44. Які існують заходи та засоби захисту від електромагнітних випромінювань?

Для захисту людини від дії електромагнітних опромінювань застосовуються різні засоби і заходи захисту: захист часом, відстанню, екранування джерел випромінювання, зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромінювання, екранування робочих місць, засоби індивідуального захисту, ви-ділення зон випромінювання.

47. Які виробничі фактори є шкідливими та небезпечними?

Небезпечний виробничий фактор -- виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника. Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження працездатності працівника. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать: рухомі машини та механізми;пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію. До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на: — загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму; — подразнюючі, що викликають подразнення дихального тракту та слизових оболонок; - сенсибілізуючі, що діють як алергени; - канцерогенні, що викликають ракові захворювання; - мутагенні, що призводять до змін наслідкової інформації; - такі, що впливають на репродуктивну (дітонароджувальну) функцію. До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини). До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження). Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

48. Як класифікують нещасні випадки?

Класифікують нещасні випадки так: нещасні випадки на виробництві та нещасні випадки невиробничого характеру.Нещасний випадок на виробництві— це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Нещасний випадок визнається пов'язаним з роботою працівника у таких випадках:при виконанні трудових обов'язків, у тому числі під час відряджень, при перебуванні на робочому місці, на території підприємства або на іншому робочому місці протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви; під час проїзду на роботу та з роботи на транспорті підприємства (на власному транспорті, який використовується в інтересах підприємства);під час аварій, пожеж тощо та їх ліквідації на виробничих об'єктах. Нещасні випадки на виробництві можуть виникати з різних причин, тому вітчизняне законодавство передбачає: загальне положення про розслідування та облік нещасних випадків, спеціальні розслідування нещасних випадків, особливості розслідування та облік професійних захворювань, отруєнь, аварій. Нещасні випадки невиробничого характеру не пов'язані з виконанням трудових обов'язків, це травми, в тому числі внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіку, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, які призвели до ушкодження здоров'я потерпілого. Нещасними випадками невиробничого характеру є такі, що сталися під час: прямування на роботу чи з роботи пішки, у громадському, власному чи іншому транспортному засобі, що не належить організації і не використовується в інтересах цієї організації;переміщення повітряним, залізничним, автомобільним транспортом, метрополітеном та іншими видами транспорту; участі в громадських акціях, спортивних змаганнях тощо; використання газу в побуті;вчинення протиправних дій проти особи, її майна; користування або контакту зі зброєю та вибуховими матеріалами; виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки; стихійного лиха тощо.

49. Поясність сутність статистичного методу дослідження травматизму. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н – 1, журналами реєстрацій тощо. Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження. Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники).К ч = n * 1000 / p;

К m = Д / n, (2.1)де К ч – коефіцієнт частоти травматизму;n – кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період;p – середньоспискова чисельність працюючих за цей же період;К m – коефіцієнт тяжкості травматизму;Д – кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях).Коефіцієнт частоти травматизму показує скільки випадків травматизму за відповідний період (півріччя, рік) припадає на 1000 середньоспискових працівників підприємства (цеху, дільниці), що працювали за цей період, а коефіцієнт тяжкості травматизму – скільки днів непрацездатності припадає середньому на один випадок травматизму за відповідний період.

50. У чому полягає сутність монографічного методу дослідження травматизму? Монографічний метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих чинників, притаманній лише тій чи іншій (моно) ділянці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. Застосовується комплексний підхід, при якому кожний випадок травматизму розглядається як система, елементами якої є взаємопов’язані умови, обставини та причини явища, що аналізується.