Світовий банк

 

Світовий банк (The World Bank Group), заснований у 1944 році, - багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, шляхом надання кредитів, гарантій та аналітичних і консультативних послуг. Більшість необхідних фінансових ресурсів залучається на світових фінансових ринках, а у випадку Міжнародної асоціації розвитку - за рахунок внесків країн-членів. З 1947 року, часу першого випуску облігацій, установа стала одним із найбільш авторитетних позичальників. Дохід, отриманий за багато років, дозволяє Банку фінансувати проекти розвитку в країнах-клієнтах та забезпечувати власну фінансову стабільність. Останнє дозволяє Банку отримувати ресурси під низький відсоток та пропонувати своїм клієнтам вигідні умови залучення кредитів. Штаб-квартира Групи Світового банку знаходиться у м. Вашингтоні, округ Колумбія, США.

Світовий банк - це своєрідне кооперативне співтовариство, акціонерами якого є 187 країн-членів. Акціонери представлені Радою керуючих, яка є вищим органом управління. Рада керуючих приймає рішення та визначає політику Банку, свої збори проводить один раз на рік.

Представництво України в Раді керуючих Світового банку забезпечується відповідно до Указу Президента України від 19 грудня 2005 р. № 1809/2005 (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1809%2F2005), згідно з яким керуючим від України - членом Ради керуючих Світового банку є Віце-прем'єр-міністр України, до функціональних повноважень якого належить організація роботи щодо співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, а заступником керуючого від України - членом Ради керуючих Світового банку є Міністр економіки України.

Рада керуючих делегувала велику частину своїх повноважень Раді виконавчих директорів (з 1 листопада 2010 р. складається з 25 виконавчих директорів, 6 з яких представляють 6 країн-найбільших акціонерів, а 19 – решту країн, які розподілилися на групи під час вступу до Банку). Україна представлена у Раді директорів на рівні Заступника виконавчого директора в групі країн під головуванням Королівства Нідерланди. З 1999 року зазначену посаду обіймає Соляник Тамара Миколаївна.

До Групи Світового банку входять:

-         Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Офіційний сайт: http://web.worldbank.org;

-         Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Офіційний сайт: http://www.worldbank.org/ida/;

-         Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Офіційний сайт: http://www.ifc.org/;

-         Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій (БАГІ). Офіційний сайт: http://www.miga.org/;

-         Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС). Офіційний сайт: http://icsid.worldbank.org/ICSID/Index.jsp.

Директором Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові є Мартін Райзер (Martin Raiser). Під його керівництвом здійснюється операційна діяльність Банку в Україні. (Офіційний сайт представництва Світового банку в Україні: http://www.worldbank.org.ua).

Керівником представництва МФК в Україні є Олена Волошина. (Офіційний сайт: http://www.ifc.org/ukraine).

 

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)

 

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) була створена на базі Європейської організації економічного співробітництва, заснованої для управління допомогою з боку США та Канади в рамках Плану Маршала по реконструкції Європи після Другої Світової війни. Починаючи з 1961 року, моменту свого створення, ОЕСР ставить за мету посилювати економіку країн-членів, щоб зробити її більш ефективною, просувати ринкову економіку, розвивати вільні обміни, сприяти зростанню як індустріально розвинутим країнам, так і тим, що розвиваються.

 

ОЕСР сьогодні об'єднує 30 країн-членів і надає урядам цих країн рекомендації по вивченню, розробці та покращанню соціально-економічної політики. Вони включають в себе позитивний досвід, намагаються знайти шляхи вирішення спільних проблем, скоординувати внутрішню та міжнародну політику, які, особливо в час мондіалізації економіки, мають формувати все більше і більше однорідний ансамбль. Дискусії в рамках ОЕСР можуть розгортатися навколо чисто формальних рішень, наприклад, введення суперечливих юридичних норм, які заважають вільному переміщенню капіталів та послуг, виробленню заходів по боротьбі з корупцією або забороні державних субсидій у суднобудівництві. Але більш часто такі дискусії дозволяють урядам бути більш поінформованими з тим, щоб потім в національних рамках приймати рішення по всіх аспектах державної політики та краще відчувати їх вплив на міжнародну спільноту. Вони дають можливість пізнавати і діяти з урахуванням думок інших країн.

 

ОЕСР - це клуб країн, які поділяють спільні ідеї. Це - "клуб багатих", оскільки його країни-члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг, але це не приватний клуб. Головна вимога, щоб стати його членом, - поділяти принципи ринкової економіки та демократичного плюралізму.

 

Ядром цієї організації спочатку стали країни Європи та Північної Америки. Нині до ОЕСР входять: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Іспанія, Ісландія, Ірландія, Італія, Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Німеччина, Норвегія, Нова Зеландія, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція та Японія.

 

ОЕСР встановила в рамках програм чисельні контакти з іншими країнами світу, зокрема, республіками колишнього СРСР.

 

Обмін думками між країнами-членами ОЕСР базується на інформації та аналізі, які надаються секретаріатом цієї організації, що розташований в Парижі. Його робота організується за напрямками, аналогічними напрямкам роботи міністерств в урядах та в тісному контакті консультаційного плану з офіційними чинниками країн, які потім використовують у своїй роботі результати проведених аналізів. Ці ж результати слугують також базою для прийняття рішень країнами-членами ОЕСР, які збираються на засідання спеціалізованих комітетів.Саме в рамках роботи комітетів відбувається обмін основною інформацією. Комітети об'єднують представників національних адміністрацій країн чи делегацій цих країн при ОЕСР.

 

Вищим органом ОЕСР є Рада. Вона має право приймати рішення. До неї входять по одному представнику від кожної країни-члена ОЕСР та представник Європейської Комісії. Рада регулярно збирає послів країн при ОЕСР, щоб дати Генеральні директиви організації щодо робіт, які мають бути виконані.

 

Рада збирає один раз на рік міністрів країн-членів ОЕСР, які обговорюють основні поточні проблеми, чутливі з точки зору громадської думки, та визначають пріоритети організації на наступний рік.

Спеціалізовані комітети збираються для формулювання ідей та проведення аналізу прогресу, досягнутого у певних галузях, таких як міжнародна торгівля, державне управління, допомога розвитку чи фінансові ринки ОЕСР нараховує близько 200 комітетів, робочих груп та технічних підгруп. Біля 40 тисяч експертів, в основному високих функціонерів національних адміністрацій, беруть щорічно участь у засіданнях ОЕСР, щоб оцінити роботу, виконану секретаріатом, внести свої пропозиції та запропонувати нові проекти.

 

 

Секретаріат ОЕСР

 

1900 співробітників секретаріату ОЕСР обслуговують прямо чи опосередковано діяльність комітетів. Секретаріат нараховує приблизно 700 економістів, вчених, юристів та інших спеціалістів, розосереджених між багатьма дирекціями, які виконують всі пошуки та аналізи з фундаментальних питань.

 

Керує секретаріатом Генеральний секретар, якому допомагають 4 його заступники. Генеральний секретар головує в Раді ОЕСР, забезпечуючи таким чином зв'язок між національними делегаціями та секретаріатом.

 

Офіційними мовами ОЕСР є англійська і французька.

 

Співробітники ОЕСР, як правило, громадяни країн-членів цієї організації, працюючи в статусі службовця міжнародної організації, не залежать від жодної національної адміністрації. Кадрова політика ОЕСР не базується на квотах географічного представництва, а виходить з необхідності представити широкий спектр компетентності та національностей.

 

 

Фінансування ОЕСР

 

ОЕСР фінансується країнами-членами цієї організації. Внесок кожної з країн в річний бюджет визначається по формулі, яка враховує "вагу економіки" цієї країни. Найбільшим контрибутором ОЕСР є США, які формують 25% бюджету цієї організації, за ними йде Японія.

 

За погодженням з Радою, країни можуть також фінансувати окремі програми та проекти.

 

Країни-члени ОЕСР на засіданні Ради самі визначають необхідний обсяг річного бюджету організації та програму її роботи. Нині річний бюджет організації становить близько 300 млн. дол. США.

 

 

Діяльність ОЕСР

 

На відміну від Світового Банку та Міжнародного валютного фонду, ОЕСР не надає фінансування. Організація є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях. Ця часто непомітна робота, на думку країн-членів ОЕСР, є основною і дуже ефективною, оскільки, починаючи із збору та аналізу даних, вона переходить у колективну дискусію щодо політики, яка проводиться. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє спостереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найбільш ефективними засобами ОЕСР.

 

Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.

Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних "правил гри" в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.

 

 

Співробітництво з країнами, які не є членами ОЕСР

 

ОЕСР постійно розширює географічне поле своєї діяльності, встановлюючи прямі контакти з країнами, які не є членами цієї організації. Ці контакти направлені на сприяння економічній інтеграції шляхом надання у розпорядження цих країн досвіду, набутого в ОЕСР, а також врахування знань та точок зору цих країн.

 

Після розпаду радянського блоку у 1989 році, ОЕСР започаткувала програму допомоги країнам Центральної та Східної Європи. Приблизно в цей же час була започаткована структурована програма контактів з неєвропейськими країнами, економіка яких почала динамічно розвиватися. В Азії це - Гонконг, Китай, Малайзія, Сінгапур, Таїланд. В Латинській Америці - Аргентина, Бразилія, Чилі.

У 1998 році в рамках ОЕСР був створений Центр по співробітництву з країнами не членами цієї організації. Центр здійснює 2 типи програм. Один з них присвячений конкретним темам, наприклад, обміни, інвестиції, податки, охорона навколишнього середовища і об'єднує країни-члени та не члени ОЕСР. Інший має відношення тільки до однієї з країн, яка не є членом ОЕСР, чи до специфічного регіону. Найбільш важливими на сьогодні в Центрі є програми з Росією, Китаєм та країнами Балтійського регіону.

ОЕСР має свою сторінку в Інтернеті: www.oecd.org.

 

 

Структурні підрозділи ОЕСР

 

Крім Ради та Генерального секретаріату, ОЕСР має:

• Виконавчу дирекцію;

• Дирекцію по зв'язках з громадськістю;

• Дирекцію з питань фінансів, податків та підприємств;

• Дирекцію з питань харчування, сільського господарства та рибальства;

• Дирекцію з питань співробітництва для розвитку;

• Дирекцію з питань обмінів;

• Дирекцію з питань захисту навколишнього середовища;

• Дирекцію з питань статистики;

• Дирекцію з питань освіти, зайнятості, праці та соціальних справ;

• Дирекцію з питань науки, технології та промисловості;

• Департамент з економічних справ;

• Службу з питань державного управління;

• Службу з питань розвитку територій.

Організаційно до ОЕСР входять також напів автономні структури:

• Міжнародне енергетичне агентство;

• Агентство ОЕСР з ядерної енергетики;

• Європейська конференція міністрів транспорту;

• Центр розвитку;

• Центр з питань досліджень та інновацій в галузі освіти;

• Клуб Саеля.

Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).

Акціонерами Банку є 64 держави, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 30 млрд. євро. Фінансує 29 країн. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10%, Японії — 8,52%, країнам операцій — 11,78% (в тому числі Україні — 0,8%), іншим акціонерам — 14,58%. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора. Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

19 квітня 2008 за рішенням Ради керівників ЄБРР був обраний п'ятий за рахунком президент Томас Міров. Він замінить Жана Лємьєра, який був президентом протягом восьми років. У наш час^[Коли?] Томас Міров є державним секретарем міністерства фінансів Німеччини. Він обійме цю посаду, коли Банк переорієнтує свою діяльність на схід та південний схід. Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.