

Const список констант;  розділ констант;

Type список типів;  розділ типів;

Var список змінних;  розділ змінних;

Procedure , Function;  розділ опису підпрограм;

РОЗДІЛ ОПЕРАТОРІВ

begin

оператор 1; ... оператор n;

end.

Рисунок 1.1  Структура програми

Заголовок містить необхідне службове слово Program та ім'я програми, задані користувачем-програмiстом. Службові слова мови Object Pascal – це назви стадартних функцій, операцій або слова, що входять до складу оператора. Ці слова не можна використовувати при складанні програм як імена змінних.

Розділ опису призначено для оголошення й опису всіх даних, які зустрічаються у програмі, і містить такі шість розділів: бiблiотеки, мітки, константи, типи, змінні, процедури й функції. Ці розділи повинні розташовуватися в строго названому порядку. Наявність у програмі всіх розділів не є обов’язковою. Оголошення процедур і функцій становлять один розділ.

Розділ операторів замикається в операторні дужки вигляду: begin (початок) і end (кінець), причому після end ставиться крапка. В цьому розділі записується послідовність виконуваних операторів. Будь-який розділ, окрім останнього, може бути відсутнім. Між розділами і операторами ставиться крапка з комою. В кінці програми повинна стояти крапка.

Програма на Object Pascal записується у довільній формі, оператори не прив'язані до певної позиції рядків. В одному рядку можна розташувати декілька описів чи операторів. Припускається перенесення з одного рядка на інший рядок описів чи операторів, але не можна розділяти слова, константи і складові символи.

2.3 Стандартні типи даних

Кожний елемент даних, використовуваних у програмі, є або константа, або змінна, або функція, або вираз. Кожній змінній надається певний тип, котрий визначається в розділі змінних. Тип константи однозначно визначається її значенням, і її тип визначається в розділі констант.

Спочатку ми будемо користуватись даними стандартних типів: цілий (integer), дійсний (real), символьний (char) і рядковий (string). Розглянемо їх більш детально.

2.3.1 Дані цілого типу

Дані цілого типу визначають множину цілих чисел у різних діапазонах. Існують п’ять цілих типів, які розрізняються припущеним діапазоном значень і розміром оперативної пам’яті, яку вони займають. Цілі типи позначаються ідентифікаторами integer, byte, shortint, word, longint; їхні характеристики наведено у таблиці 1.1.

Над даними цілого типу можна виконувати такі арифметичні операції, котрі дають цілий результат: + (додавання), – (віднімання), * (множення), div (ділення без остачі, з відкиданням дробової частини), mod (здобуття цілої остачі за цілочисельного ділення). Наприклад, нехай А=16, В=3, С=–11 – змінні цілого типу, тоді припустимі є такі операції: А+В (результат 19), А–4 (результат 12), В*С (результат –33), А div В (результат 5), А mod В (результат 1). При діленні даних цілого типу здобувається результат дійсного типу.

Таблиця 1.1 Діапазон значень даних цілого типу

Цілий тип	Діапазон значень	Обсяг пам’яті
Shortint	-128...127	1 байт
Integer	-32768...32767	2 байти
Longint	-2147483648...2147483647	4 байти
Byte	0...255	1 байт
word	0...65535	2 байти

З аргументами цілого типу використовуються такі стандартні функції: sin(x), cos(x), ln(x), sqrt(x), arctan(x), exp(x), sqr(x), abs(x), succ(x), pred(x), odd(x). Перелік основних стандартних функцій цілого типу наведено у додатку.