48. Ділова бесіда як різновид професійної діалогічної мови.

Одним із різновидів діалогічного мовлення є ділова бесіда. Ділова бесіда – це розмова, в якій бере участь небагато учасників.Мета ділової бесіди – отримання інформації, розв’язання важливих виробничих проблем, вирішення певних завдань. На думку Мішеля Монтеня ( 1588 р.), „найплідніша і найприродніша вправа для розуму – бесіда.” Як і будь-яка розмова, бесіда – це „будівля, яку зводять спільними зусиллями” (Андре Моруа).

До основних функцій будь-якої ділової бесіди можна віднести такі:

 початок інноваційних заходів і процесів;

 контроль і координування вже початих заходів, акцій;

 обмін інформацією;

 взаємне спілкування працівників однієї організації, міжособистісні і ділові контакти;

 підтримка ділових контактів з партнерами у зовнішньому середовищі;

 пошуки, висування й оперативна розробка нових ідей і задумів;

 стимулювання руху думки у нових напрямках.

Як правило, ділові бесіди плануються заздалегідь. У процесі підготовки визначається предмет бесіди, коло питань, що доцільно обговорити, основні наміри, які необхідно здійснити.Якщо в процесі бесіди використовцються певні документи, їх також необхідно підготувати заздалегідь.

Правильне проведення ділових бесід сприяє приросту продуктивності праці на 20-30%.

Структура ділової бесіди:

1. Початок бесіди.

2. Передача інформації.

3. Аргументування.

4. Спростування доводів співрозмовника.

5. Прийняття рішень.

Важливою і водночас найважчою частиною ділової бесіди є початок. Розмову не варто розпочинати з обговорення погоди. Початок бесіди – це встановлення контакту, побудова „мосту” між партнерами. Радять ставити запитання по суті, відповідати спокійно, виявляючи знання справи, аргументувати свою позицію, говорити докладно, але не багатослівно, створювати довірливу атмосферу, зацікавлювати співрозмовника, не втрачати у розмові ініціативи, уникати полеміки.

У діловій бесіді є конкретні правила дотримання комунікативної етики. Треба бути уважним і тактовним до співрозмовника, враховувати погляд і докази, висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо, стежити за реакцією партнера і відповідно коригувати свої дії, стимулювати зацікавленість розмовою.

Дослідниками виділені фактори, що сприяють успішному проходженню ділової бесіди:

 професійні знання;

 ясність;

 наочність;

 постійна спрямованість;

 ритм;

 повторення;

 елемент раптовості;

 „насиченість” міркувань;

 рамки передачі інформації;

 гумор і іронія.

49. Розробка стратегії ведення бесіди.

Подумайте, як створити для бесіди сприятливу атмосферу, завоювати довіру, уникнути напруженості, звести до мінімуму формалізм і повсякденність у спілкуванні, проявити симпатію, бути уважним до всіх присутніх. Якщо в бесіді беруть участь і знайомі, і незнайомі співрозмовники, то, як правило, потрібно бути більш стриманим по відношенню до знайомих співрозмовникам, а по відношенню до нових - більш попереджувальним. Людині властиво прагнення в будь-якій бесіді звертатися до знайомим, а це може поставити нових співрозмовників у нерівноправне, ізольоване положення, що значною мірою перешкоджає успіху ділової бесіди.

Спостерігайте, слухайте і оцінюйте реакції ваших співрозмовників, а висновки використовуйте для продовження ділової бесіди і можливої зміни її плану.

Користуйтеся позитивним і оптимістичним способом вираження думок та емоцій.

Задавайте як можна більше питань, щоб ситуація викристалізувалася якомога раніше.

Уникайте різких поворотів у бесіді. Звичайно, кожному неприємно, якщо його несподівано «Обіллють холодною водою»; те ж саме відноситься і до нашого співрозмовника.

Розробіть загальний метод аргументації в цій бесіді: докладний план аргументації, можливі контраргументи.

Подумайте про те, які кошти застосувати для орієнтації бесіди в бажаному напрямку і для запобігання можливих відхилень. Навіть проста модель орієнтації бесіди, попри те, що вигаданий приклад і конкретний випадок майже завжди відрізняються один від одного, означає великий крок вперед - ми підготували техніку, і нам залишається лише пристосувати її до даного випадку.

Намітьте альтернативні (запасні) мети, менш реальні варіанти і підготуйте компромісні рішення на той випадок, якщо перестанете контролювати хід бесіди.

За можливості розробіть поетапні завдання і послідовно вмикайте їх у конструкцію бесіди. Їх функція - бути сходами, замість ризикованого стрибка ми здійснимо відносно легке сходження. І звичайно, слід передбачити процес нейтралізації зауважень, якщо вони набудуть вкрай небажане для напрям, який нас.

І нарешті, забезпечте подальші контакти зі співрозмовником і зверніть увагу на можливість нових видів діяльності.

Що стосується вибору слів, то потрібно завжди намагатися вживати прості, загальновідомі і загальноприйняті, всім зрозумілі слова. Це іноді суперечить тому, що вживається термін повинен бути одночасно і найбільш точним. Людина повинна усвідомлювати, що нашарування неясних, незрозумілих і зрозумілого термінів може зробити безглуздим весь виступ незалежно від того, наскільки чіткими і простими були думки виступаючого.Особливе увагу слід приділити виключенню із своєї мови іноземних слів, виразів і модних конструкцій пропозицій. Іноземні слова та вирази, перенесені в наша мова, зазвичай істотно змінюють своє первісне значення, звідси виникає ряд непорозумінь. Розуміння цих слів людьми, що знають дану мову, і людьми, до свідомості яких дійшло їх змінене і спрощене значення, відрізняється настільки, що навіть важко уявити.

50. Прийоми активізації уваги слухачів.

51. • розповідь про випадок із життя, що має дотичність до теми доповіді;

52. • посилання на авторитети;

53. • дані науки, статистики;

54. • цитування;

55. • сенсації;

56. • парадокси;

57. • гумор;

58. • коментована демонстрація предметів, що стосуються теми;

59. • використання наочних засобів (слайдів, фотоматеріалів, відеоматеріалів, накреслення графіків, таблиць, схем);

60. • риторичні питання та заклики;

61. • художні елементи (музика, спів, декламація);

62. • використання діалогу з аудиторією;

63. • перетворення монологу у театралізацію;

64. • дискутування з аудиторією;

65. • динаміка техніки мовлення оратора (зміна інтонації, висоти та сили голосу);

66. • динаміка кінетики (чергування емоційної мови жестів ти витримки, стриманості).