- •Лекції з предмету «Типові технологічні об’єкти та процеси виробництв»
- •Лекція №1 Загальна характеристика технологічних процесів, систем та об’єктів технології
- •Лекція №2 Властивості технологічних систем, як об’єктів керування
- •Лекція №3 Типові механічних процеси та їх апаратна реалізація.
- •Лекція №4 Типові гідромеханічні процеси та їх апаратна реалізація.
- •Лекція №5 Основи теплообмінних процесів.
- •Лекція №6 Теплообмінні апарати виробництва та технологічні способи отримання тепла.
- •Лекція №7 Холодильні установки та способи отримання холоду. Компресори та насоси.
- •6.3. Функціональна схема та індикаторна діаграма одноступеневого копресора
- •Лекція №8 Масообміні процеси та їх конструктивні рішення.
Лекція №5 Основи теплообмінних процесів.
Під теплообміном розуміють процес перенесення теплової енергії поміж речовинами, що приймають в ньому участь в напрямку менш нагрітого тіла (або тіл). Розрізняють три види теплообміну: теплопровідність, теплообмін через конвекцію та теплообмін через випромінювання. Сукупність значень температури в усіх точках простору, що розглядається, у певний момент часу називають температурним полем. Математично температурне поле задають як функцію координат:
В
залежності від кількості напрямків, в
яких змінюється температурне поле, воно
може бути одно- дво- або тривимірним.
Поверхня, в усіх точках якої температура однакова, називається ізотермічною. Сукупність ізотермічних поверхонь визначають сім’ю ізотерм. Температура змінюється лише в напрямках, що перетинають ізотермічні поверхні (рис. 4.1). При цьому найбільша зміна температури на одиницю довжини відбувається в напрямку нормалі п до ізотермічної поверхні. У разі контакту поверхонь двох тіл із різною поверхневою температурою, різниця температур між ними вздовж нормалі до ізотермічних поверхонь називається температурним напором. Швидкість зміни температури поміж ізотермічними поверхнями характеризує її градієнт:
Теплові процеси можуть бути стаціонарними – без зміни форми та положення ізотермічних поверхонь, та нестаціонарними.
В основі теплових процесів покладено рівняння теплового балансу. Якщо є два взаємодіючих теплоносія із відмінною температурою то тепломісткість кожного з них визначається наступним виразом:
,
де С – питома теплоємність речовини;
G – кількість теплоносія;
t – температура.
В результаті теплообміну кількість відданого та отриманого тепла становить:
.
Зазвичай
не перевищує 2-3%.
Теплопровідність.
Теплопровідність — вид теплообміну, при якому перенесення теплової енергії в нерівномірно нагрітому середовищі відбувається без макроскопічного руху середовища. Умовою теплопровідності є безпосередній контакт взаємодіючих тіл за рахунок нерівномірного розподілу температури в різних їх точках контакту.
Тепловим потоком (потужністю теплового потоку) Ф називають кількість теплоти, яка проходить за одиницю часу через довільну поверхню.
Вектор теплового потоку завжди напрямлений у бік зменшення температури. Одиниця теплового потоку — ват (Вт).
Кількісно інтенсивність теплообміну характеризується поверхневою густиною теплового потоку, яка є відношенням теплового потоку Ф до одиниці площі поверхні А, через яку проходить тепловий потік:
Одиниця вимірювання густини теплового потоку — ват на квадратний метр (Вт/м).
Основний закон теплопровідності описується наступним виразом, що називається законом Фур’є: Кількість теплоти, що проходить через тверде тіло прямопропорційна площі перетину тіла нормаллю до якої є градієнт температури, градієнтові температури, часу проходження потоку та коефіцієнту теплопровідності.
К
оефіцієнт
пропорційності
є фізичний параметр речовини, що
називається коефіцієнтом теплопровідності,
яка
характеризує здатність речовини
проводити теплоту. Одиниця теплопровідності
— ват на метр-кельвін [Вт/(м • К)].
Теплопровідність дорівнює густині
теплового потоку через одношарову
стінку при різниці температур, що
дорівнює 1°. Чим більше значення ,
тим кращим провідником теплоти є
речовина. Матеріали, теплопровідність
яких менша за 0,2 Вт/(м • К), називають
теплоізоляційними.
Розглядаючи процес теплопровідності через одношарову стінку (рис 4.2) загальна кількість теплоти що проходить через неї визначається наступним виразом:
Де - товщина стінки, / - теплова провідність стінк, А – площа поверхні передачі, t – різниця температур поверхонь, - час теплообміну. Спрощена модель теплообмінника:
Конвекційний теплообмін.
Конвекцією називають процес перенесення теплоти під час переміщення макрочасток (газу або рідини). Конвективним називають теплообмін, зумовлений спільною дією конвективного і молекулярного перенесення теплоти, здійснюється одночасно двома способами: конвекцією і теплопровідністю.
К
онвективний
теплообмін між середовищем, що рухається,
і поверхнею, яка відокремлює його
від іншого середовища (твердого тіла,
рідини чи газу), називають
тепловіддачею.
Тепловий потік Ф, що проходить через поверхню твердого тіла, що омивається конвекційним потоком, визначається наступним чином:
Основний закон теплопровідності Ньютона – Ріхмана: Кількість теплоти, що віддана чи прийнята стінкою на межі фаз, прямопропорційна різниці температур, площі теплообміну та коефіцієнту тепловіддачі.
де А поверхня, яка бере участь у теплообміні, tст — температура поверхні стінки, а tр — температура середовища, що омиває поверхню стінки. Коефіцієнт пропорційності , який враховує конкретні умови теплообміну між рідиною і поверхнею тіла, називають коефіцієнтом тепловіддачі.
Густина теплового потоку визначається наступним чином
Тепловіддача є досить складним процесом, і коефіцієнт тепловіддачі залежить від багатьох факторів, основними з яких є: а) причина виникнення течії рідини; б) режим течії рідини (ламінарний чи турбулентний); в) фізичні властивості рідини; г) форма і розміри тепловіддавальної поверхні.
За причиною виникнення рух рідини буває вільним і вимушеним.
Вільний (тепловий) рух виникає в нерівномірно прогрітому середовищі, через властивість зменшення щільності нагрітих тіл, що підіймаються над більш холодними. В такий спосіб створюється природна циркуляція робочого тіла в замкненому середовищі, прикладом якого може бути віконна рама (рис 5.3).
Вимушений рух робочого тіла зумовлений дією сторонніх збудників: вентиляторів, насосів тощо. Інтенсивність теплообміну визначається швидкістю руху робочого тіла та режимом його течії. При ламінарній течії частинки рідини рухаються не змішуючись при цьому теплообмін здійснюється в основному шляхом теплопровідності. При турбулентній течії теплота всередині потоку поширюється як теплопровідністю, так і перемішуванням майже всієї маси рідини та є більш ефективним. Форми і розміри тепловіддавальної поверхні істотно впливають на тепловіддачу, що також необхідно враховувати при проектуванні теплообмінних систем. Спрощена модель теплообмінника:
Теплообмін випромінюванням.
Процес випромінювання полягає у здатності тіла випускати електромагнітні хвилі, що при контакті з іншим тілом передають власну кінетичну енергію. Випромінювання різних тіл залежить від природи тіла, його температури і стану поверхні. Випромінювання, яке визначається тільки температурою та оптичними властивостями випромінюючого тіла, називають тепловим випромінюванням. До них належать світлові (видимі) і теплові (інфрачервоні) промені.
Потоком випромінювання Ф називають випромінювання, що відбувається за одиницю часу через довільну поверхню:
Поверхневою густиною q потоку випромінювання називають відношення потоку випромінювання до площі поверхні
де А — площа поверхні, через яку проходить потік випромінювання Ф.
З усього потоку випромінювання Ф, що падає на поверхню тіла, частина Фа поглинається тілом, частина Фр відбивається від нього, а частина Фд проходить крізь тіло. В залежності від цього, розрізняють тіла, близькі до абсолютно чорного, білого чи прозорого.
Закон Стефана-Больцмана. Кількість енергії, що випромінюється в одиницю часу у вакуум прямо пропорційна площині тіла та абсолютній його температурі в 4 ступені:
,
де С – коефікієнт випромінювання тіла: С = *С0 , С0 – к-т випромінювання абсолютно чорного тіла С0 = 5,68 Ват/(м2*К4), – ступінь чорноти тіла(сталь – 0.82, алюміній – 0.11).
Кількість енергії, що випромінюється в одиницю часу у менш нагрітий простір становить:
На відміну від твердих тіл, гази випромінюють енергію не лише поверхнею а всім об’ємом а також в певних інтервалах довжини хвиль. Значною випромінювальною і вбирною здатністю, що важливо для практики, наділені багатоатомні гази (вуглекислота, водяна пара, аміак та ін.)
Контроль
Література: Основні процеси машини та апарати хімічних виробництв
Питання за лекцією:
Поняття теплообміну та його види. Стисла характеристика;
Означення теплового потоку та його густини. Математичне визначення;
Поняття температурного поля, ізотермічної поверхні і градієнту температури;
Закон теплового балансу, сутність та рівняння;
Означення теплопровідності. Тепловий потік та його густина при теплообміні теплопровідністю.
Закон Фур’є. Визначення. Математичне представлення.
Рівняння кількості теплоти через одношарову стінку, спрощена модель теплообмінника, як ОК;
Означення конвекції, тепловий потік та його густина при конвективному теплообміні;
Закон Ньютона - Ріхмана. Визначення. Математичне представлення.
Рівняння кількості теплоти через що передається при конвективному теплообміні, спрощена модель теплообмінника, як ОК;
Охарактеризувати теплообмін випромінюванням, потік випромінювання та його густина при теплообміні випромінюванням;
Закон Стефана-Больцмана. Поняття чорного тіла. Класифікація тіл за здатністю до поглинання випромінювання.
Самостійна робота:
Основні процеси машини та апарати хімічних виробництв (стр. 116-120)
Поняття подібних явищ. Змістовність геометричної та часової подібності.
Змістовність фізичної та крайової подібності (початкові та граничні умови)
Формулювання та зміст 1 теореми подібності.
Формулювання та зміст 2 теореми подібності.
Формулювання та зміст 3 теореми подібності.
Формулювання та зміст 4 теореми подібності.
