118.Укр на передодні Др Світової війни

Підписаний 23 серпня 1939 р. пакт Молотова–Ріббентропа з таємним протоколом був актом свавільного поділу Європи. 1 вересня 1939 року нацисти напали на Польщу, що визначило початок ІІ Світової війни. 17 вересня радянські війська перейшли польський кордон. 28 вересня 1939 р. Договір про дружбу й кордони. Згідно з домовленістю, кордон пройшов по т. зв. “лінії Керзона”, що була визнана ще у 1919–1920 рр. У червні 1940 р. Червона армія вийшла на узгоджені рубежі вздовж Пруту і Дунаю у Бессарабії та у Північній Буковині. На приєднаних землях сталінський режим розпочав здійснювати звичну політику “радянізації”. 22 червня 1941 р. на територію України почали наступ. Танкова битва в районі Броди - Дубно – Луцьк – Рівне (червень), згодом - оборона Києва і Одеси (липень – вересень 1941 р.) У липні 1942 р. вся територія України, включаючи й Крим, була окупована нацистами. 30 червня 1941 р. проголосили Акт створення Української держави і сформували уряд на чолі з Ярославом Стецьком. У 1941 р. на волинському Поліссі було створено перші українські партизанські підрозділи під проводом Тараса Бульби. У червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху. Після Курської битви влітку 1943 р. розпочався форсований наступ на добре укріплену нацистами оборонну лінію на Дніпрі. Остаточне звільнення від нацистів військами Радянської армії відбулося 28 жовтня 1944 р. Друга світова війна закінчилася пізніше – 2 вересня 1945 р. після капітуляції Японії.

119.Антифашистський рух опору в укр. 1941-1945 роки

22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На території захопленій ворогом, у відповідь на запроваджений «Новий порядок» поширився антифашистський рух Опору. В Українському антифашистському русі Опору існувало в основному 2 течії: радянський рух Опору та національно-визвольний рух на чолі з ОУН. Партизанський рух 1941-1944 років на тимчасово окупованій німецько-фашистськими військами території СРСР у своєму розвитку за радянською періодизацією пройшов три етапи.  Перший період тривав від початку війни й до кінця листопада 1942 року (до битви під Сталінградом) на цьому етапі виступи партизан були нечисленними і неорганізованими. Лише в другій половині 1942 року, коли було створено координаційний центр - Український штаб партизанського руху, радянський рух опору значно розширився і активізувався.Наприкінці 1942 року в Україні діяло вже 800 партизанських загонів і груп. Другий період партизанського руху став часом найбільших його досягнень у бойовій, диверсійній, розвідувальній діяльності в тилу фашистських військ, вершиною військової майстерності. На третьому етапі Руху Опору (січень-серпень 1944 року) перед партизанами України стояло завдання й надалі активними діями дезорганізувати тил німецько-фашистських військ, сприяти бойовим операціям Червоної армії. Пріоритетне значення надавалося виходу партизанських загонів і з’єднань на терени Західної Волині та Галичини.