2. Поняття та зміст фінансової діяльності держави
Об'єктивна потреба фінансів (наявність товарно-грошових відносин; розподіл сукупного суспільного продукту; контроль за господарською діяльністю) робить абсолютно необхідною діяльність щодо управління ними. Фінансова діяльність держави становить діяльність держави щодо формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів із метою забезпечення здійснення функцій держави, завдань соціально-економічного характеру, управління, обороноздатності, діяльності державних органів. Зміст фінансової діяльності є, врешті-решт, проявом усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції вимагає адекватного фінансового забезпечення. Залежно від змісту й характеру функцій фінансову діяльність здійснюють:
а) як реалізацію державної влади;
б) як виконавчо-розпорядницьку діяльність, що реалізує державне управління. .
Фінансова діяльність, виступаючи необхідним складником механізму соціального управління, забезпечує спрямування фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, управління, соціальну сферу. Фінансовій діяльності характерні певні особливості:
на відміну від однорідних сфер державної діяльності, вона має міжгалузевий, загальний характер, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами спрямовано на всі галузі й сфери державного управління, галузь контролю;
фінансову діяльність реалізують як державні органи, так і органи місцевого самоврядування (в деяких випадках її реалізують через спільну діяльність цих органів):
3) фінансова діяльність поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів (щодо державних підприємств і т.д.) у, так і непряме, рекомендаційне управління (щодо грошових ресурсів недержавних юридичних осіб, фізичних осіб);
4) фінансову діяльність здійснюють через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.
Об'єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їхнього обороту (формування, розподіл, використання). У вузькому змісті слова йдеться про рух грошей, які утворюють державні фонди. Суб'єктний склад відносин, що регулюють фінансову діяльність, досить традиційний і визначений (держава, територіальні громади, юридичні та фізичні особи). Однак, хотілося б відзначити особливість ролі держави. її ролі й місцю в цих умовах притаманна подвійність:
з одного боку, держава виступає як суб'єкт, що хазяює, має статус власника коштів і організатора господарської діяльності;
з іншого боку, держава виступає носієм влади, яку реалізує в сфері фінансової діяльності.
Зміст фінансової діяльності розкрито на окремих стадіях, якими й визначено особливості її здійснення:
На стадії формування централізованих і децентралізованих фондів створюють бюджетні фонди (Державного бюджету України й місцевих бюджетів), децентралізовані фонди.
На стадії розподілу коштів. У цьому випадку потрібно звернути увагу на три рівні здійснення фінансової діяльності в умовах цієї стадії:
а) на рівні формування грошових фондів, що відбувається, наприклад, під час надходження коштів у бюджети (податок з доходів фізичних осіб, наприклад, поділяють під час сплати на три частини, що надходять до місцевих бюджетів різних видів);
б) власне розподіл охоплює рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;
в) перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансферних платежів.
На стадії використання державних коштів фінансову діяльність розподіляють за різними напрямами (галузями, регіонами тощо). :
Завершальною стадією є контроль за рухом грошових фондів. Йому притаманна певна своєрідність. Якщо перші три стадії руху грошових фондів і, відповідно, фінансової діяльності послідовно випливають одна за одною й закінчення однієї припускає початок наступної стадії, то контроль різниться певною подвійністю:
а) з одного боку, він має наскрізний характер і його здійснюють, на кожній стадії руху коштів;
б) з іншого боку, він виступає як підсумковий етап у русі грошових ресурсів, що поєднує підсумково-звітні дії.