58. Чи адекватні терміни: інвестиції; капітальні вкладення? Обґрунтуйте різницю між ними

Термін "інвестиція" походить від латинського invest, що означає вклада­ти. З точки зору економічної теорії інвестиції є вкладенням капіталу з метою їх подальшого збільшення.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як "всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької і інших видів діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту".

Капітальні вкладення - витрати матеріальних, трудових і фінансових ре­сурсів на відновлення та приріст основних фондів.

Капітальні вкладення складаються з таких основних елементів:— витрати на будівельно-монтажні роботи; — витрати на придбання машин, механізмів, інструментів, інвентарю тощо; — інші витрати (капітальні роботи і витрати на проектно-дослідшщьку діяльність, утримання дирекції будівництва, підготовку та перепідго­товку кадрів).

До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

За результатами спеціальних досліджень та оцінкою фахівців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції нині змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної суми чистих капітальних вкладень становить орієнтовно: технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств — 50—60; розширення підприємств — 15—20; нове будівництво — 20—35%.

59. Вкажіть джерела фінансування капітальних вкладень.

Капітальні вкладення (капітальні інвестиції) являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

Капітальні вкладення підприємства складаються з наступних елементів витрат:

• будівельно-монтажні роботи при зведенні будинків і споруджень:

• придбання, монтаж і наладка машин і устаткування;

• проектно-конструкторські роботи;

• утримання дирекції будівельного підприємства;

• підготування і перепідготовку кадрів;

• витрати по відводу земельних ділянок і переселенню у зв'язку з будівництвом та ін.

Для обліку, аналізу та інших цілей капітальні вкладення на підприємстві класифікуються по цілому ряді ознак.

По напрямку використання капітальні вкладення класифікуються на виробничі і невиробничі. Виробничі капітальні вкладення направляються на розвиток підприємства, невиробничі - на розвиток соціальної сфери.

По нормах відтворення основних фондів розрізняють капітальні вкладення:

• на нове будівництво;

• на реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств;

• на розширення діючих підприємств;

• на модернізацію устаткування;

• оновлення окремих видів устаткування.

По джерелах фінансування розрізняють капітальні вкладення централізовані і децентралізовані.

Джерела фінансування виробничих інвестицій. Для забезпечення ефективної господарської діяль­ності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансуван­ня виробничих інвестицій.

Найпростіше це можна зробити для першого варіанта економі­чної ситуації в акціонерному товаристві, що стає найбільш поши­реною формою організації бізнесу.

Якщо за певних причин (помилки організаційного періоду, рап­тове істотне зростання цін на нове устаткування тощо) акумульо­ваної суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінан­сування заміни застарілого устаткування, то для покриття части­ни, що її бракує, треба використати інші (внутрішні) джерела фор­мування коштів (зокрема оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого при­бутку).

Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за другим і третім варіантами економічної ситуації підприє­мства (істотне збільшення обсягу продукції, що виробляється, або організація виробництва нових видів товарів відповідно до попиту ринку) є складним господарським завданням. Для того, щоб його правильно розв'язати, потрібне глибоке економічне обґрунтування вибору тих чи тих джерел формування необхідних реальних інве­стицій (капітальних вкладень).

Зокрема достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового креди­ту, оскільки воно потребує чималих коштів: у першому випадку — на друкування й розміщення акцій (облігацій) підприємства та ви­плату дивідендів акціонерам, у другому — на повернення позиче­них грошей з виплатою солідного відсотка за користування кре­дитом.

Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної суб­сидії. У ньому треба відобразити такі питання: необхідність і мета фінансової допомоги, розмір державних коштів і ефективність їхнього використання, потреба у кредитних та податкових пільгах тощо. Глибоко обміркованим має бути й підхід до залучення за­кордонних інвестицій та створення спільних підприємств, що да­ють змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентоспроможну на ринку продукцію, підвищува­ти загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва, але інколи можуть поставити його в надто велику залежність від іноземного інвестора.