3.Методи й принципи документознавчих досліджень

У науці не існує єдиного підходу стосовно тлумачення слова «методологія». В одному випадку, під методологією розуміють філософську, світоглядну основу науки, а в іншому - науки про методи й методики.

Метод - це спосіб пізнання, шлях дослідження, при­йом або система прийомів для досягнення певної мети.

Принцип - це основне, вихідне положення, керівна ідея певної науки або діяльності.

Методологія науки загалом має такі значення:

• вчення про методи пізнання й перетворення навколишньої дійсності;

• сукупність підходів, способів, методів, прийомів, процедур, що застосовуються в будь-якій науці.

У дисциплінах документознавчого циклу поняття «мето­дологія» використовують переважно як методологію науки, яка вивчає документознавчу практику.

Наприклад, існує таке поняття як «художній метод» - історично зумовлена цілісна система основних принципів узагальнення й відтворення дійсності в мистецтві; спосіб художньої діяльності як пізнання, оцінки й перетворення

обраного матеріалу на мистецький твір. Аналогічно «документознавчий метод» можна подати у вигляді системи прин­ципів та способів документознавчої діяльності як пізнання та оцінювання.

Узагальнююче поняття «документознавчий метод» му­сить об'єднувати в собі конкретні прийоми, у тому числі способи та операції, вивчення системи документальних комунікацій.

На думку проф. Г.М. Швецової-Водки, усю сукупність методів документознавчих досліджень можна умовно поділити на декілька рівнів:

I. Загальнофілософські або діалектико-матеріалістичні, філософські методи

Наукові методи, що визначаються як філософські кате­горії теорії пізнання: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, ідеалізація, сходження від абст­рактного до конкретного тощо. Ці методи можуть викори­стовуватися в будь-якій науці або пізнавальній діяльності, вбираючи в себе специфічні риси в залежності від того чи іншого об'єкта та предмета пізнання.

II. Загальнонаукові методи

На цьому рівні методи поділяються на емпіричні (опи­сові), які лише фіксують існуючий стан дійсності (опис, спостереження, експеримент, моделювання) і теоретичні пов'язані з узагальненням емпіричних даних, проникнен­ням у суть явищ, що досліджуються.

До загальнонаукових теоретичних методів пізнання на­лежать: системний, діяльніший, функціональний, типо­логічний, інформаційний та культурологічний.

При системному підході, як вказує проф. Г.М. Швецова-Водка, документ розглядається як частина більш об'ємної системи соціаль­них комунікацій .

III. Спеціальні методи

Розроблені в окремих наукових дисциплінах методи, але такі, що самі стали загальнонауковими: логічні, соціологічні, математичні методи, історичний підхід тощо.

IV. Сукупність методів, специфічних для низки спорідне­них наукових дисциплін, що вивчають спільний об'єкт

Так, наприклад, спеціальними методами книгознавчих дисциплін вважаються:

• аналітико-тематичний метод (аналіз тематики видань)

• структурно-типологічний метод (визначення типів і видів видань)

• топографічний метод (аналіз видань з погляду їх топографічних особливостей) та ін.

Соціально-комунікаційно-інформаційний підхід або принцип означає, що документознавство потрібно розгля­дати як частину системи соціально-інформаційних ко­мунікацій, спрямованих на ефективне передавання, оброб­ку й зберігання інформації в суспільстві.