15. Суд як обов'язковий суб'єкт процесуальних правовідносин.

Склад суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин не є незмінним та постійним. Він залежить від обставин справи, предмета судового розгляду, від характеру спірного матеріального правовідношення, що має місце між сторонами, від стадії (етапу) процесу та характеру процесуальних дій, які вчиняються в ході розвитку процесу, та інших факторів. Проте один суб’єкт при цьому залишається незмінним – це суд.

Особливий статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин визначається, в першу чергу, конституційними принципами, якими закріплено, що цей орган влади є єдиним, який наділений компетенцією здійснювати правосуддя в Україні. Саме суд перевіряє наявність або відсутність підстав для порушення конкретної цивільної справи, створює умови для її розгляду та своїм владним актом вирішує спір між сторонами, тим самим здійснюючи захист порушеного чи оспореного суб’єктивного цивільного права та/або охоронюваного законом інтересу. Тому суд є обов’язковим суб’єктом всіх процесуальних правовідносин, що виникають в цивільному процесі.

Правосуб’єктність суду. Правовий статус суду визначається його правосуб’єктністю, структурними компонентами якої є юрисдикція та чисельні повноваження, які суворо визначені законом. Кожен суд наділений тільки йому притаманною юрисдикцією та комплексом повноважень.

Юрисдикція як елемент цивільної процесуальної правосуб’єктності суду визначає сферу діяльності органів судової влади. Так, відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі.

Особливість прояву правосуб’єктності суду полягає в тому, що на відміну від інших учасників процесу (сторін, третіх осіб) йому не притаманна праводієздатність. Оскільки суд, як орган влади, вже наділений комплексом прав та обов’язків та не може своїми діями набувати нових, стосовно його правосуб’єктності доцільно говорити про компетенцію як про комплекс повноважень визначених законом.

Якщо юрисдикція визначає сферу впливу, то компетенція визначає спосіб впливу на суспільні відносини. Своєю чергою компетенція судів різних ланок також різниться. Владні повноваження суду проявляються у сукупності передбачених законом повноважень, для виконання яких суд через службових осіб вчиняє комплекс процесуальних дій.

16. Спірні питання щодо змісту цивільних процесуальних правовідносин.

17. Особливості системи цивільних процесуальних правовідносин.

У науці цивільного процесуального права, поняття «система цивільних процесуальних правовідносин» обґрунтована і детально розглянута Н.О. Чечіною. Авторка зазначала, що цивільні процесуальні правові відносини існують завжди, як складові частини певної системи, тобто знаходяться у взаємному й обов’язковому зв’язку одні з іншими. Жодне процесуальне правовідношення не може існувати і розвиватись відокремлено, само по собі, без послідуючих, обов’яз-ково виникаючих після нього відносин, або без наявності відносин,

які передують їм у часі. Отже, на відміну від матеріальних правовідносин, кожне з яких може існувати само по собі, цивільні процесуальні правовідносини пов’язані між собою та існують

лише в системі.

Оскільки процесуальні правовідносини утворюють систему, то виникнення і розвиток одних правовідносин залежить від виникнення і розвитку інших. Зокрема, виникнення правовідносин між судом і свідком залежить від виникнення правовідносин між судом і позивачем, судом і відповідачем. Отже, твердження про відсутність єдності між цивільними процесуальними правовідносинами хибне.

Цивільні процесуальні правовідносини розглядаються як система конкретних, індивідуалізованих правових зв’язків, які розвиваються під час руху цивільної справи від її виникнення до припинення. Вони утворюють систему тісно взаємопов’язаних і взаємозумовлених правовідносин. Це їх характерна особливість. Дана система складається із сукупності відносно самостійних правовідносин, які відрізняються одне від одного за підставами виникнення, суб’єктним складом, змістом, об’єктом. Але разом з тим, жодне з них не може існувати ізольовано від інших.

Досліджуючи системний характер цивільних процесуальних правовідносин, звертаємо увагу на те, що сутність системи цивільних процесуальних правовідносин, як будь-якої іншої системи, можна розкрити через з’ясування структурних та функціональних зв’язків її елементів.

Структурні зв’язки характеризують систему цивільних процесуальних правовідносин через її складові елементи (об’єкт, зміст, суб’єкт) та внутрішню будову даних структурних елементів.

Зазначені елементи взаємопов’язані між собою стійкими зв’язками й організовуються в систему.

Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, на основі наданих прав і обов’язків здійс-

нюють процесуальні дії (зміст) для досягнення мети їх вступу у процес (об’єкт). Функціональні зв’язки системи цивільних процесуальних правовідносин це ті зв’язки, які характеризують взаємодію і взаємозалежність її структурно-утворюючих елементів у процесі їх функціонування.

Функціональні зв’язки елементів системи цивільних процесуальних правовідносин проявляються в тому, що кожен суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин, їх об’єкт і зміст перебувають у взаємозв’язку та взаємодії з іншими, що зумовлює саме існування і функціонування відносин, які виникають у цивільному судочинстві як стійкої та злагодженої системи.

Система цивільних процесуальних правовідносин самостійна й індивідуальна для кожної конкретної справи. Кількість цивільних процесуальних правовідносин, які утворюють систему у конкретній справі, у кожному окремому випадку визначається змістом самої справи і залежить від кількості суб’єктів і від змісту процесуальних дій, які вони здійснюють.